WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Царське самодержавство та українці і євреї у XVII – ХІХ ст. - Реферат

Царське самодержавство та українці і євреї у XVII – ХІХ ст. - Реферат

небезпечною для збереження політичного спокою в державі. Тому було прийняте рішення про асиміляцію євреїв з місцевим населенням. Їх почали призивати до армії, дозволили їхнім дітям навчатися разом з українцями і росіянами; всіляко заохочувався перехід у православну віру. Частково це допомогло євреям оволодіти світськими науками та залучило їх до суспільного життя країни. Але більшість юдеїв залишилися вірними своїй релігії та культурним традиціям.
Головною формальною причиною особливого ставлення до євреїв була їхня віра. Юдеї вважалися "імені Христа Спасителя ненависниками", за це і піддавалися всіляким утискам і обмеженням. Крім того, російська влада підозрювала євреїв у намаганні повернути християн у свою віру, перешкоджати їм у виконанні наказів і обрядів своєї релігії. Але, як уже зазначалося, це не заважало правлячій верхівці використовувати особливі здібності євреїв та отримувати за їх допомогою значні прибутки. Цікаво також, що місцеві власті здебільшого прихильно ставилися до юдеїв, навіть захищали їх перед урядом, наскільки це було можливо.
З 1791 по 1796 рр. у Росії була законодавчо окреслена територія, де могли проживати євреї. Так була створена так звана риса єврейської осілості. Вона вбирала в себе Білорусію, Катеринославське намісництво, Таврію, Херсонську, Волинську, Подільську, Чернігівську, Полтавську, Віленську та деякі інші губернії, а також Курляндію. Євреї могли вільно пересуватися по цій території, але виїжджати за неї не мали права. Починаючи з того моменту, коли євреї стали російськими громадянами, в країні було видано безліч законів, що так чи інакше обмежували їхні права. Кожен правитель, вдаючи, що прагне краще облаштувати життя і побут цієї категорії населення, насправді накладав все нові заборони на діяльність євреїв. Види діяльності, якими споконвіку вони займалися, а саме: орендаторство і шинкарство, давали змогу російській владі звинувачувати представників цього народу в експлуатації та споюванні місцевого населення, зокрема найбіднішого селянства. Вважаючи за свій обов'язок захистити селян від євреїв, уряд видав цілу низку законів, що забороняли юдеям селитися у містах, наймати селян до себе прислугою, тримати шинки тощо. Вказані обмеження були лише дрібною часткою у низці заборон та зобов'язань, що накладалися на єврейське суспільство.
У середині ХІХ ст. в Росії з'явилася тенденція до асиміляції євреїв з іншим населенням країни. З 1827 р. їх почали призивати на військову службу (до цього вони не служили, а платили державі гроші). В 1876 р. був виданий закон, що забороняв євреям-чоловікам носити національний одяг, а єврейкам-жінкам - брити голови після шлюбу і носити перуки. Пізніше євреям, які претендували на певні керівні посади, дозволяли їх обіймати лише за умови знання російської, польської або німецької мови. Така асиміляція була примусовою, не враховувала споконвічну релігійність євреїв та прихильність до традицій.
У ХІХ ст. єврейське суспільство, яке, незважаючи на всі намагання уряду, жило досить замкнено та відокремлено, зазнало ще одного удару. Мова про так звані ритуальні судові процеси, які розпочалися з 1816 р. (справа про вбивство 4-річної дочки гродненського міщанина Марії Адамович) і продовжувалися протягом всього сторіччя. Звинувачення євреїв у вбивствах християнських дітей та у застосуванні в релігійних ритуалах християнської крові призвели до жорстоких та руйнівних єврейських погромів наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.
Незважаючи на постійні обмеження і заборони, а пізніше - примусову асиміляцію, що відчували на собі євреї у складі Російської імперії, вони в основній своїй масі залишалися лояльним до влади, миролюбним народом. Існує багато історичних фактів, що свідчать про активну допомогу євреїв під керівництвом хасидських цадиків російській армії у ході вітчизняної війни 1812 р. з французами. Натомість до кінця ХІХ ст. нема жодного свідчення про виступи єврейського населення проти влади.
