WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хто навчає і кого виховують у кримських вузах? - Реферат

Хто навчає і кого виховують у кримських вузах? - Реферат

нещодавно проводилася науково-практична конференція на тему: "Высшее образование в Криму. Проблему й перспективи". Знайомство з більшістю опублікованих виступів на ній переконливо доводить, що перспектива україномовної освіти в Криму дійсно невтішна, а українській мові в кримських вузах взагалі немає місця. І на цьому шовіністично зациклені вчителі молоді солідаризуються з місцевими провідниками церкви московського патріархату. Останні теж кваліфікують державну мову як таку, що придатна лише для базару і хатнього вжитку сільського плебсу. Вона, на їхню думку, є непристойною для Храму Божого.
Завідувач кафедрою Таврійського національного університету професор Едуард Терез, ревізуючи Конституцію України, абсолютно серйозно стверджує: "Единственный путь приобщить студента к науке -это читать все естественные научные курсы в университетах на русском, или, если есть такая возможность, на английском языке". Бідолашні німці, французи, японці та інші неросійськомовні народи, які готують фахівців національними мовами за шовіністичною логікою професора Тереза приречені на наукову деградацію і маргінальність. Але ж чому саме з цих країн саме Росія і більшість держав упродовж століть запозичують усі модерні технології та революційні технічні ідеї? (Нагадаємо колезі, що саме там, немов гриби після дощу ростуть лауреати престижної премії Нобеля). Ще далі у своєму українознавстві пішов проректор з наукової роботи Кримського державного аграрного університету професор Євген Ніколаєв. Однією з серйозних вад освіти в аграрному секторі та негативних "деяний Министерства образования Украины" він вважає таке: "Значительный удельный вес в учебных планах аграрных вузов занимают дисциплины, не имеющие никакого отношения к будущей профессии - история Украины, религиоведение, украинский язык, философия, основы психологии и педагогики, гражданской оборони, деловой украинский язык, физвоспитание и т. д.".
Складається враження, що "гаспадин" Ніколаєв в українському державному вузі, коштом українського народу має намір готувати фахівців-аграріїв не для нашої землі, а для якогось зарубіжжя. Проректор з наукової роботи, обтяжений професорською мантією, мав би знати, що випускники аграрного вузу працюватимуть в українському селі з українською людністю, а не з отарою баранів і рогатою худобою. До того ж майбутньому керівникові не завадить знати хоча б основи педагогіки та психології.
То ж чи є обтяжливими для майбутніх фахівців 28 годин лекцій з історії України та 22 години лекцій з української зарубіжної культури, які читаються на першому курсі?! Не завадять випускникам також знання ділової української мови, на цей предмет на п'ятому курсі відводиться лише 22 лекційні та 28 годин практичних занять. Якщо вже і заощаджувати навчальний час в аграрних вузах, то це потрібно робити за рахунок принизливо безглуздої мускульної праці студентів в учбовому господарстві. Як колишній випускник цього вузу її обсяг і смак я добре знаю.
Зауважимо, що головним недоліком вищої освіти в сьогоденній Україні і, в першу чергу в Криму, є не перевантаженість навчального процесу непотрібними дисциплінами, як це стверджує професор Ніколаєв. Біда в тому, що молоде покоління вчать педагогічні кадри з марксистсько-ленінською, більшовицько-колгоспною ідеологією і великодержавницькою ментальністю. Деякі з них ще й донині ностальгують за імперією і не сприймають навіть сам факт існування України як самостійної держави. Адже чому навчить і кого виховає в стінах Таврійського національного університету такий "політолог-аналітик", великодержавник і українофоб, як доцент Сергій Кисельов? Нещодавно так звана "общегосударственная ежедневная газета" "Крымское время" опублікувала інтерв'ю з ним свого співробітника Олександра Мащенка (до речі, вихованця Таврійського університету), який спеціалізується на антиукраїнській тематиці, під промовистою назвою "Украйна будет либо парадным крыльцом России, либо задним двором Европы". З шаманською впевненістю і безкарною зухвалістю доцент кафедри соціальної та економічної географії Національного університету держави, яка надала йому роботу і платню, пророкує: "Я не верю в то, что к концу столетия на политической карте мира останется независимое государство Украина". Перелицювавши вислів Бісмарка про місце Польщі в Російській імперії, пан Кисельов великодушно відводить Україні роль "парадного крыльца России". Ми ж то добре знаємо, що саме на таких парадних ґанках російські вельможі обчищали імперські чоботи та били киями лакеїв з "хохлів-малоросів". Знаємо і те, що, звільнившись від "братніх імперських обіймів, поляки та фіни стали господарями на своїй землі. Вони не загинули і не пішли жебракувати по світу, а витворили квітучі держави.
Сергій Кисельов хизується тим, що в університеті він почав першим читати курс геополітики - "реакционной и лженаучной буржуазний теории". Можна не сумніватися, що курс геополітики цей "аналітик-самоук" вивчав по цинічно-шовіністичному імперському підручнику Дугина. Цей затятий шовініст та українофоб теж не бачить України на політичній карті Європи. Вона, за його твердженням, приречена зникнути в лоні російської імперії.
За усталеними нормами міжнародних взаємин подібні праці та політично не виважені, недружні заяви іноземного громадянина вже самі по собі можуть викликати міждержавну напругу. Стосовно ж громадянина України та ще викладача Національного університету, то таке політичне хлоп'яцтво і подібні політичні, не дитячі "пустощі" мають антидержавний присмак і кримінальне забарвлення. Ними, на нашу думку, давно мали б зацікавитись відповідні структури, які покликані стояти на сторожі Конституції і національної безпеки України. Зазначене можна цілком віднести і до антиукраїнської "конференції-шабашу", яку провів весною ще один вчений муж, тепер уже колишній проректор з наукової роботи Таврійського національного університету. Не випадково, що це зібрання викликало гнівний осуд української громадськості Криму. Необхідно добре подумати і над тими сумними фактами вандалізму над пам'ятниками діячам українського і кримськотатарського народів та варварське збивання літер в українському напису Таврійського національного університету. Воно не є випадковістю або легковажним бешкетництвом захмелілих молодиків. Витоки всіх цих негативних явищ, мабуть, теж потрібно шукати у вихованні, моральному стані суспільства та в ідеології вихователів.
Не підлягає сумніву те, що сьогодні в незалежній Україні має бути єдина загальнонаціональна політика як у галузі середньої, так і вищої освіти. Не може бути ні регіональних, ні якихось осібних,автономно-хутірських освітніх концепцій і програм, вироблених якоюсь однією, до того ж антиукраїнською політичною силою. Однозначним є й те, що як загальноосвітня школа, так і вищі навчальні заклади мають готувати не лише фахівців, а й виховувати патріотів своєї держави. Якщо цього не станеться, то Україна, як держава, дійсно не матиме майбутнього. Очевидно, саме цього і прагнуть автори антиукраїнських освітніх концепцій.
Отже, боротьба свідомого кримського українства за україномовну школу, за україномовну вищу освіту є боротьбою за майбутнє нашої держави. У цій справі українські владні структури мусять і просто вже давно зобов'язані усунути всілякі аномалії та комуно-шовіністичні збочення, які так пишно розквітли на освітянській ниві під благодатним автономним небом Криму.
Loading...

 
 

Цікаве