WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український народний одяг - Реферат

Український народний одяг - Реферат

Реферат на тему:

Український народний одяг

Своєрідністю відзначався костюм населення Полісся. Він зберіг багато архаїчних рис.

Чоловічий комплекс одягу був досить однорідним на всій території. На відміну від інших регіонів України, в цьому ще на початку XX ст. зберігалося чимало давніх особливостей у крої і способах носіння одягу. Тут побутувала чоловіча сорочка з поликами, оздоблена тканим узором, яку носили поверх вузьких полотняних штанів, підперезаних ремінцем. Поширені були безрукавки з сукна домашнього виробництва.

Свити й кожухи шили за давньою традицією з вусами, носили також прямоспинний кожух (тулуб).

Характерною особливістю поліського комплексу — чоловічого і жіночого — було плетене з лика взуття, зручне і практичне в умовах заболоченого краю.

Жіноча сорочка на Поліссі була з прямим поликом, пришитим по підтканню, і виложистим коміром. Шилась вона з напіввідбіленого полотна, оздоблювалась тканим або вишитим орнаментом переважно червоного кольору, на Чернігівщині — білого.

Спідниця шилася з вовняної (літник) або лляної доморобної тканини зі смугами різних кольорів. Широко побутував фартух — вовняний або лляний — з тканим орнаментом. Крім того, жінки носили подібний до білоруського андарок.

На Лівобережному Поліссі жінки носили плахти, керсетки з домашніх, а пізніше — 3 фабричних тканин.

Верхнім одягом жінок були свита з білого сукна з вусами або юпка з легких тканин (вибійки на полотні, доморобної баї та фабричних тканин).

Як і скрізь по Україні, жінки Полісся покривали голову очіпком. Чоловіки носили на голові влітку — солом'яний бриль, взимку — повстяні й смушкові шапки.

Для костюмів Полісся в основному характерний білий колір з переважанням червоного тону в оздобленні.

Правослов'янські риси досить стійко зберігалися у народному одязі Волині: поликові жіночі сорочки прикрашені червоною гладдю, чоловічі сорочки з поликами, намітки, постоли та інші. Одяг цього регіону відзначався різноманітними декоративно-технічними засобами оздоблення.

На основі традиційних для центральної України комплексів народного одягу тут наприкінці XIX ст. складається своєрідне жіноче вбрання. У цей комплекс майже повсюдно входила сорочка "до талійки", оздоблена вишивкою, широка спідниця з фабричної тканини, до якої носили такий же фартух, керсетка з клинами та кофта з рукавами (баска). Поряд з кожушанкою побутувала ватянка з фабричної тканини. Поширеними були й кептарі, які мали багато аналогій з молдавськими та болгарськими.

Чоловіки — вихідці з українських губерній — носили сорочки з домотканого полотна, полотняні широкі штани "до очкура", солом'яні брилі, шкіряні постоли або ж чоботи й онучі. Зверху одягали свити, гуньки з грубого сукна домашнього виробу, взимку — смушеві шапки.

Для вихідців з російських губерній були характерні сорочки-косоворотки з і домашнього полотна, які носили на випуск, і штани (портки) з конопляного полотна. Верхнім одягом служили суконні каптани, сірячини, чемерки, сіряки, покриті фабричною тканиною, кожухи. На голову вдягали шапки, картузи, на ноги — постоли косого плетіння або юхтові чоботи. У степових районах України давно усталилися форми й способи носіння окремих компонентів чоловічого одягу, близькі до тих, які були характерні для кочових народів Сходу, і зокрема тунікоподібна сорочка, що заправлялася в широкі штани-шаровари.

На території сучасної Дніпропетровщини яскраво виявлені в комплексах народного одягу впливи росіян, білорусів, молдаван та ін.

Комплекс жіночого одягу південної Дніпропетровщини складався з сорочки уставного типу, плахти з крилами. До плахти одягали вовняну запаску. Поверх з сорочки на керсетку вдягалася баєва юпка з червоними ковтунцями, відрізною спинкою і з клинцями. На подолі й передніх полах юпка облямована чорним оксамитом.

Спідниці у селянок Дніпропетровщини були довгі, до п'ят і рясні, з п'яти-шести галок, із застібками збоку, з нашитими на подолі смужками з плису або і оксамиту.

Характерним для жіночого вбрання на Дніпропетровщині був так званий капор, звужений з боків червоний шовковий очіпок, на який раніше накладалася намітка, а з кінця XIX ст. — хустка.

