WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська пісня в Криму - Реферат

Українська пісня в Криму - Реферат


Реферат
не тему:
Українська пісня в Криму
"Злізайте з печі,
Вдарте у кресало,
Аби вогонь пропік нам в душах сало,
І нагадав, що править О не живіт!
А дух Шевченка - Віщого месії,
Що ми вкраїнці, а не гречкосії,
Що ми - живі!"
"Україна стане колись новою Елладою: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музикальний талант, плодовита земля колись проснуться: із тільки малих племен, якими чий же були колись греки, повстане велика, культурна нація: й межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля - ген, у далекий світ".
Так писав про Україну славний німецький письменник і філософ Гердер у своєму подорожньому записнику 1769 року.
До чого дійшли ми протягом століть нашого національного розвитку, які здобутки нашої праці, які успіхи трудів поколінь, - це питання, що цікавить кожного свідомого українця. Історичне життя українського народу не плило одним рівним річищем, а переходило епохи великого зросту і світлості та часи тривалого занепаду. І саме те є найцінніше у нашому минулому, що український народ ніколи не дав себе зломити і знівечити до краю, що у найважливіші часи проявляв тверду відпорність, все знаходив у собі свіжу силу, вмів перемагати супротивні хвилі, все відбудовував знищене життя й у нову епоху входив з побільшеним національним майном, з новими засобами енергії і сили. Україна була природним посередником між Сходом і Заходом, з усіх джерел черпала животворчі елементи й єднала їх в одну оригінальну цілість.
Кожної хвилини можемо зазирнути в історію НАШОЇ УКРАЇНИ, у ній, мов у дзеркалі, побачимо не тільки обличчя, а й душу українського народу. Не тільки давнє минуле та сучасне, а й далеке - далеке майбутнє. Бо ж закони історії непорушні. Вони вчать, що ніяким насиллям не можна знищити народу, який має свою велику історію та культуру.
Україна часів Володимира та Ярослава була однією із найкультурніших країн Європи. Прадідівська спадщина - це справді неоціненна скарбниця, невичерпане джерело творчих спонук для сучасних і прийдешніх поколінь великого українського народу.
Що відрізняє українця від його найближчих сусідів? У першу чергу - його вдача. До життя й тяжкої боротьби за існування ставиться українець, як уроджений філософ. Шукає в житті краси й радості та спромоги виявити свою особистість. Відомий "аристократичний демократизм" українців коріниться якраз у тому філософському погляді його на світ і життя. Битий тисячолітнім лихоліттям українець дещо приник і посумнів, але не потонув у безнадійній меланхолії, хоча дещо замкнувся в собі й став недовірливий та байдужий до справ будня, то при кожній нагоді, нерідко в горі та нещасті, стає перед нами як людина із здоровим, деколи в'їдливим гумором. Замилуваний у свободі й пошануванні особистості, визнає українець гасла демократичного ладу, суспільної справедливості й недоторканості. "Чужого не хочу, а свого не дам", це приповідка, що найкраще характеризує українця в минулому й сучасному.
Душа українця споконвіків високоінтелектуальна, природно-обдарована. Свою радість, біду, почуття він завжди висловлює в пісні. Недаром говорять, що "українець співає цілий рік і цілий вік". Бо й справді, коли тільки уявимо собі цю безліч українських історичних дум, обрядових пісень, колядок, щедрівок, веснянок, весільних, обжинкових, купальних, козацьких, чумацьких, рекрутських, стрілецьких та визвольних пісень, та побачимо, що пісня оновила чарівним серпанком не тільки життя українця від колиски до могили, а й обняла в свої рамена все минуле українського народу від померків праісторії до сьогодні.
У піснях виливає український народ усю свою безмежну, стихійну любов Батьківщини, жаль за героїчним минулим і порив до волі. Дає вислів усім проявам людського кохання, що все одуховлене, все опромінене найкращими поривами душі й серця ніколи не звужується до змислової, тілесної жадоби. Українська народна пісня - це неперебрана скарбниця перел справжньої поезії й високого натхнення. Це - пісня, про яку М.Гоголь сказав: "Пісня для українця - все, і поезія, і історія, і батьківська могила... "
