WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Соціально-професійний статус номенклатури науково-методологічних установ Наркомосу (1922 – 1930 рр.) - Реферат

Соціально-професійний статус номенклатури науково-методологічних установ Наркомосу (1922 – 1930 рр.) - Реферат

Функції методологічних комітетів главків вирізнялися організаційно-системними завданнями і повноваженнями останніх. Методком Головпрофосвіти займався вирішенням практичних проблем розвитку вищої школи, а Головсоцвиху та Головполітосвіти – соціальним захистом та вихованням дітей, ідеологічним впливом на суспільство. Наявність перелічених підрозділів, незважаючи на їх конкретні функції, засвідчувала все-таки єдність організаційних форм системи освіти. Саме вона та принципова позиція керівництва Наркомосу УРСР стримували централізаторські тенденції з боку російського наркомосу. Наприкінці листопада – на початку грудня 1923 р. відбулася третя нарада наркомів освіти союзних республік, яка продемонструвала серйозні наміри уряду РРФСР перебрати на себе роль головного уніфікатора системи освіти. Якщо з питань профосвіти та соцвиху не було досягнуто принципових домовленостей, то в галузі науки погодилися на активний обмін літературою. Нарком освіти РРФСР А.В.Луначарський прагнув тоді більшого: встановлення організаційних форм управління науковими установами з адміністративним центром у Москві, щоб союз міг управляти і контролювати" [14].Український нарком освіти В.П.Затонський визнав доцільним лише загальні напрямки розвитку науки та вищої школи для республіки, а схему і мережу, бюджет уважав за необхідне визначати самостійно. Ідею заснування загальносоюзної Академії наук делегати визнали "невдалою", позаяк українська тоді мала б стати "національно-республіканською" [14]. Позицію України активно обстоювали Я.П.Ряппо, голова Головсоцвиху НКО УРСР Л.Р.Менжинська, хоча доводилося захищати й особисто самих себе, тому що експерименти з освітою в Україні дехто з учасників наради називав "відхиленням від марксизму" [14]. Безумовно, що ліквідація університетів в Україні не сприяла підвищенню знань студентів та підготовці кваліфікованої професури, але з марксизмом, судячи з діяльності наукпедкомів трьох ключових главків Наркомосу УСРР, у республіканської номенклатури було все гаразд.

Реорганізація Наркомосу УРСР, яка відбулася згідно постанови ВУЦВКу та РНК УРСР від 1 квітня 1925 р., стосувалася раціоналізації його апарату шляхом установлення максимальної єдності і погодженості роботи окремих його підрозділів. Головні управління колегіального типу, якими були три главки, трансформували в управління з одноособовим керівництвом [75]. На окремого керівника установи було легше впливати, ніж на колегіальний орган. Основні функції зосереджувалися в апараті Наркомосу, хоча його колегія залишилася. При колегії Наркомосу створювався Державний науково-методологічний комітет, а при головних управліннях – відповідні методологічні комітети.

Положення про ДНМК Наркомосу УРСР колегія затвердила 2 лютого 1925 р., у якому були викладені його мета, завдання, повноваження, організаційна структура і функції. Він був "центральним органом керування науково-методологічною діяльністю всіх закладів і органів Наркомосу й контролю" [76]. У системі Наркомосу ДНМК діяв як самостійний центр на правах управління, а методкоми реформованих головних управлінь (соцвиху, профосвіти, політпросвіти) – на правах його секцій. Відбулася своєрідна внутрішня централізація науково-методологічної роботи. ДНМК ставив перед собою головне завдання: "здійснення в усіх учбово-виховних закладах народної освіти єдиного методу навчання й виховання, обґрунтованого на засадах марксистської педагогіки й методології" [16]. Методологічні принципи зберегли, виокремивши їх більш прозоріше і категоричніше. На місцях (в губерніях та округах) діяли учбово-методологічні комітети при губвідділах освіти та окружні методнаради, що скликалися раз на місяць. ДНМК керував центральною педагогічною пресою та контролював роботу її місцевих органів. Склад ДНМК становили 9 осіб: голова (заступник наркома), заступник, 7 членів, з них 4 постійних – голови методкомів главків та Наукового комітету.

