WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Царське самодержавство та українці і євреї у XVII – ХІХ ст. - Реферат

Царське самодержавство та українці і євреї у XVII – ХІХ ст. - Реферат

використана з користю. Білоруси, наприклад, вважали, що для того, щоб помститися за образу, треба пожертвувати гроші на єврейську школу чи синагогу, тому що євреї скоріше вблагають Бога та страшніше проклянуть кривдника. Вважалося також, що за пожертву вони можуть вимолити християнинові одужання від тяжкої хвороби. Слов'яни вірили у здатність євреїв виблагати дитину для бездітної пари та взагалі у чудодійство хасидських цадиків. Багато також зафіксовано випадків поклоніння християн могилам цадиків, що, за повір'ям, захищало цілі населені пункти від війн, епідемій та інших негараздів.
О. Бєлова наводить приклади того, що і євреї, у свою чергу, часто зверталися до християн за допомогою. За легендами поліщуків, для того, щоб урятуватися від чорта у судну ніч, юдеї запрошують до себе на молитву християнина із свічкою, яку принесли з церкви на Стрітення [8, 269]. У Польщі існує повір'я про те, що євреї, побоюючись диявола, запрошують католиків супроводжувати їх, коли вони йдуть повз лісу.
Цікавим було ставлення українського населення до особистостей хасидського способу життя. Відомо, що хасидська релігійна течія виникла та набула широкого поширення саме на українській території. Хасиди відрізнялися від ортодоксальних юдеїв екзальтованою поведінкою та беззаперечною вірою у святість свого наставника - цадика. Християни не розуміли всієї глибини сутності особи цадика, але вважали їх святими, чудотворцями й інколи зверталися до них за допомогою. Про це свідчить поліцейське донесення 2-ї половини ХІХ ст.: "Коли з'явилася у Васильківському повіті сарана, то тамтешній городничий поляк З. благав цадика про знищення сарани. Один із службовців Т. поліції Київської губернії Г. запросив до себе в хату цадика, віддавши йому всі почесті як священій особі" [5, оп.1, спр.6].
Містичний настрій взагалі був характерним як для українців, так і для українських євреїв. Про це розповідають відомі карпатські легенди про засновника хасидизму Бешта і славетного опришка Олексу Довбуша. Ці легенди складали і євреї, і українці, але сутність їх зводиться до одного: Бешт демонструє селянам свою здатність творити чудеса, Довбуш дає йому за це грошей, і вони розходяться з повагою один до одного; або: Бешт дає поради і допомогу Довбушу. Ще одна з легенд розповідає, що опришки, побачивши дива, які творить Бог для Бешта, сказали йому: "Своїми очами бачили ми, що ти людина Божа. Тому просимо тебе: молися за нас, щоби Господь послав нам удачу на шляхах, якими ми постійно ходимо, і щоб зберігав Він наші життя". Сказав їм Бешт: "Якщо присягнетеся мені, що не будете грабувати і вбивати євреїв, то зроблю я за словами вашими". І поклялися йому в цьому" [7, 149]. Ця розповідь показує, що справжній праведник, яким вважався Бешт, може домовитися навіть із страшнішими ворогами євреїв - розбійниками.
Дослідники свідчать, що в Карпатах у 30-40-і роки ХХ ст. місцеві жителі могли показати "камінь святого жида" та "криницю святого жида". На Волині також довго існували легенди про джерела, в яких купався Бешт і які виліковують від безпліддя. Легенди про Довбуша демонструють однакові погляди на святість та чудодійство Бешта у євреїв і українців. Крім того, містичні діяння першого хасидського цадика також вважаються обома народами цілком реальними і надзвичайно ефективними.
Приклад безмежного авторитету цадика не тільки серед євреїв наводять і архівні документи. Один з них свідчить: "Суд магіда [цадика] у рідких випадках не виконується; навіть християни у бездоказових випадках звертаються до магіда з жалобою на євреїв і отримують задоволення" [5, оп.1, спр.6].
Відомий єврейський письменник та дослідник І. Равребе у повісті "Весілля макаровського цадика" наводить приклади поважного ставлення селян до хасидських цадиків. Це і участь "малоросів з котомками за плечима" у зустрічі цадика, і дзвони, що задзвонили під час виконання хупи на сусідній церкві, "щоб догодити відомим рабінам". Хасиди у відповідь також роблять красивий жест: "Напередодні хупи був влаштований макаровським цадиком - батьком нареченої - бал для російської "інтелігенції" нашого містечка. Запрошені були поміщик, пристав, священик, начальник пошти й інші посадові особи" [11; 177, 184].