Пізніше жіночий комплекс поєднував елементи українського і російського вбрання, а також елементи міського костюма, вплив якого тут був інтенсивнішим, ніж в інших районах. Своєрідною локальною специфікою цього комплексу були сорочки з квадратним вирізом горловини, керсетка з глибоким вирізом, сорочка "до талійки", сарафан, пальто.

Під впливом міста тут поширився халатоподібний одяг, що виник у промислових центрах на основі селянського одягу. Нові міські види верхнього одягу , витіснили кожухи.

Набули поширення різних форм пальта. Жіночі пальта шили з фабричних тканин, чоловічі — часто з домашнього сукна і називали свитами. Свиту у чоловіків нерідко заміняли піджаки. На зміну традиційним керсеткам прийшли І кофти міського типу або безрукавки.

Побутували й інші види верхнього одягу. Кожухи з білих смушок, у заможних білі або чорні з аплікаціями з шкіри. Незважаючи на вплив міського одягу, довго зберігались і традиційні елементи. Наприклад, у чоловіків так звані лоцманські сорочки, шиті "в перекид", з вільними рукавами, з вишитим коміром, манішкою, декоративним з'єднувальним швом.

Завдяки вигідному розташуванню теперішньої Кримської області тут яскраво виявлені різні культурні впливи — і кочових народів, і високої цивілізації Середземномор'я, і кавказьких народів, і східних слов'ян часів Київської Русі тощо.

Росіянами та українцями Кримський півострів почав активно заселятися в 60-х роках XIX ст., і одяг сільського населення Криму створювався на основі народних традицій переселенців різних районів, переважно з України, Росії, частково з Білорусії.

Жінки носили або повністю традиційний костюм, або окремі його елементи. Поступово такий костюм ставав обрядовим або святковим і відходив від традиційного. Тут не вирощувались льон і коноплі, тому одяг шили з фабричних тканин. Це — приталені кофти з вузьким коміром або з пишно зібраною горловиною, як і в традиційній сорочці, до кофти одягається фартух. Шиються й рясні сукні із тканин яскравих відтінків (як і кофти), сорочки, подібні до традиційних, але комір і пазуха в них не вишиваються. Чоловічий одяг мало зберіг традиційних рис. Сорочку чоловіки обов'язково заправляють в штани, шиють її тут переважно з білої тканини, іноді з вишитою манішкою, носять смушкові шапки до міського півпальта.

Своєрідні риси традиційного одягу Поділля виникли внаслідок взаємодії культури українців та інших народів, які віддавна розселені на цій території.

Виходячи з локальних етнографічних особливостей, Поділля умовно поділяють на Західне, Східне і Подністров'я.

Жіночі сорочки Західного Поділля виготовлялися переважно з лляного полотна уставкового типу, додільні, іноді короткі. Комір стоячий і викладений, перед вишитий.

Південніше у сорочках переважають суцільні рукави, пришиті паралельно до станка, зшиті декоративними різноколірними розшивками; горловина цих сорочок густо зібрана на нитку так само, як у сорочках Київщини й Полтавщини.

Дуже своєрідне оздоблення сорочки Західного Поділля. Основний фон вишивки чорний, з великою та малою кількістю червоного, а іноді лише жовто-оранжевого. Це колір, типовий для західної придністрянської частини. Орнамент дуже різноманітний за композиційними мотивами й елементами. У південних районах Західного Поділля у жіночих сорочках застосовувалися срібні й золоті нитки для підкреслення в узорі окремих ліній, коли суцільний фон був густо зашитий. Сорочку, поділ якої здебільшого не оздоблювався, носили з великим напуском на пояс. Поясний жіночий одяг Поділля — обгортки (горботки), фоти й спідниці. Обгортки окремих районів, Поділля різняться між собою лише колоритом і розміщенням кольорових смуг.

Обгортку в талії закріплюють тканим поясом або вузькою крайкою.

Для північних районів Західного Поділля характерні вовняні картаті спідниці-літники й вибійчані спідниці-димки з геометричним, іноді рослинним орнаментом.

Необхідним компонентом жіночого поясного, як і скрізь по Україні, були запаски. Бавовняні запаски з двох полотнищ, посередині з'єднаних декоративним швом, вдягалися до вибійчаних спідниць. Вовняні запаски відзначалися своєю орнаментацією — з мотивами розет, квітів, тварин, на зразок килимових узорів. Нагрудний одяг — горчети мали округлий виріз горловини, шилися приталеними, з вовняної тканини чорного або синього кольору, пазуха і низ оздоблювалися вишивкою або бісером.

Loading...

 
 

Цікаве