WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Соціально-професійний статус номенклатури науково-методологічних установ Наркомосу (1922 – 1930 рр.) - Реферат

Соціально-професійний статус номенклатури науково-методологічних установ Наркомосу (1922 – 1930 рр.) - Реферат

Методологічний комітет Головпрофосвіти, заснований 9 березня 1925 р., керував протягом п'яти наступних років усією навчальною та методичною роботою установ системи профосвіти в Україні, займався науковою розробкою та виявленням нових організаційних форм. Його методологічна діяльність та зміст роботи з функціональної точки зору співпадав з Головсоцвихом, крім комуністичного виховання, а решта питань стосувалася конкретних програм, посібників тощо. Методологічний комітет Головпрофосвіти мав справу з прикладними предметами, тому ідеологічні аспекти мали менше застосування, а головний акцент спрямовувався на методику викладання, хрестоматійність знань та їх засвоєння. Водночас три секції (суспільствознавства, мови й літератури, педагогічна) вирізнялися войовничим матеріалізмом та високим рівнем ідеологізації, її забезпечували інспектори, консультанти, "методкори". Структурні підрозділи установи (бюро, пленум) копіювали схему партійно-радянських інституцій. Управління профосвіти очолював на початку 1928 р. Г.П. Радченко, а членами методкому були Г.С.Шумило, Л.В.Кутепов, С.Л.Зенкевич, О.З.Олександров, О.В.Гаськевич [22], тобто, порівняно з першою половиною 1920-х рр., цей склад поступався професійно-освітнім рівнем. Реорганізація Наркомосу послабила регулятивні функції не лише методкому, але і самого Головпрофосу. По-перше, частина вищих навчальних закладів індустріально-технічного спрямування потрапила до підпорядкування галузевих наркоматів, по-друге, сектори Наркомосу (науково-методичний та науково-дослідної роботи) не мали такого постійного й ефективного контакту, як галузі навчальних закладів 1920-х рр., а головне – в управління профосвіти прийшли нові керівники і почалися чергові реформаційні процеси. У липні 1930 р. там працювали М.А.Пляченко, І.Н.Макаренко, П.М.Білецький, О.П.Феоктістов, М.М.Шатунов, Ю.А.Рачинський, С.З.Ткаченко, Н.М.Машкевич-Сінько, а методологією прикладної науки займалися С.О.Зінкевич, Е.Й.Шварцман, В.І.Таран, Д.М.Скуратівський [23]. При наркомові діяла науково-методична рада, а заступники наркома (В.Д.Кузьменко, О.А.Полоцький, Є.Ф.Гірчак) фактично одноосібне керували виокремленими сферами роботи: перший координував апарат, другий переймався методологічним сектором, третій – розвитком соцвиху, четвертий – секторами літературного контролю науково-дослідної справи [23, Арк. 52 – 58].

Управління політосвіти, яке 9 березня 1925 р. також мало власний методологічний комітет, займалося здійсненням завдань політичного виховання радянського суспільства. Воно мало міцні контрольні функції, слідкувало за видавничою справою і періодичною пресою [24]. Головою методкому Головполітосвіти у січні 1928 р. був А.А. Іванівський [25]. Унаслідок реорганізації Наркомосу виникло Управління у справах літератури та видавництв (головліт), яке у липні 1930 р. очолив Н.М. Калюжний, а його заступником був завідуючий контрольним відділом П.С.Ломанов [26]. Функціональною складовою управління стали політконтролери та політредактори.

