WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Шаманізм і шаманство в українців: вигадка чи реальність? - Реферат

Шаманізм і шаманство в українців: вигадка чи реальність? - Реферат


Реферат на тему:
Шаманізм і шаманство в українців: вигадка чи реальність?
Людська свідомість все настійніше прагне осмислити історичні (в їх числі й містичні) форми духовного досвіду людства, приховані досі смислові пласти у, здавалося б, вже давно й досконало вивчених історичних пам'ятках, читаних-перечитаних текстах. Увиразнені таким чином давні духовні настанови уприсутнюються в нашому життєсприйнятті, висвітлюють нові виміри латентної зосередженості людини на "больових точках" життя. Містична практика - це один із способів самоусвідомлення людиною себе як істоти, яка, незалежно від свого соціального стану, умов існування чи місцеперебування, здатна входити в безпосередній контакт з вищими духовними силами світу, отримувати від них допомогу або навіть управляти ними.
Своєрідне місце в цій практиці та навіть і в усій історії духовної культури людства посідає шаманізм. Вивченню його присвячений величезний масив літератури - теоретичної, прикладної, популярної, а останнім часом нерідко й шарлатанської. Багато серйозних учених досліджують історію своїх етносів на предмет виявлення реліктів шаманських практик, їх соціальних та духовних наслідків.
Феноменологія ж містичного досвіду в історії духовної культури українців - це ще справжня terra incognita для наших дослідників. Не становить винятку і шаманізм. Видатний дослідник феномену шаманізму Мірча Еліаде (Eliade, 1907-1986) на схилі життя шкодував, що йому вже не до снаги простежити сліди шаманських вірувань у спадщині східнослов'янських народів, радив філософам, релігієзнавцям звернутися до цієї цікавої проблеми. Але й на сьогодні феномен шаманізму взагалі чомусь не здобувся на увагу українських учених. О. Огнєва у рецензії на книгу "V. Tkacz with Sayan Zambalov and Wanda Phipps. Shanar. Dedicated Ritual of Buryat Shaman in Siberia as conducted by Bair Rinchinov". /Parabola Booke. N-Y. 2002.192 p. [1, 158-161] пише, що шаманізмом в Україні ніхто не займається. Та й справді, шаманізмом в українській міфологічній свідомості ніхто ніколи не цікавився.
Вивчення цієї проблеми має певні труднощі, з огляду на брак прямих достотних спостережень й автентичних текстів. Тож і висновки мають бути дуже обережними, виваженими і, природно, мати характер вірогідності. За давністю надзвичайно важко встановлювати справжній зміст духовних, духовно-психічних явищ, їх наявність чи відсутність. До того ж, існуючі в науці чи в суспільній свідомості стереотипи можуть стати більшою перепоною, ніж брак надійних джерел.
Наприклад, жіночі статуетки, знайдені у поселеннях часів трипільської доби, ми звично називаємо зображеннями богинь. Але чи так це насправді? Те, що в основі цих зображень лежить архетип жінки, що такі артефакти відповідають матріархальному соціуму, можна стверджувати більш-менш впевнено. Але чи були це богині - важко встановити. Чи були вони об'єктом поклоніння - відповісти ствердно вельми проблематично. Можливо, це були не богині, а духи жіночого роду, як це ми часто спостерігаємо в архаїчній культурі племен Сибіру, Центральної й Південно-Східної Азії, Латинської Америки. А можливо, це божества-посередники між богами й людьми чи між людьми й духами, а може, перед нами фігурки, що призначались для викупу душі хворого у духів. Уявлення про такі істоти збереглися у бурятській, японській та інших міфологіях. Не виключено також, що трипільські фігурки відігравали роль онгонів (душ предків, опікунів роду, сім'ї), аналоги яких були у багатьох народів (хоч останнє припущення малоймовірне, адже в такому разі мали б бути й чоловічі онгони). Можливо, нарешті, що одні фігурки зображували духів, а інші - онгонів і т. п.