Щодо українського сліду в Криму, то він став досить помітним уже в період існування Кримського ханства, яке у 1478 році потрапило в залежність од Османської імперії (нині Туреччина). Боронячи українські землі від спустошливих турецько-татарських набігів, відважні лицарі степу (козаки) ходили в Крим визволяти з полону українських синів та дочок, яких продавали у рабство до різних країн Азії, Африки та Європи. Саме ці сподіванки й мрії, як у чистих росяних краплинах, відбилися у безсмертних думах і піснях - про Байду, Марусю Богуславку, Самійла Кішку, Богдана Хмельницького, і про безліч безіменних героїв.
За даними турецького історика Евлії Челембі, згідно з переписом 1666 року, у Кримському ханстві проживало 1120 тисяч чоловік, з них 180 тисяч татар і 920 тисяч "козаків", серед яких більшість складали українці.
Багато українців почало прибувати до Криму після завоювання його Росією у 1783 році. Ще більший їхній потік спостерігався невдовзі після Кримської війни (1853 - 1856) та скасування кріпаччини у 1861 році.
Нелегка була доля українців у Криму, та незважаючи на століття злигоднів, поневірянь і переслідувань вони зберегли себе тут як етнос. Вижили, вистояли, загартувалися.
Велику увагу приділяли вивченню історії та культури Криму вітчизняні історики Михайло Грушевський, Володимир Антонович, Дмитро Яворницький, Дмитро Баталій, які довгий час входили до складу Таврійської комісії. А кримчанин Агатангел Кримський, один з найвидатніших мовознавців світу, поет, фольклорист, перекладач, аж до загибелі в сталінських застінках не полишав вивчення мов та культур народів, які жили на півострові.
Крим завжди займав чільне місце у творчості багатьох українських митців. Леся Українка, яка довгий час жила в Ялті та Балаклаві, написала тут драматичні поеми "Айше та Моххамед", "Іфігенія в Тавриді", тут же закінчила поему "Касандра". Михайло Коцюбинський створив цілу низку творів, присвячених життю та побуту кримських татар, - нарис "У путах шайтана", оповідання "На камені", "Під мінаретами". Безліч гумористичних співанок написав ялтинський лікар Степан Руданський. Художник-баталіст Микола Самокиш намалював близько сотні картин, присвячених героїчній історії Криму. У кримських театрах виступали такі відомі актори, як Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Микола Садовський. Збережений у записах, нас і нині чарує своєю невмирущою красою голос Оксани Петрусенко. На Ялтинській кінофабриці у 20 - 30 роках
були створені українські фільми "Трипільська трагедія", "Поєдинок", "Остап Бандура". Тут творили Петро Панч, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олександр Довженко. Остап Вишня навіть присвятив цикл гумористичних оповідань "Кримські вишневі усмішки", а Олесь Гончар - романи "Таврія", "Перекоп".
Немало тут і сучасних талановитих українських митців: Данило Кононенко, Олександр Губар, ОрестКорсовецький, Володимир Шахнюк, Віктор Гуменюк; артисти Микола Андрусенко, Марія Маряновськая, Катерина Лисяк; українська співачка, солістка Кримської філармонії - Наталя Безкоровайна; відомі бандуристи Олексій Нирко, Остап Кіндрачук; художники - Степан Лаутар, Тетяна Шевченко. Усіх їх, учених, митців, майстрів славних трударів, не злічити, як і зірок на небі.
Плинуть роки - уже третє тисячоліття. Та й сьогодні, як і колись, співаються у Криму українські пісні.
Земляки мої кримські! Та ж випряміть плечі і спини!
З-поміж інших в Криму хай і ваші бринять голоси,
Ми ж бо з Вами таки живемо на землі України.
Ми ж бо ще українці! Українці - на вічні віки!
Данило Кононенко
Кримська земля - це моя земля. Кожний прожитий день на ній усвідомлюю, що дихаю, думаю, роблю добрі вчинки завдяки великій силі наших пращурів, яка сягає у сиву давнину. Нація цінує свою "цнотливість", свій генетичний код. Скільки б не відвертали народ від його основи, він все одно прийде до своїх берегів. Це фізично доведено на прикладі маятника, чим більше коливання, тим
Loading...

 
 

Цікаве