WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Формування національної самосвідомості студентів - Реферат

Формування національної самосвідомості студентів - Реферат

народу. Важливо формувати у молоді високі лицарські якості, моральні чесноти, почуття милосердя, повагу до жінки, готовність до подвижницького життя і героїчних вчинків в ім'я України, дітей, роду.
Нині цілком актуально звучать слова великого Й.Г. Песталоцці: "Якщо ми чогось потребуємо, то це гарних вчителів, які прагнуть і здатні виховати молодь... Де таких людей бракує, там уся інша шкільна суєта в країні - п'яте колесо у возі...". Визначення рівня розвитку загального інтелекту показало, що більшість студентів (62%) мають середній рівень, 23% - нижчий від середнього і лише 15% мають високий рівень розвитку загального інтелекту. Чи можна цю більшість вважати майбутніми представниками національної еліти? Згідно з матеріалами Інституту соціальної та політичної психології, лише 37,7% студентів педвузів "підтвердили бажання бути громадянами України за умови вільного вибору громадянства...". Ось вам і "нова генерація" педагогів, на яких чекає національна система освіти. Тому необхідно посилити роботу з профорієнтації, більш уважно провадити відбір абітурієнтів до педагогічних ВНЗ. З тих, хто сидить сьогодні на студентських лавах педвузів, кожному другому педагогічна діяльність протипоказана, бо вони не виявляють інтересу ні до науково-педагогічних першоджерел, ні до театру, ні до класичної музики, ні до проблем національної культури і виховання, а головне - не усвідомлюють почуття педагогічної етики і честі. Ідея формування у майбутніх учителів педагогічного мислення має бути однією з головних у викладанні кожного предмета навчального плану педагогічного університету чи інституту.
Крім високого науково-теоретичного рівня навчального процесу ВНЗ, дуже велике значення посідає особистість викладача. Той, хто взяв на себе сміливість піднятися на кафедру вищого навчального закладу, має бути завжди на рівні вимог, які визначаються статусом викладача вищої педагогічної школи. А педагогічний ВНЗ повинен слугувати взірцем для інших у справі національної спрямованості навчально-виховного процесу, у сфері моральних взаємовідносин та художньо-естетичної і духовної культури.
Головною метою виховання студентської молоді мають бути реалізація завдань, що випливають з Національної доктрини розвитку освіти, закону "Про освіту", закону "Про вищу освіту", та забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної і практичної підготовки фахівців, які визначатимуть темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування національного потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої соціальної цінності суспільства.
Оптимізація вищої педагогічної освіти - це приведення процесу навчання до такого рівня, який зможе забезпечити кожному молодому вчителеві ґрунтовні теоретичні знання та практичні професійні вміння. Отже, необхідно традиційному пасивному навчанню протиставити форми і методи, які б активізували пізнавальну діяльність студентів. Серед активних форм і методів підготовки майбутніх учителів провідне місце належить навчально-педагогічним іграм, які викликають у студентів підвищений інтерес до своєї майбутньої професії, формують готовність до виконання складних обов'язків учителя.
Справжні реформи в освіті (а не їх імітація) почнуться лише тоді, коли сформується новий тип мислення у викладачів та, що особливо важливо, у завідуючих кафедрами, деканів та ректорів вищих навчальних закладів, а з ним - усвідомлення необхідності і неминучості змін.
Успішно в цій галузі крокує сучасний Китай. Ось що говорив про це в 1994 році лідер КНР Цзянь Цземінь: "Головне наше завдання полягає в тому, щоб здійснити стратегію пріоритетного розвитку освіти, мобілізувати суспільство на ретельне виконання "Програми реформування й розвитку народної освіти"... виділяти кошти на освіту.., вживаючи для цього всіляких заходів - від скорочення видатків в інших галузях аж до зниження темпів розвитку... коливання тут не припустимі. Інакше ми втратимо момент, загубимо справу і припустимося історичної помилки". За минулі 10 років усе передбачене давно виконане й перевиконане: школи, вищі навчальні заклади, учителі, викладачі, вся система освіти виглядають респектабельно й розкішно, подолавши матеріальну й морально-духовну кризу, що була незрівнянно глибшою і жахливішою, ніж наша нинішня. У другому десятиріччі Китай впевнено утримує світову першість у темпах економічного зростання і щорічного приросту ВНП (не взявши жодної копійки закордонних запозичень чи кредитів). Там за якихось 15 років зробили те, на що в США пішло 150. Своїми товарами Китай заполонив увесь світ. А які товари й ціни? Собівартість кілограма м'яса - 80 центів! І це - при населенні майже 1,5 мільярда чоловік! Якби у США раптово з'явилась така кількість населення, могла б виникнути загроза голоду. А Китай процвітає, працюють новітні технології, все змінюється на краще. Залишається лише сказати, що все це досягнуто завдяки мудрій, самобутній національній політиці, в котрій школа, вчитель, мораль займають пріоритетне, провідне місце.
Саме цим, добре перевіреним історичною практикою, ефективним і єдино можливим шляхом має рушити сьогодні Україна.
На ґрунті національного відродження все популярнішими стають поняття "елітарність", "еліта". За Кучми були поширені терміни: "правляча еліта", "олігархічна еліта", представники якої розікрали національне багатство. В тоталітарні часи вони вживалися мало. Переглянув більше десятка різних словників та енциклопедій, виданих у різні роки, але під терміном "еліта" мова йде не про людей, а про селекцію рослин, насінництво, тваринництво тощо.
Нині поняття "національна еліта", "елітарність" набувають права громадянства. Великий патріот України І.О.Белебеха з Харкова присвятив даній проблемі цілу монографію, яка так і називається "Українська еліта". Автор розглядає складний і неоднозначний шлях української еліти в минулій та сьогоднішній історії України, що породив багато помилок, які трагічно відбилися на долі нації. Проблема елітності суспільства постає у книзі не тільки як культурологічна, суспільно-політична, а і як велика державна проблема: "Держава Україна без національної еліти біля її керма - не національна держава; народ, нація без національної еліти - збіговисько безбатченків, а суспільство - конгломерат космополітів; релігійні діячі без національної еліти - каста лжепророків. Еліта є тоді ефективною, дієвою і життєздатною, коли вона проникає в усі складові частини країни, держави, суспільства. Без еліти неможливий розвиток" [15].
Вболіваючи за долю сучасної України, автор гостро критикує комуністичних і сучасних провідників: "Наші "кукли" співають з чужого голосу, а видають це за захист українського народу. Для них рабство українського народу - найкраще його призначення, а служити Росії - "велика місія України". Всі вони - "івашки", найнижчі підніжки московського престолу, вірні холопи великоросійських помпадурів. Сучасні Ткаченки і Ко стоять на колінах і молять Бога, докладаючи до
Loading...

 
 

Цікаве