WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська школа імені Цьопи Паліїв у Канаді - Реферат

Українська школа імені Цьопи Паліїв у Канаді - Реферат


Реферат
не тему:
Українська школа імені Цьопи Паліїв у Канаді
Започаткування шкільництва в еміграції стало одним з головних прагнень, яке постало у перші роки перебування української діаспори на новій землі, - надати своїм дітям освіту, щоб вони згодом могли стати рівноправними громадянами країни та зберегли при цьому український етнокультурний чинник. Тому заснування освітніх закладів в осередках проживання українці розпочинали, щойно там оселившись. При цьому головними завданнями їх були: 1) збереження історичної пам'яті та національної культури; 2) виховання нової інтелігенції, на плечах якої лежало б завдання передавати національну культуру майбутнім поколінням українців [8, 183]. Безумовно, що заснування шкіл і освітня діяльність, яка в них проводилася, - це тяжка праця, що трималась на плечах та завзятті ентузіастів, не байдужих до справи виховання майбутньої української молоді. Тому постає необхідність особливо звернути увагу на тих першопроходців, які присвятили своє життя розбудові українського шкільництва. Серед них була і Кекилія (Цьопа) Паліїв.
Розглянемо життєвий і громадський шлях освітянки, умови, в яких формувалась постать активної суспільної діячки та патріотки українського народу, а також роботу Української школи ім. Цьопи Паліїв, яка виникла з метою впровадження у практику ідей цієї славетної жінки.
Джерела про життя та діяльність Ц.Паліїв є спорадичними. Більше подано інформації про її громадське життя і значно менше - про особисті факти біографії. Кекилія (Цьопа) Паліїв народилася 1906 р. в родині священика в Західній Україні. На жаль, навіть "Енциклопедія українознавства" не подає точної дати її народження. Відомо, що три її брати (значно старші від неї) брали участь у визвольних змаганнях України 1917 - 1920 рр. Впливовим виховним оточенням її був гурт колишніх українських вояків, які, не зважаючи на програну справу, вірили у виховання нового покоління, а також перевиховання суспільства з метою усунення недоліків, що стали причинами поразки національної справи.
У 1920 р. Цьопа переїхала до Львова з метою навчання в українській державній семінарії. Там вона мала контакти з націоналістичним рухом, хоча до нього сама не належала. Саме у Львові розпочалось її знайомство з пластовою ідеєю. Ц. Паліїв стала пластункою-юначкою 3-го полку УПЮ ім. кн. Ярославни, а невдовзі була обрана до проводу куреня.
Під впливом Д. Навроцької Цьопа, закінчивши навчання у 1925 р., стала вчителькою фізичної культури у Перемишльському інституті-гімназії, а також в інтернаті для дівчат. Вона розгорнула спортивну діяльність своїх вихованок у клубах "Весела Громада" та "Спартанки". Паралельно Цьопа стала пластовою вихователькою-зв'язковою куреня ім. кн. Настасії Слуцької та членом куреня "Ті, що греблі рвуть", що своїм завданням поставив виховну працю з юнацтвом.
Коли куренем "Ті, що греблі рвуть" було організовано та проведено перший табір на Соколі у 1927 р., Цьопа стала його обозною і вела виховну роботу під керівництвом командантки табору Д. Навроцької. Через два роки вона сама обійняла цю посаду.
Ц. Паліїв задумувалась над місцем дівчат у Пласті. Вона вважала, що їм необхідно дати відповідну підготовку, однак відмінну від хлоп'ячої, щоб вони стали сильними індивідуальностями, свідомими свого завдання у родинному і громадському житті. Пластунки повинні бути переконаними у рівності жіночих занять (нарівні з чоловічими) і вдосконалювати їх. Праця в Пласті для юначок - це прогулянки на гірські шпилі, випробування сил, загартовування, тренування витривалості, відваги. Але вони мусять усвідомити роль жінки у громадській діяльності, участь її у житті народу. Ідеалом пластунки Ц. Паліїв визнавала підготовлену до життя, "тверду як криця", освічену, самостійно думаючу українку. Найважливішими наслідками тренувань пластунок вважала вироблення характеру, світогляду, вміння співжиття в гурті, розвиток релігійних і національних почуттів, плекання здоров'я, внесення гарту духу й радості у своє середовище, потреби служіння іншим. За спогадами К.Малицької, казала, що "нам треба Марта не жалібних Ніоб, у бій життя підемо з усміхом на лицях" [1].
Після заборони польською владою в 1930 р. Пласту на Волині й Галичині [7], Ц. Паліїв залишилася в його рядах підпільно, продовжувала роботу в курені "Ті, що греблі рвуть", брала участь в організації і проведенні таборів юначок на Соколі. У 1930 р. в Перемишлі створила легальний гурток "Плай", в якому збирала хлоп'ячу ремісничу молодь і проводила роботу на пластових основах [7]. Переїхавши в 1934 р. до Львова, Цьопа стала директором кооперативу "Пласт".
У 1938 - 1939 рр. була команданткою інструкторських таборів у Космачі та Брустурах, одночасно вела пластову роботу в Дівочому інституті. Однак патріотичне виховання молоді, яким займалась діячка, не могло подобатися польській шкільній владі, тому невдовзі її було відлучено від учительської праці.
У зв'язку з протистоянням між поляками та українцями, пластовий рух продовжував розвиватися нелегально. Ц. Паліїв проводила інструктаж для дівчат підпільних пластових гуртків юначок у середніх школах Львова, забезпечувала роботу Комісії виховних осель і мандрівок молоді (КВОММ), яка з 1933 р. існувала при Товаристві охорони дітей і опіки над молоддю в Польщі, та займалась організацією пластової справи. Вона стала співзасновницею пластового кооперативу "Вогні" у Львові, який проіснував з 1929 по 1939 рр., основним завданням якого було публікувати твори пластових авторів. У 1931 - 39 рр. в ньому видавався журнал з тією ж назвою [6, 955].
Ще перед вступом більшовиків на землі Західної України (у 1939 р.) Ц.Паліїв виїхала до Криниці (Польща), де ознайомилась із діяльністю Куренів молоді. Після того, як Галичину зайняли німці, вона повернулася до Львова і працювала в Українському Крайовому Комітеті у відділі суспільної опіки, назву якого згодом було замінено на Український Центральний Комітет (скорочено він називався Відділ молоді у відділі опіки над молоддю і родиною).
Під час Другої світової війни Ц. Паліїв підтримувала втікачів із східних областей України, постачаючи харчі, одяг, забезпечуючи житлом, а часом навіть
Loading...

 
 

Цікаве