Цікаві хасидські легенди наводить у своїх "Есеях з україноюдаїки" відомий учений-філолог Мартен Феллер. Вони яскраво зображують взаємовідносини хасидів і селян у їхньому повсякденному житті. В них цілком природним виглядає звернення єврея за допомогою до селян і їхня готовність допомогти (легенда про те, як Бешт і рабі Гершон загрузли з кіньми у болоті). Показовою є легенда, в якій для того, щоб зняти обвинувачення з євреїв, що вони нечесно розраховуються з селянами, Бешт припинив молитву у синагозі і купив у селянина дрова. За те "селянин сказав: "Благословенний Бог Євреїв, якому належить такий святий народ". Адже якби в нього купив дрова свій (християнин), то, швидше всього, не сплатив би одразу і, напевно, додатково не дав би йому нічого. Ще в одній легенді Бешт подає апеляцію за селянина, що був засуджений збирати дрова, які мали горіти упеклі. Таких легенд та переказів дуже багато. Але М. Феллер, слідом за перекладачами англомовного видання "Слави Бешту", вважає, що, "якими б доброзичливими не були стосунки між ними, світ між євреями і селянами був різко розподілений, і ті, хто порушував цей поділ і ставали ближчі, могли розглядатися як ізгої" [12, 39-41].
Отже, як бачимо, відносини євреїв і українців з властями та між собою складалися важко та неоднозначно. Для євреїв і українців обидві влади - польська і російська - були іноземними. Польська влада протегувала євреям, але це призвело до того, що проти них був спрямований гнів українців у ході війни під проводом Б. Хмельницького. Євреї сильно постраждали під час воєнних подій і втратили майже всі свої здобутки. Пригнічені в польській державі українці не здобули свободи в результаті цієї війни, перейшовши з однієї залежності в іншу. Російська влада, не заглиблюючись у сутність єврейського життя та віри, спочатку намагалася обмежити права євреїв за принципом "як би чого не вийшло". Вбачаючи причину відокремленості юдеїв саме у їхній відданості релігії та історичним традиціям, влада вирішила примусово асимілювати цей народ із слов'янським населенням. Євреї ж, незважаючи на негативне ставлення до християн, намагалися встановлювати з ними мирні стосунки. На відміну від українців, вони до кінця ХІХ ст. не виступали проти існуючої влади. На побутовому рівні євреї і українці співробітничали і знаходили між собою спільну мову, незважаючи на національні, релігійні та мовні відмінності. Обидва народи споконвіку існують на спільній території і успішно навчилися миритися з недоліками один одного. Можливо, якби не наполегливе насадження ворожого ставлення до євреїв, яке відбувалося на державному рівні, вони скоріше змогли б порозумітися, а їх подальша історія позбулася б страшних плям антисемітизму, шовінізму та ксенофобії.
Література
1. Гаркави А.Я. Об языке евреев, живших в древнее время на Руси, и о славянских словах, встречающихся у еврейских писателей. - СПб., 1865.
2. Антонович В. Исследование о городах Юго-Западной России по актам 1432 - 1798 гг. - К., 1870.
3. Бевзо О.А. Львівський літопис та Острозький літописець. - К., 1970.
4. Костомаров Н. Иудеям // Основа. - 1862.
5. ЦДІАК. - Ф. 1423. - Оп. 1. - Спр. 2.
6. Мыш М. И. Руководство к русским законам о евреях. - СПб., 1892.
7. Туров И. Ранний хасидизм: История. Вероучение. Контакты со славянским окружением. - К., 2003.
8. Белова О. Евреи и нечистая сила // Дьявол и евреи. - М., 1998.
9. Белова О. Евреи глазами славян // Вестник Еврейского университета в Москве. - 1996.
10. Иоаникий Галятовский. Мессия правдивый. - Киев, 1669.
11. Равребе И. Свадьба макаровского цадика // Вестник Еврейского университета в Москве.- 1993.- №2.
12. Феллер М. Про наших великих духом. Есеї з україноюдаїки. - Львів, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве