WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Гложенський монастир Св. Георгiя Побєдоносця – загадкова перлина болгарського Середньовiччя - Реферат

Гложенський монастир Св. Георгiя Побєдоносця – загадкова перлина болгарського Середньовiччя - Реферат

Реферат на тему:

Гложенський монастир Св. Георгiя Побєдоносця – загадкова перлина болгарського Середньовiччя

Гложенський монастир Святого Георгiя Побєдоносця зведений на верхівці розломленого гірського гребеня, над яким бовваніє вершина Лiсец (Старі гори, Болгарія). Це скелясте плато зовсім неприступне, оскільки з усіх сторін оточене прірвами. Про створення цього монастиря існує красива легенда, яку й зараз святі отці переповідають допитливим туристам. Гнаний татарами у ХIII ст. київський князь Георгiй Гложенський разом зі своїм військом прийшов у Болгарiю i допомагав болгарському царю у боротьбі з ворогами. Після здобуття важливої перемоги, на знак подяки, цар подарував князю землi вздовж рiчки Вiт, що належали царськiй родинi. Тут князь i поселився зi своїм вiйськом. За легендою, у князя була хвора дочка. Щоб зцiлити її, священик порадив збудувати церкву, що князь i зробив. Церкві вiн подарував iкону Георгiя Побєдоносця, принесену з Києво-Печерської лаври. Дочка князя зцiлилася, але коли наступного дня всi прийшли до церкви, то були дуже здивованi – iкона зникла. Князь наказав шукати скрiзь. Iкону знайшли на вершинi скелi, на кущi кизилу, і повернули в церкву, але вона так само мiстично зникала ще двiчi i двiчi її знаходили на тому ж самому мiсцi. Вражений князь розпорядився побудувати на вершинi скелi монастир, давши йому iм'я Св.Георгiя Побєдоносця Київського. А на тому мiсцi, де знайшли iкону, збудували церкву.

У болгарських наукових джерелах наявне дослiдження, яке, поза сумнівом, є найцiннiшою пам'яткою про Гложенський монастир. Це робота болгарського вченого П. Мутафчiєва "По наших старогiрських монастирях", опублiкована у 1931 р. у Збiрнику Болгарської академiї наук.

Праця містить записки й матерiали з iсторiї та археологiї про старi церкви i монастирi, що знаходилися у Старих горах. Бiльшiсть їх була зiбрана вченим протягом лiта 1915 р. Пройшло багато часу. Нiхто бiльше не займався детальним вивченням цих церков i монастирiв. Тож влiтку 1930 р. П. Мутафчiєв обiйшов усi цi мiсця i з жалем вiдмiтив, що деякi старi церкви, які існували до 1915 р., зовсiм зруйнувалися, фрески в iнших майже знищенi, багато старих книг та церковного начиння невiдомо куди зникли.

До найцiкавiших документiв у Гложенському монастирi П. Мутафчiєв вiдносить одне сказання [1, 74-75] про його заснування. Воно було написане на окремому листку 30х22 см дрiбним пiвуставом, густими рядками. П. Мутафчiєв переписав його повнiстю у тому виглядi, в якому побачив. На цьому ж листку внизу був i новий запис, зроблений 6 квiтня 1870 р. Павлом Поповим, в якому говориться про те, що переписана ним легенда про створення монастиря знаходиться у приходськiй книзi монастиря святого великомученика Георгiя. Проте П. Мутафчiєв пiд час свого перебування у ньому згаданої книги не бачив. Щодо самого тексту рукопису, то, як вважають С.Ганев i В.Найденов (автори книги "Гложенський монастир" (1937)), вiн написаний "гарною церковнослов'янською мовою у XVII ст. болгарином, випадковим гостем монастиря а, можливо, i його мешканцем – монахом"[2, 22], який у днi занепаду монастиря, прагнучи йому допомогти, написав це послання для зiбрання коштiв.