Таким чином, висвітливши структуру та функції науково-методологічних підрозділів системи Наркомосу УРСР за 1921 – 1930рр., слід визнати наступне: для першої половини 1920-х рр. були характерні адміністративно-організаційні функції, що віддзеркалювало загалом період становлення системи освіти в Україні. Друга половина вирізнялася поглибленням та активізацією навчально-методичних заходів, а початок 1930-х рр. – посиленням загальноідеологічного впливу з кардинальною реорганізацією завдань Наркомосу і профосвіти, уніфікацією всієї системи освіти. Кадровий склад втрачав професіональних фахівців на керівних посадах главків та серед консультантів, а натомість з'являлися адміністратори – виконавці політико-ідеологічних директив. Характерні для середини 1920-х рр. елементи методики, особливо для прикладних дисциплін, поступилися методології науки суто марксистського зразка. Формування єдиної системи освіти в СРСР фактично зруйнувало весь попередній досвід, відтак стала організаційно і функціонально залежною і номенклатура освітніх установ.

Література:

  1. Тютюнник Л.В. Проблеми деятельности опытных учреждений Наркомпроса Украины (1922 – 1937 гг): Автореферат дисс.. канд. ист. Наук. – К., 1992. – 24 с.

  2. Шарпатий В.Г. Діяльність М.О. Скрипника на чолі Наркомосу освіти Радянської України(1927 – 1933 рр.): Автореферат дис. канд. істор.наук. – Запоріжжя, 1994. – 17 с.

  3. Даниленко В.М., Кузьменко М.М. Соціальний тип та інтелектуально-освітній рівень номенклатури скрипниківського наркомосу. Біографічні нариси. – Севастополь: "Ветер", 2003. – 56 с.

  4. Дорошко Микола Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20 – 30-ті роки XX століття: соціо-історичний аналіз. Монографія. – К.: Видавничо-поліграф. центр "Київський університет", 2004. – 154 с.

  5. Липинський В.В. Становлення і розвиток системи освіти в УСРР у 20-ті роки. – Донецьк, 2000. – 247 с.

  6. Кодекс законов о народном просвещении УССР, утвержденный ВУЦИК 2 ноября 1922 г. на основании постановления 3-ей сессии VI созыва ВУЦИК от 16октября1922г. – X., 1922. – 148 с.

  7. Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917 – 1959 рр.). Монографія. – К.: В-во УАДУ, 2000. – 305 с.

  8. Деятельность центральных органов Наркомпроса. "НЗП" и голод // Путь просвещения. – 1922. – № 1. – С. 408 – 409.

  9. О деятельности Научного комитета Наркомпроса и научных организаций и учреждений Украины (1921 – 1923 гг). – X., 1923. – С.З.

  10. ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 2. – Спр.44. – Арк. 3 – 6.

  11. Там само. – Оп. 3. – Спр. 12. – Арк. 163.

  12. Там само. – Оп. 2. – Спр. 860. – Арк. 2.

  13. ЦДАВО України. – Ф. 166 – Оп. 12. – Спр.9069. – Арк. 11.

  14. ЦДАВО України. – Ф. 166 – Оп. 3. – Спр. 1. – Арк. 127.

  15. Збірник чинного законодавства УСРР про народну освіту. Вид. 2-е зі змінами й доповненнями (за ред. і передмова А.П.Ряппо). – X.,1927. – С. 8.

  16. Матеріали Державного науково-методологічного комітету. № 1. – Харків, 1925. – С. 5.

  17. Матеріали Державного науково-методологічного комітету, № 2. – Харків, 1926. – С. 4 – 8.

  18. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 4. – Спр.1402. – Арк. 6.

  19. ЦДАВО України. – Ф. 166 – Оп. 8. – Спр.263. – Арк. 9 – 10.

  20. Єфремов Сергій Щоденники, 1923 – 1929. – К., 1997. – С. 821.

  21. ЦДАВО України. – Ф. 539. – Оп. 8. – Спр.242. – Арк. 21.

  22. ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 8. – Спр.263. – Арк. 12 – 16.

  23. Там само. – Ф. 539. – Оп. 8. – Спр. 242. – Арк. 27 – 28.

  24. Матеріали Державного науково-методологічного комітету, № 1. – X., 1925. – С. 10 – 11.

  25. ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 8. – Спр.263. – Арк. 14.

26.Там само. – Ф. 539. – Оп. 8. – Спр. 242. – Арк. 58.

Loading...

 
 

Цікаве