На побутовому рівні стосунки між євреями і слов'янським населенням також були непростими. В цьому плані дуже важливо розуміти ставлення обох сторін до "інородців" та "іновірців". Багато уваги цьому питанню приділяє український історик І. В. Туров. Він твердить, що юдейська традиція звичайно розглядає всіх інородців (тобто неєвреїв) як втілення зла. Лідер білоруських хасидів Шнеур Залман вважав, що інородці - також створіння Божі, але вони не мають особливої, божественної душі, що надав Господь вибраному народу. Тому всі неєвреї ворожі євреям і постійно намагаються звести їх з істинного шляху, а можливо, і повністю знищити. Хасиди вважали християн ідолопоклонниками та дорікали їм відсутністю віри у Творця [7, 125 -133].
Здається, виходячи з того, що християни - люди злі, невіруючі, а справи їхні - аморальні, хасидські лідери мали б закликати свою паству ізолюватися від своїх сусідів та спілкуватися з ними якомога менше. Але на практиці така ізоляція була абсолютно неможливою, оскільки євреї проживали в християнській країні поруч із слов'янами та цілком залежали від рішень християнської влади. Євреям треба було мирно співіснувати з українським, білоруським і російським населенням, і це їм непогано вдавалося. Лідери хасидизму навіть розробили своєрідне містичне обґрунтування необхідності спілкуватися з неєвреями та співробітництва з ними. Побутові та економічні контакти з іновірцями вони розглядали як особливу форму богослужіння. Хасиди вважали, що євреї можуть забезпечити процвітання іншим народам і заспокоїти тим самим їхню демонічну сутність, що є причиною ненависті до юдеїв. За таких умов іновірці є не гонителями єврейського народу, а силами, що гарантують його безпеку і процвітання. Хасиди вважали навіть допустимою молитву свого праведника - цадика - за християн, якщо ті попросять його про це. Вважалося, що така молитва, допомагаючи іновірцям, ще більше допоможе народу Ізраїлю.
Важливо розуміти, що думки про іновірців як носіїв зла властиві не тільки євреям, а й слов'янам. Дослідниця О. Бєлова наводить приклади, що ілюструють це твердження."Традиційною в народній культурі є уява, що у іновірців (інородців) нема душі, а є тільки пар, пара, як у тварин. Русини Закарпаття заперечують наявність душі у євреїв, прирівнюють їх до тварин, коли говорять: "жид здох", "жид ізгиб", але ніколи "жид помер", як прийнято говорити про смерть людини. У Поліссі зафіксовано аналогічне ставлення: "на яурэу кажуть здохла" [8, 259]. Щодо релігії юдеїв, то існувало уявлення, ніби вони поклоняються дияволу. Так, наприклад, у свято Песах "жиди ставлять вино на столі, хрін і петрушку, і ото приходить той, що з ріжками, п'є там вино і закушує. І оставляє гроші. Не до кожного жида він заходе, а тільки до дуже щасливих" [9, 115]. І. Туров зазначає, що таке уявлення про євреїв було властиве не тільки народним забобонам. Їх розділяли і досить освічені церковні письменники, такі, як православний полеміст Іоанікій Галятовський, польський письменник Стефан Жуховський та інші [7, 139-140].
Слов'янські уявлення про демонічну природу євреїв, напевне, й породили легенди, що призвели пізніше до створення концепції кривавого наклепу. У Закарпатті вважалося, що єврейські жінки для того, щоб мати дітей, повинні були пити "руську" кров. Іоанікій Галятовський твердив, що кров християнських праведників потрібна євреям, щоб лікувати своїх хворих [11, 384а].
І. Туров говорить також і про те, що "схильність християнського населення Східної Європи демонізувати інородців і низько ставити їхню мораль і звичаї поширювалася не на самих тільки євреїв. У творах християнських авторів регіону, що нас цікавить, звинувачення послідовників інших конфесій у невірі, прихильності виключно матеріальним достаткам, а то і в прямому служінні дияволу було звичайним явищем" [7, 140].
Незважаючи на взаємну неприязнь, слов'яни та євреї досить успішно співжили на побутовому рівні. Серед білорусів та українців існувало повір'я про магічну силу євреїв, яка, хоча і небезпечна, але може бути
Loading...

 
 

Цікаве