Подаємо цей рукопис у перекладі українською мовою, сподiваючись на те, що вiн викличе зацiкавлення у багатьох шанувальникiв iсторiї і старовини.

Цим нашим рукописом повiдомляємо про чудотворну iкону, яка зараз знаходиться в Болгарії, кожному, хто побажає почути щось про неї.

В болгарськiй землi, яка зараз пiд турецькою владою, є гори, якi по-болгарськи називаються Старi гори, i знаходяться на недалекiй вiдстанi вiд рiки Дунай. В тих горах знаходиться один дуже високий пагорб, який домiнує над iншими пагорбами. На вершинi цього пагорба є висока скеля. На цiй скелi знаходиться монастир з храмом святого великомученика Георгiя, названий Київським. У цьому монастирi знаходиться чудотворна iкона святого великомученика Георгiя. З нагоди мого перебування там у монастирi, запитав тамтешнiх жителiв, чому цей монастир називається Київським. Показали менi одну рукописну книжку, однак без лiточислення, в якiй пишеться, що ще в древнi часи iкона святого мученика Георгiя, коли вийшла з мiста Києва, несена божим натхненням, дiйшла i постала на цьому пагорбi, який по-болгарськи називається "Кам'яний Лiсец". I розiйшлася повсюду звiстка про це чудо, що чудотворна iкона святого великомученика Георгiя iзiйшла з Києва, знайшлася на згадуванiй вище скелi в Болгарiї. Один князь з мiста Києва, на iм'я Гложенський, чув про чудотворну iкону святого великомученика Георгiя, що знаходиться в болгарськiй землi.

Відчуваючи великi ревнощi до святого великомученика Георгiя, вiн негайно прийшов на це мiсце, де знаходилася iкона. I збудував вiн невелику кам'яну церкву на скелi, що на вершинi цього пагорба, побудував i монастир на вершинi скелi. Купив трошки землi для утримання монахiв i для доходу церквi i подарував її монастирю. Там зараз знаходяться два села. Одне село називається Київський Iзвор, а друге - Гложене, тобто по iменi цього князя. Багато часу минуло вiдтодi. Турки заволодiли цiєю землею i вiдiбрали монастирський доход, мабуть, його землю. Монастир потрапив у великi злиднi i бiднiсть. Ради цього ми вимушенi оголосити цим письмом всiм вищевикладене і попросити вас, панiв, що знаходитеся в богобереженому мiстi Києвi, як духовнi так i полiтичнi /мирськi/ боголюбивi i доброзичливi християни, наслiдувати ваших пращурiв в наданнi допомоги згадуваному вище монастирю, щоб не вiдiйшла в забуття пам'ять про ваших батькiв i хай прославиться iм'я Господнє нашого Iсуса Христа, разом з iм'ям святого великомученика Георгiя, амiнь. А що це на користь вам, не годиться менi простому i невмiлому говорити, так як знаю, що ви самi Богу навченi i знаєте, що є воля Божа i що є корисно для ваших душ.

I ще це чув я вiд тамтешнiх жителiв. Недавно якийсь монах, на iм'я Йосип, прийшов з київських монастирiв на це мiсце, шукаючи й питаючи, де знаходиться київський монастир i яка гора називається Кам'яний Лiсец, де знаходиться чудотворна iкона святого великомученика Георгiя. Тi запитали його, звiдки знаєш про київський монастир i про чудотворну iкону святого великомученика Георгiя. А вiн їм говорив, що в Києво -Печерськiй лаврi є книга, в якiй розповiдається про неї: i коли вийшла з Києва iкона i на якому мiсцi зупинилася. "Коли прочитав про неї", говорив вiн, "прийшов її пошукати". Тi йому показали тодi в монастирi iкону святого великомученика Георгiя. А вiн, обнiмаючи її, пролив багато слiз i розцiлував її. Це писав я, але якщо знайдеться хтось, хто порахує сказане за брехливе, хай пошукає добросовiсно в Лаврi печерського монастиря. Думаю, що знайде все так, як ми його записали.

