WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феномен української літератури - Реферат

Феномен української літератури - Реферат

людей, поезія, особливо релігійна, була джерелом розради й надії. Часто така поезія не відзначалася великою естетичною вартістю. Але написання її ставало сакраментальним актом, що трансформував дійсність, "одухотворюючи" її майже в манері Рільке - ствердженням життя, віддаючи хвалу Богові.Взагалі виглядає, що поезія (включаючи народну пісню і фольклор) зі своєю емоційністю дуже часто служила українцям свого роду катарсисом. Поезія є для українського народу психоаналізом його буття.
Ця остання характеристика української літератури є, напевне, найпотужнішою з усіх чотирьох. Поряд з ліризмом і місійністю, релігійність є об'єднуючим чинником цієї літератури на етапах її розвитку, і чинником найсильнішим. Це можна встановити, розглядаючи не тільки стару народну словесність, богослужбову, а взагалі релігійну літературу включно з "апокрифами", проповідями та "житіями святих", а розглядаючи також і секулярну літературу, а саме - лицарський епос "Слово о полку Ігоревім". Релігійний чи скоріше християнський епос "Слова" стає особливо наявним, коли порівняємо його з епосами народів Західної Європи, тобто з такими творами, як "Беовулф", "Пісня про Роланда" та "Пісня про Нібелунгів". Саме християнство не є душею цих творів, про це свідчить захоплення в них жорстокістю, помстою і навіть кровожадністю, що вказує на поганський світогляд. "Слово о полку Ігоревім", навпаки, у своїй символіці і зовнішній структурі домінуючими має образи поганського світу. Як довів Г.Федотов у своїй, хоч і упередженій праці "The Russian Religious Mind", надра "Слова", його глибина, є християнською з уваги на плекання в ньому моральних і етичних вартостей, притаманних християнству. Взагалі християнська стихія домінує в українській літературі середньої доби. Її прояви бачимо в творах Смотрицького і Вишенського (ХVІІ), у козацьких думах і в творчості найбільшого слов'янського філософа Григорія Сковороди.
Після цього короткого огляду української літератури може постати цілком виправдане питання - якщо література ця така добра, багата, поліфонічна за своєю суттю, як сталося, що про неї так мало відомо на Заході. Причин на це чимало.
Обмежимося найважливішими. По-перше, роки української бездержавності мали руйнівний ефект на спроможність цієї літератури вийти в широкий світ. Друга причина пов'язана з попередньою і випливає з викладеного. Сила української літератури, її краса і витонченість лежать в її поезії, яка є домінантним її жанром. А поезія, написана слов'янською мовою, дуже мало надається на адекватний переклад. Не слід забувати, що російська література стала знаною на Заході тільки після перекладу творів Тургенєва, Толстого, Достоєвського - усі три - прозаїки. Але ще перед тим Росія народила прекрасного поета О.Пушкіна, який сьогодні є здебільшого знехтуваний Заходом, бо жодний переклад його віршів не промовляє про справжню красу його слова.
Крім історичних обставин, які часто змушували українську літературу служити ідеям чи ідеологіям, тобто мати певну цілеспрямованість, сама природа української літератури, її ліризм і емоційність, зумовлені самою мовою, не дали змоги їй досягти світового значення.
До цього аналізу варто зробити кілька доповнень щодо сучасного розвитку української літератури й українознавства взагалі.
- Сьогодні відбувається безпрецедентний досі процес уніфікації української літератури. Багато письменників і їхніх творів, які були заборонені з різних причин, повернулися з непам'яті. Загальнодоступними для читача і літературознавця в Україні стали твори, написані в еміграції. Це ближчою до України стала і література близького зарубіжжя, де національне життя українців пожвавішало і контакти їх із Батьківщиною стали частіші і тісніші.
- Внаслідок уніфікації література України сьогодні не є вже більш неповна (теза, що її колись висунув Чижевський і вдало відкинув Грабович), а, можна сміливо ствердити, навіть переповнена. Раптова свобода породила багато слабких, часто псевдолітературних творів, які знаходять вихід на ринок тому, що в теперішній Україні видання книжки часто уможливлює лише наявність фондів для її видання. До речі, це явище було притаманне також і літературі української діаспори.
- З процесом уніфікації української літератури пов'язаний нинішній процес завмирання літературного життя в західній діаспорі. З іншого боку, в діаспорі активно почала розвиватись українознавча наука. З постанням незалежної України інтерес автохтонів до студій україністики поступово зростає. Прикладів тому є немало в багатьох країнах світу, де поряд з такими традиційними діаспорними інституціями українознавства як Український Вільний Університет (Мюнхен), Український Католицький Університет (Рим) з філіями по світі, Наукове товариство ім. Т.Шевченка і Українська Вільна Академія Наук. Активно діють українознавчі центри при Гарвардському, Колумбійському (США), Торонтонському, Едмонтонському (Канада), Варшавському (Польща), Пряшівському (Словаччина), Маквері (Австралія), Лондонському (Англія) університетах та багато інших. Крім того, в деяких країнах існують і доволі активно діють національні асоціації україністів. Усі ці асоціації об'єднані в одну - Міжнародну Асоціацію Україністів (МАУ).
- Згадані чотири прикмети української літератури роблять її ідеальним предметом дисципліни порівняльного літературознавства. З задоволенням можна ствердити, що в деяких університетах Північної Америки в курсах порівняльної літератури чи взагалі в оглядах європейського письменства ХХ ст. часом включено також українську літературу. Важливим є те, що вона виходить за межі славістики і завойовує собі відповідне академічне місце в дисципліні літературознавства.
- Сьогодні вперше для науковців України є нагода вивчати українську культуру й історію в їх цілості, без жодних небезпек бути переслідуваним за свої погляди. Це сприятиме усуненню поширеного в українському народі комплексу національної меншовартості, який посилився зі створенням антиісторичної концепції Росії як "старшого брата". Це історичне самопізнання українського народу нормалізує стосунки українців із сусідами, передусім - з Росією і Польщею.
- Згідно з останніми змінами можна цілком сміливо твердити, що студії Центральної і Східної Європи, які не включають українознавчої тематики, є неповні і недійсні. За умов сучасного технологічного розвитку і з уваги на геополітичні чинники, сьогодні кожний науковий центр, кожна група, яка цікавиться цією темою, може легко дістати інформацію (інтернет, ворлд вайд веб та ін.). І хоч сьогодні Україна ще не переборола повністю колоніального спадку, вона все ж таки, хоч би з уваги на її геополітичну позицію, культурний розвиток та економічний потенціал, вже більш не є сатрапією Росії. Це дає їй можливість творити нормальні взаємини з іншими країнами, укріплювати свою незалежність та інтегруватися в культурне життя Європи.
Loading...

 
 

Цікаве