WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська пісня в Криму - Реферат

Українська пісня в Криму - Реферат

більше сили - повернення на своє місце. Так і в моєму житті.
Народилася в Сімферополі. Мама Лаутар Олена Костянтинівна (1929 - 1987) 35 років пропрацювала на швейній фабриці - була берегинею домашнього вогнища. Батько, Лаутар Степан Григорович (1926 - 1986), професійний художник. Фарби на його полотнах, багатогранний світ фантазій будили в мене радість, стремління самій прилучитися до творчості. Змалку придивлялася до добра і зла, мені щастило на порядних професійних людей. І тому талант мій, як співачки, розкрився вже у 14 років. Далі навчання в культурно-освітньому училищі М.Сімферополя (1976 - 1977). Праця в державному вокально-хореографічному ансамблі УРСР "Таврія" м. Сімферополя (1978 р.). Навчання (1980 - 1986) на вокальному факультеті Львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка у заслуженої артистки України, доцента Людмили Іванівні Жилкіної. Робота солісткою у заслуженій хоровій капелі УРСР "Трембіта" Львівської обласної філармонії (1986 - 1987).
У Крим повернулася у 1987 році з великим багажем цікавого різножанрового репертуару, більше 350 творів світової класики і сучасних авторів, від кращих обробок українських народних пісень до складних музичних творів західноєвропейських і вітчизняних композиторів.
Працюючи солісткою кримської філармонії з часом переконалася, що українська культура поставлена в куток екзотики, і потрібна боротьба, що б повернути їй усі належні права. Заполітизованість у мистецтві, бездуховність, хабарництво, сірість керівних органів, непорозуміння між гілками влади, прогресуюче падіння культурного рівня населення. І це - за умови, що висока культура має бути цементуючою ідеєю, яка об'єднує людей, запобігає національній ворожнечі, служить справі злагоди українців, так і всіх іноетнічних народів республіки. Помітно знижується доля національного фонду вільного часу, котрий витрачається населенням на культурну діяльність. Зменшилось число концертів за участю провідних філармонічних колективів, концертів національних гуртів. Не витримують конкуренції державні театри й концертні організації, вони все частіше стають збитковими. Невпорядкованість оплати праці і соціальна незахищеність працівників у сфері культури призводить до відтоку кращих умів і талантів із державних закладів, породжують в їх середовищі діляцтво і цинізм. Десятки кращих артистів їдуть на гастролі за кордон, а іноді й зовсім залишають країну. Під загрозою самому існуванню багато видів культурного обслуговування населення, які потребують державних субсидій: Кримський український музичний театр, вокально-хореографічний ансамбль "Таврія", українсько-канадський відділ Сімферопольської бібліотеки ім. Л.Толстого, а єдина українська газета "Кримська світлиця" під загрозою закриття.
Загострилися негативні тенденції, що ведуть до нівелювання художньо-естетичних критеріїв глядача, втрати їхнього інтересу до мистецтва. Часто спостерігається приїзд до Криму низькопробних музичних колективів чи окремих солістів з інших держав. Особливо під час курортного сезону. Чому Україна, маючи великий творчий потенціал, не використовує його по відношенню до Криму?
Звичайно, одній людині не під силу вирішити такі серйозні проблеми. Але завдяки об'єднанню в організації, товариства можна подолати хоч деякі труднощі.
Великий поштовх у моїй творчості дав сольний концерт 26 квітня 1996 р. у Будинку актора у м. Києві, на якому були присутні видатні діячі української інтелігенції: І.Ф.Драч, М.М.Драч, Д.М.Гнатюк, А.Ю.Мокренко, Е.А.Бобчук та інші.
