WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Шкрібляк Петро Васильович - Реферат

Шкрібляк Петро Васильович - Реферат


Реферат
не тему:
Шкрібляк Петро Васильович
Народився син Петро в родині Шкрібляків 2 січня 1933 р. у с.Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Його родина з діда-прадіда займалась полонинським господарством, а сам він став славним орачем і сіячем на ниві освіти, науки, культури.
Прадід Петра Васильовича Шкрібляк Михайло, одружившись 1849 р., перейшов з Яворова Косівського району в с.В.Ясенів. Якщо в Яворові родина Шкрібляків займалась в основному різьбярством, то тут, ближче до Чорногори, її представник обзавівся господаркою, до якої входило також три полонини.
Навики і уміння до полонинського господарства передались його синам і внукам. Проте "золотий вересень" 1939 р., а також воєнні і післявоєнні лихоліття знищили традиційний уклад господарювання, відірвавши тодішні й наступні покоління від цього типу ведення господарства. Одні з них владою "трудящих" відправлені були на довгі роки в Східні регіони "радянської батьківщини", інші, хоч і залишились на своїй рідній Гуцульщині, одначе зазнали тут чимало утисків, обмежень, злиднів та інших бід під "зорею радянської влади", яка одним дарувала напівдармову працю в "колективному господарстві", забравши в них землю, іншим - "гуштруди на лісорозробках", оплата за які була украй мізерною.
Усе це обмежувало доступ до освіти та можливості її одержання. Склалась ситуація, коли родина Михайла Шкрібляка, як і сотні тисяч їй подібних, збільшувалась і розширювалась. Адже ж у нього було три сини і дві дочки, які народили і виховали півтора десятка внуків та правнуків, дитинство, юність і зрілість яких саме співпали з нелегкими часами, оскільки їхня доля розкинута повсюдно на одній шостій планеті. Але кількість становила близько півсотні. З усіх нащадків цієї родини лише одному її представнику, і то за випадкових обставин вдалося здобути вищу освіту і стати освітянином-науковцем. Це випало на долю одного з правнуків Михайла Шкрібляка, Петра Шкрібляка, нині директора філії "Гуцульщина" Науково-дослідного інституту Міністерства освіти і науки України.
Його шкільний вік співпав з періодом війни та першими післявоєнними роками, коли шкіл не було, а тоді, коли вже стали появлятись, то вони були настільки далеко, що з віддалених гірських присілків їх відвідувати було не можливо. Неможливість відвідувати школи спричинювалась тут не лише через їх віддаленість, частими погодними стихійними лихами в горах, а це доповнювалось постійних злочинними акціями енкаведистських формувань, страшною депортацією осінню 1947 р. та в наступні роки постійними прохожих на дорогах, особливо по безлюдних гірських місцях, частими їх арештами, допитами з різними формами знущань і навіть убивствами не лише дорослих, а й підлітків, масовим голодом 1946 - 1947 рр. та іншими бідами. Водночас чималі податки накладались на горян "владою трудящих" за клаптики гірської малородючої землі: як грошима, так і живою худобою та продуктами. Це вимушувало масово постійно використовувати в домашньому господарстві працю дітей і підлітків, що безперечно, у багатьох випадках унеможливлювало їхнє навчання та одержання освіти . Складна ситуація склалась і в родині Шкрібляків, коли правнук Михайла Петро протягом 8-ми років шкільного віку не навчався.
Однак тут склалась випадкова ситуація, яка змінила обставини. Осіню 1948 р. до центральної частини с.Рівня, що входить до складу В.Ясенівської сільської ради, переводять початкову школу з Рівні на присілок Лихонький. Це уможливило відвідувати її з інших, більш віддалених у горах, присілків. Цим моментом скористувався і Петро Шкрібляк: за 2 роки (протягом 1948 - 1949 і 1949 - 1950 навч. р.) він закінчив 4 класи, а за наступні - 2 (1950 - 1951 і 1951 - 1952 навч. р.) - закінчив у сусідньому селі Красноіллі неповну середню школу. Зразу ж став працювати в тій школі діловодом - бухгалтером. Наступного року поступив на заочне навчання в Чернігівське педагогічне училище. Закінчив його в 1958 р. У 1955 р. перейшов на роботу в Красноіллівську сільську раду на посаду секретаря, а згодом - її голови.
З 1959 по 1964 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Після його закінчення працював директором школи, аз 1973 по 1986 рік завідуючим відділом освіти Верховинського району Івано-Франківської обл. Ще навчаючись в університеті, постійно займався науковою роботою, часто виступав з доповідями і науковими повідомленнями на студентських конференціях у Чернівецькому і навіть Московському університетах, за що неодноразово відзначався грамотами та іншими видами заохочень. Не порвав з науковою роботою, працюючи на посаді директора школи та завідуючого районним відділом освіти. Це, звичайно, було однією з підстав направлення його в березні 1980 р. Міністерством освіти України в однорічну аспірантуру. Після її закінчення весною 1981 р. працював понад 5 років науковим співробітником Інституту філософії НАН. Але із загостренням кризового стану в середині 80-х років відбувається скорочення штатів, стає неможливим забезпечення житлом. Тому П.Шкрібляк у липні 1986 р. переходить на роботу у Верховинський район на посаду директора середньої школи-інтернату. На цій посаді працює до серпня 1993 р., продовжує брати участь у регіональних і всеукраїнських наукових та науково-педагогічних заходах (конференціях, семінарах, інших заходах). Напередодні і в час проведення Всеукраїнського з'їзду освітян, що проходив наприкінці 1992 р., працював у складі експертної комісії Верховної ради України з питань підготовки і проведення освітянського форуму. Тоді він виконував від
горян Карпат важливу місію - представляв у Кабінеті Міністрів України матеріали проекту Закону України "Про статус гірських населених пунктів України", який згодом став Законом. У першій половині 1992 р. на базі очолюваної П.Шкрібляком школи-інтернату проходив Всеукраїнський семінар директорів шкіл-інтернатів та працівників обласних управлінь освіти, що відали навчально-виховними закладами інтернатного типу, з питань використання народних традицій, звичаїв і художніх
Loading...

 
 

Цікаве