Діяльність Науково-педагогічного комітету Головсоцвиху розпочалася згідно положення від 9 березня 1925 р., основним завданням якого стало керування "всією науково-педагогічною й методичною працею установ соціального виховання УРСР" [16, 6]. Він займався науковою розробкою, формуванням та об'єднанням усієї методологічної роботи відділів Головсоцвиху та системи соцвиху на місцях з метою "соціального виховання дітей на принципах марксистської педагогіки та комуністичного суспільства" [76]. Зміст його діяльності свідчив про конкретну прикладну роботу працівників різної кваліфікації і фаху, позаяк ішлося про загальні принципи та основні методи соціального виховання і педагогічної техніки, про плани педроботи в дитячих установах, про складання списків рекомендованих і заборонених до використання книг, про їх рецензування, про підготовку методологічних інструкцій, наказів, збірників, про скликання з'їздів, конференцій, проведення конкурсів і лекцій, про підвищення кваліфікації працівників соцвиху, про підбір учителів, про визначення типів дитячих установ тощо. Штатних працівників Наукпедкому налічувалося 7 (голова, заступник, 5 співробітників), а до системи належали усі інспектори, завідувачі кабінетами соціальної педагогіки, дослідними станціями. Поточною роботою Наукпедкому керувала президія у складі голови, заступника, 5 членів і відповідального секретаря, яка координувала діяльність методологічних постійних комісій (у справі перепідготовки вчителів, дитруху, охорони дитинства, нормального дитинства, дефективного дитинства) і тимчасових, які створювали для вирішення поточних проблем. Співробітники Наукпедкому Головсоцвиху розробляли методичні інструкції для підвищення кваліфікації кадрів соцвиху [77].

На засіданні ДНМК 12 жовтня 1926 р. ішлося про заснування науково-дослідного інституту педагогіки, яким переймалася спеціальна організаційна комісія у складі О.І.Попова, О.М.Мізерницького, Я.П.Ряппо, І.П.Соколянського, С.Ю.Семковського [78]. Штатними рецензентами Наукпедкому були В.О.Арнаутов, О.С.Залужний, Я.Ф.Чепіга (букварі), Т.Л.Гарбуз, Д.С.Слабвенко, М.Н.Езерський (читанки), М.І.Яворський, А.А.Річицький, А.А.Хвиля, М.С.Волобуєв, В.О.Арнаутов (суспільствознавство, історія), І.П.Соколянський, О.С.Залужний, П.Ю.Волобуєв, О.І.Попов (педагогіка), В.П.Протононов (рефлексологія, педологія), М.М.Биковець, В.М.Дюшен (дитяча література) [18, Арк. 187 – 288]. Вони були рецензентами-предметниками, а також ідеологами і організаторами установ соцвиху. На початку січня 1928 р. Управління соціального виховання Наркомосу УСРР очолював В.О.Арнаутов, а його заступниками були І.П.Соколянський та М.І.Яворський. Персональний склад Наукпедкому Головсоцвиху становили М.Н.Озерський, П.Т.Мостовий, В.І.Яковлєв, В.І.Таран, А.І.Гончар, О.М.Трекова [79], які не належали до фундаторів цієї справи, але уособлювали відповідну категорію номенклатури. Найвищу методологічну установу, якою залишався ДНМК, представляли Є.О.Ястржемський, М.С.Михайловський, А.М.Мандрика, І.А.Кудоноцев, І.С.Веркіт, а управління наукових установ очолював Ю.І.Озерський, який, судячи з нотатків академіка С.О.Єфремова [20], разом з наркомом Скрипником "орудував" в Академії наук. Перелічені особи з ДНМК значно поступалися співробітникам Наукпедкому Головсоцвиху в освіті і досвіді роботи.

Чергова реорганізація Наркомосу УРСР відбулася за постановою РНК УРСР від 20 травня 1930 р., яку здійснювали з метою встановлення загальноідеологічного та методичного керівництва всією системою освіти, централізованого планування діяльності всієї культурно-освітньої справи, керування науково-дослідною роботою, проведення організаційного регулювання системою комуністичного виховання, організації контролю за літературно-мистецькими процесами та видавничою діяльністю. Змінилася організаційна структура, тому замість управлінь виникли сектори, утому числі науково-методичний. Ідею про скасування управлінь та формування секторів запропонував нарком НК РСІ В.П. Затонський, написавши власноруч постанову колегії його наркомату "Про реорганізацію Наркомосу" [21], 15 липня 1930 р. Двома місяцями поспіль існувало Управління соцвиху, яке очолював П.М. Лукашенко, особа далека від цієї справи, а його заступником залишався професор І.П. Соколянський, будучи одночасно і головою Наукпедкому [21, Арк. 52 – 58]. Функції ДНМК виявилися дещо обмеженими внаслідок реорганізації апарату Наркомосу. Там працювали випадкові особи, крім ветерана соцвиху А.М. Мандрика, але він був рядовим співробітником.

Loading...

 
 

Цікаве