Щоб хоч трошки поліпшити культурну ситуацію в Криму, 12 березня 1999 року було створене науково-творче товариство Василя Безкоровайного, мета і завдання якого - духовне відродження української нації, пропагування маловідомих творів українських композиторів, зокрема композитора, диригента, піаніста, громадського діяча Василя Безкоровайного (м.Тернопіль 1880 - м. Баффоло, США 1966), Його ім'я занесено у Велику історію України. Мистецькі кола України широко відзначали 120-річчя від дня народження цього самобутнього українського діяча культури. У різних регіонах нашої держави пройшли концерти, присвячені цій особистості: 8 листопада 2000 р. м.Київ (Будинок учителя), 29 листопада 2000 р. М.Сімферополь (Українська гімназія), де директор Наталя Іванівна Руденко підкреслила: "саме цей концерт започатковує діяльність культурного центру гімназії. 27 грудня 2000 р. м.Тернопіль (обласна філармонія), 21 вересня 2001 р. м. Львів (церква святого Лазаря), 25 жовтня 2001 р. м.Ужгород (Ужгородське державне музичне училище ім. Дезидерія Задора). Проведенню заходів шляхом фінансової підтримки сприяв зять композитора, доктор медицини Євген Стецьків (США).
Для поширення музичної спадщини композитора мною зроблені записи солоспівів В.Безкоровайного на сл. О.Олеся "Чари ночі", "Затремтіли струни", "Малесенька ластівка", сл. Р.Купчинського "Засумуй трембіто", сл. Б.Лепкого "Де ж ти, листочку?", сл. М.Філянського "І сад зацвів..." з оркестром народних інструментів Національної радіокомпанії України (диригент - народний артист України, професор С.Литвиненко). Цим же колективом записані і 4 оркестрові твори: "Гуцульська думка та коломийка", "Українська думка № 6", "Гуцульська думка та коломийка ля мінор", "Думка № 5 соль мінор".
28 вересня 2001 р. на запрошення Національної радіокомпанії України я брала участь у XII Міжнародному музичному фестивалі "Київ музик фест - 2001", на якому вперше в Україні після довгих років замовчування виконала солоспіви В.Безкоровайного.
Протягом останніх шести років ведеться плідна робота з радіокомпанією України. Я записала вже 26 різних за жанрами творів - арії з опер, українські народні пісні і романси, які увійшли до "Золотого фонду" українського радіо.
У 1999 р. за сольну програму "Перлини української музики" мені присудили Премію АРК. Незрозумілою була позиція міністерства культури АРК, адже на творчий звіт Криму у м.Києві цьогож року мене не було запрошено, щоб достойно представити українську пісню з Криму. І це - дивлячись на те, що 4 рази побувала у міністра.
Кожного року Міністерство культури АРК затверджує план культурно-видовищних заходів (фестивалів, концертів, конкурсів і т.д.), що стосується українських програм - то часто говорять: на культуру фінансів немає. Хай допомагає Київ. Виходить у Криму немає України? Чому чиновники на своїх посадах не виконують закони держави? А що вже говорити про володіння посадовими особами українською мовою?!
Головним атрибутом державності є національна свідомість, національна гордість і толерантність. Це повинно бути самозрозумілим для кожного громадянина України. Київ мусить робити більше для всіх українців у Криму, ніж робив це дотепер. Має бути цільова культурна і мовна політика. Щоб Крим став по-справжньому українським, треба всім гуртуватись і об'єднуватись. З такою силою (згуртованою, об'єднаною і солідарною) можна дати відсіч усім ворогам, а головне - домогтися розквіту культури. На жаль, спостерігаємо в Криму ситуацію, як писав колись Великий Пророк Т.Г.Шевченко: "А ми дивились та мовчали і мовчки чухали чуби, німії, подлії раби".
Ниві стрімко, як ніколи, летить час. Попереду нас чекають великі випробування. Слід бути до них готовими. І рішуче та зусебіч захистити й умножити духовні надбання. Культура врятує суспільство, якщо суспільство захистить культуру. Дай Боже, щоб народ схаменувся і став до державотворчої праці. Німецьке прислів'я каже: Herr Gott liebt den Starken, - що означає: Пан Бог любить сильних.
Література
1. Іван Тиктор. Велика історія України. - Львів, Вінніпег, 1948.
2. Упорядкування та примітки М.Кагарлицького Г.Філіпченко. Оксана Петрусенко. Спогади, листи, матеріали. - К.: Муз. Україна, 1980.
3. Холодний М. Хто захистить кримських українців// Укр. культура - 1991. - № 2.
4. У кримській оселі українці. Альбом методичних історико-етнографічних матеріалів. II ч. - Сімферополь, 1999.
5. Євген Стецьків. Листи до друга в Україні. - К.,2000.
Безкоровайна Наталка. Українська пісня в Криму. http://www.ualogos.kiev.ua
Loading...

 
 

Цікаве