Відомий болгарський історик-дослідник Б. Дімітров у своїй статті про Гложенський монастир зауважує, що на сьогоднішній день не відкриті середньовічні письмові пам?ятки, які свідчили б про створення монастиря. Дімітров піддає сумніву і прізвище київського князя – "ніби не дуже руське" (у вищенаведеному рукописі князь згадується як Гложенський, а в болгарських дослідженнях – як Глож). Щодо самої рукописної пам?ятки, переписаної Мутафчієвим, то Дімітров припускає, що це могло бути і "пiзнiшою видумкою монахiв монастиря з метою заслужити прихильність російських властей у зв?язку з постiйною практикою у XVI – XVIII ст. пошуку фiнансової допомоги вiд Росiйської Патрiархiї" [3, 91-92].

Якщо прізвище київського князя викликає сумніви, то історія села Гложене, яке і сьогодні існує в Болгарії (на шляху між містами Ябланіца та Тетевен), повертає знову і знову до цієї легенди.

П. Мутафчієв зазначає, що, за переказами місцевого люду, колишня назва села Гложене була "Чирен пазар" [1, 68]. Князь, коли прийшов сюди, заселився на тому місці, де зараз знаходиться село Гложене, побудував маленьку церкву у старій фортеці (цілком ймовірно ту, про яку йдеться у легенді). Залишки фортеці знаходяться у лісі, на південь від монастиря.

П. Мутафчієв записав, що один із місцевих вчителів сказав про те, що у 1595 р., за часів султана Селіма, село було потурчене. Однак у приходській книзі Етропольського монастиря Хисен с.Гложене у 1648 р. згадується як християнське поселення.

Болгарські енциклопедичні довідники дають таку інформацію про с.Гложене та Гложенський монастир:

Гложене – село в Болгарiї, в областi Ловеч, у 12 км на пiвнiчний захiд вiд м.Тетевен. Розташоване в тiснiй долинi на р. Вiт. Це старовинне село, засноване руським князем Георгiєм Гложем у XII ст. Є залишки фортецi XIII-XIV ст. На стрiмких схилах вершини Лiсец знаходиться Гложенський монастир "Св. Георгiй" (XII ст.); стара церква зруйнована [4, 2: 31].

Гложене... красиво розташоване у Середньому Передбалкані, у тісній долині р. Віт, біля підніжжя вершини Лісец, на висоті 330 м. У місцевості "Кулата" (болг. означає "вежа"), на краю села, є рештки середньовічної фортеці. Гложене є старим поселенням. Засноване (згідно даних XVII ст. у приходській книзі Гложенського монастиря) у 1216 р. руським князем Георгієм Гложем, звідки й походить його назва [5, 2: 113-114].

Гложенський монастир розташований на вершині Кам?яний Лісец над с. Гложене, округ Ловеч. Заснований у 1224 р. ймовірно руським князем Георгієм Гложем. У кінці ХІІІ ст. побудована маленька „склепінчаста однокоробна і одноапсидна церква" з цікавими стінописними прикрасами і вежа – неправильна чотирикутна будівля, зсередини з?єднана кам?яним циліндричним склепінням [5, 2: 114].

Отже, завдяки цим довідкам, з?являється дата заснування села Гложене – 1216 рік та Гложенського монастиря – 1224 рік. У рукописі згадується також село Киевски Извор, що у перекладі з болгарської мови означає „Київське джерело". За переказами, воно було засноване майстрами-русами, що будували монастир.

С. Ганев і В. Найденов у своїй книзі пишуть, що село „існує і зараз під такою назвою або під назвою „Старе село" [2, 25]. Понад сто років тому частина жителів залишила село і заснувала двоє нових сіл – Голям Извор (на південному схилі гори Лісец) та Малък Извор (на північному схилі). Вони існують і сьогодні у Болгарії.

Loading...

 
 

Цікаве