WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хто навчає і кого виховують у кримських вузах? - Реферат

Хто навчає і кого виховують у кримських вузах? - Реферат


Реферат
не тему:
Хто навчає і кого виховують у кримських вузах?
Світовий досвід переконливо доводить, що загальноосвітня школа, середні та вищі навчальні заклади у більшості країн світу готують не лише майбутніх фахівців, а й виховують патріотів своєї держави. Мабуть, не випадково щоденне навчання в американських школах розпочинається з виконання Національного гімну та внесенням у клас державного прапора. Для кожного американця ці державні символи є священними. Вони згуртовують і цементують різноплемінну американську спільноту у політичну націю.
Не лише в Сполучених Штатах Америки, а й у кожній країні, яка себе поважає, ніхто не наважиться вчинити наругу або кепкувати з національних символів, паплюжити історію та знущатися над національними героями. Навіть найнезалежніша газета не дозволить собі такої політичної забави, вірніше кримінальних пустощів, до яких перманентне вдаються не лише кримські газети, а навіть радіо і телебачення.
Цілком закономірно, що історію своєї держави та етногенез нації має знати кожен німець, француз, великобританець, росіянин, італієць, швед, поляк, китаєць і навіть пересічний громадянин будь-якої африканської держави. А ще громадянин у кожній країні світу має володіти державною мовою. Без цього людина не може почувати себе комфортно в суспільстві, набути громадянство. Вона не має жодної перспективи на працевлаштування та просування по службі. Така "без'язика" людина не може обіймати будь-яку державну посаду, її ніколи не оберуть до парламенту чи в органи місцевого самоврядування. Фахівець, який не володіє державною мовою, не може також виховувати дітей чи навчати студентів.
Навіть у найжахливішому сні жодному німцю, французу, японцю і росіянину не примариться, що у вищому законодавчому органі народні обранці його країни говорять якоюсь іноземною мовою або висока посадова особа спілкується зі своїм народом недержавною мовою. Для всіх нас в Україні досить незвичним здалося повідомлення про те, що у Киргизстані, з його ще живими стійкими феодальними традиціями, конституційною вимогою до претендента на посаду президента країни передбачено не лише володіння, а й складання іспитів на знання державної мови. Через цю процедуру пройшов навіть академік Акаєв, який вдруге обирався на президентську посаду.
На жаль, в Україні, навіть на дванадцятому році незалежності, не лише побутує, а й культивується зневажливе ставлення як до національної ідеї, так і до державної мови. У Криму ж на кожному кроці стикаємося з порушенням конституційних засад щодо функціонування української культури і державної мови. Вони цілковито ігноруються в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, навчальних закладах, засобах масової інформації, у радіо- і телеефірі, книгодрукуванні, рекламі, у топоніміці. Складається враження, що ми будуємо якусь аномальну, не українську Україну або знову відновлюємо на нашій землі колоніальну Малоросію з Новоросією,
Зазначене, на мій погляд, є наслідком того, що не лише частина наших громадян, а й високих посадовців у владних структурах, ще перебувають у полоні витвореної імперією ідеології української меншовартості та неповноцінності. Під своє особисте, полохливо-рабське світосприймання останні намагаються підвести навіть "теоретичні" підмурки, посилаючись то на об'єктивні історичні процеси, то на відсутність в Україні енергетичних ресурсів, усталені економічні зв'язки з метрополією та вигадану міфічну доцільність.
Найрельєфніше ця небезпечна для України тенденція проявляється в Криму, де імперсько-комуністичні сили відмежувалися від загальноукраїнського поступу своєрідним автономним утворенням і Конституцією місцевого зразка. За висновком Конституційного суду України Кримська конституція у багатьох статтях виходить за межі правового поля нашої держави. Такого ж висновку дійшов і вельми авторитетний в Україні аналітичний Центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова. Часопис "Національна безпека і оборона" видрукував серйозний дослідницький матеріал "Крим на політичній карті України". За визначенням фахівців Центру, на сьогоднішній день присутність у Криму української культури і мови (україномовних засобів масової інформації, закладів освіти і культури) є вкрай незадовільними. І це викликано не об'єктивними передумовами, як стверджують автори, а є наслідком діяльності певних антиукраїнських деструктивних сил, відсутністю в керівництві України політичної волі та потурання їхній місцевій владі. Тож і цілком закономірно, що 583 шкіл, що сьогодні функціонують у Криму, лише є україномовними, а з 23,4% школярів - етнічних українців, державною мовою навчаються лише 0,7%.Конституційне право майже 1 млн. українського населення Криму навчати дітей рідною (державною)мовою кримською владою всіляко ігнорується. Освітянське чиновництво автономії творенню україномовних шкіл чинить шалений опір. Про це переконливо засвідчили ініційовані громадськістю "круглі столи" з питань стану і проблем розвитку шкільництва в Криму. Про це ж говорить і депутатський запит про окремі порушення законодавства України в сфері освіти та культури народного депутата України Бориса Кожина прем'єр-міністру України Анатолію Кінаху від7 червня 200І року.
Ще невтішніша ситуація склалася у вищих навчальних закладах, як державних, так і комерційних. Як не парадоксально, а навіть у стінах Таврійського національного університету ім.В.Вернадського курс історії України на більшості факультетів читається російською мовою. Питання ж про підготовку в ТНУ вчителів-предметників для україномовних шкіл ніколи навіть не обговорювалося. Міністерство ж освіти автономії, імітуючи "бурхливу" діяльність на ниві творення україномовних шкіл, зробило спробу підготувати вчителів лише з української та російської мови і літератури у вузах шляхом укладання відповідних угод з деякими вузами материкової України. Водночас кримські державні вузи і, перш за все, Таврійський університет, наділений вельми відповідальним статусом Національного, продовжують масово тиражувати вчителів-предметників для російськомовних шкіл. Усі кримські вузи готують лише російськомовних юристів, агрономів, економістів, менеджерів, фінансистів, соціологів, лікарів, інженерів, психологів, екологів та інших фахівців. А кримські аграрні коледжі та державний аграрний університет, як були за радянських часів, так і залишаються донині осередками зросійщення українського села та української молоді.
Завдання вищої школи в будь-якій державі - підготувати не лише професійного фахівця, а й сформувати прошарок національної еліти. Саме вона і спроможна побудувати економічно потужну національну державу. І, мабуть, не випадково, один з будівничих Німеччини, канцлер Бісмарк зазначав, що для створення великої держави йому потрібно тисячі національне свідомих учителів.
Хто ж і на яких ідеологічних витоках та на якій культурній спадщині будуватиме могутню квітучу, Україну? Якщо врахувати сьогоденні кримські реалії та ідеологію навчання у місцевихзагальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах, то такої України в Криму, навіть в осяжному майбутньому будувати буде нікому. Справедливість зазначеної тези підтверджують постійні антидержавницькі виступи в кримських засобах масової інформації, заяви різноманітних "общин и союзов", автономна освітня політика і витворена в Криму концепція розвитку вищої школи. Під егідою Кримської академії наук
Loading...

 
 

Цікаве