Але чи справді так важливо, духи то були чи богині? Вважаємо, що важливо. Бо світогляд, серцевину якого складає вірування в духів, уособлює дуже специфічний, замкнений на себе, духовний світ, багато в чому відмінний від того типу світогляду, в якому основною сакральною особою виступають Бог чи боги. Це світ зі своїми особливими персоніфікаціями, міфологією, космологією й космогонією, своєрідними формами самосвідомості (віра, совість, страх та ін.) та специфічними уявленнями про місце людини в світі, про її взаємини з духовними істотами й силами. У такому духовному просторі про справдешнє поклоніння, про священне начало можна говорити дещо умовно.
Ось інший приклад. У працях українських фольклористів описана велика кількість найрізноманітнішого призначення обрядів, дитячих ігор, у яких виразно виділяється ведуча (керівна) особа і слабко диференційована група учасників. Характер дій учасників, словесний їх супровід у багатьох обрядах чи іграх недвозначно вказує на їх язичницьке, дохристиянське коріння. Але ідентифікація первісних статусів дійових осіб цих обрядів чи ігор (ведучий та інші учасники) становить немалі труднощі. Це може бути жрець і члени спільноти, як це ще й на сьогодні збереглося в Індії. А можливо, що цей обряд відтворює якусь міфічну подію, і ведучий грає роль бога, а рядові учасники - його дітей на кшталт "синів" і "дочок" Хухедей Мергена, тобто "синів і дочок неба", як це є в обряді "підняття громової стріли" у бурятів [2, 162]. Можливо, також, що це - шаман з духами-помічниками чи шаман з наближеними до нього помічниками - членами племені. Всі ці варіанти історично уособлюють різні форми історичної свідомості, різні види соціальної структури, різні міфології...
Такі ж труднощі постають перед нами і при намаганні ідентифікувати те чи інше явище з шаманізмом або іншою формою духовного досвіду. Проте це не заступає необхідності знайти відповідь на запитання: мають українці у своїй духовній історії досвід шаманізму чи ні? Entweder - oder, або - або...
Як варіант, можемо стверджувати, що шаманізму в нашій історії не було. Для цього нам потрібно здійснити глибокий аналіз і дати переконливу інтерпретацію текстів, які можуть свідчити на користь цієї версії. Або ж ми спробуємо визнати, що така форма містичного досвіду в нас була. Ця стаття - лише спроба підійти до суті проблеми і запрошення до дискусії з, безперечно, важливого питання.
Розпочнемо з короткого визначення термінів. Фахівці вважають за потрібне розрізняти шаманізм і шаманство. Можна зустріти різні підходи до такої диференціації. Не вдаючись до глибокого аналізу [докладніше про це див. 3, 192 - 194], визначимо шаманізм як: а) історичну форму світогляду і б) тип соціальної структури суспільства. В духовно-світоглядному сенсі під шаманізмом слід розуміти особливу форму духовних практик, побудовану на досвіді здійснюваного шаманом (шляхом "польотів у інші світи", "вселення духів у себе" тощо) безпосереднього спілкування з вищими духовними силами. Наголошу: саме безпосереднього (а не опосередкованого, як це спостерігаємо, зокрема, в системі жрецтва [4]) спілкування людини в особі шамана з духами, божествами чи богами. В соціальному плані шаманізм уособлює таку форму існування соціуму, при якій адміністративним і духовним лідером спільноти виступає шаман.
Шаманство - це система знань,вірувань, світоглядних установок, що сформувались у свідомості членів соціуму під впливом шаманських практик (розповідей шамана про свої "подорожі", шаманських обрядів тощо). Ці знання скристалізовувалися в культурі спільноти: в обрядах, казках, оповідках, табу, забобонах, дитячих іграх і т. ін.
Щодо існування професійних шаманів в історії української культури, то слід констатувати, що безпосередніх свідчень про цю соціальну групу існує надто мало, аби скласти про це якийсь однозначний обґрунтований висновок. Думки ж дослідників вельми розбіжні. Відстоюючи наявність містицизму в духовній традиції українців,
Loading...

 
 

Цікаве