WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи - Реферат

Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи - Реферат

стане безбарвним та плюсклим, нецікавим як для нас, так і для іноземців. А це - прірва.
Питанням питань є вивчення та поширення досвіду педагогів і вчених-реформаторів, організаторів освіти й науки; дійсно освітянська організація, яка бвиражала й відстоювала свої інтереси, боролася за роль, місію та авторитет освіти, бо то - найпріоритетніша сфера суспільного життя, стратегічний напрям національної безпеки. Бо настав час, коли сильнішою за обставини стає воля людини, - але не можемо не думати: якими ідеалами, критеріями, інтересами та принципами керуватиметься та людина?
У матеріалах парламентських слухань 16.Х.2002 р. зазначено: "Загальнодержавним пріоритетом має бути розвиток загальної середньої освіти, спрямованої на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання саморозвитку, самовиховання особистості, що ґрунтуються на основі української загальнонаціональної ідеї, ідеалом якої є демократична, суверенна, соборна, унітарна, незалежна Україна.
Досягнення визначеної мети можливе на ґрунті українознавства та засвоєння на його основі загальнолюдських цінностей, принципів науковості, громадянської відповідальності, українознавства, полі-культурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання й виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, самоврядування, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави".
Ось чому й сприймаються як антидержавним, політикани без ґрунту і перспективи українофоби з Дніпропетровської ради та Кримського парламенту, котрі ініціюють референдум на користь надання мові Росії статусу офіційної, отже - практично наддержавної, мови денаціоналізації українського суспільства, перетворення його в безмовний, а тим самим безправний придаток до уніфікованого російського суспільства. Знову під машкарою "братерства" активізується денаціоналізація, антидержавна й антинародна діяльність. Тотальний наступ імперіалізму на Український Світ.
Схаменіться, недолюди,
Діти юридиві! -
волав до таких Т.Шевченко, тавруючи як фарисеїв, що закликають на чужині
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! - однак там
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого...
От хіба що ще роз'їдаючу душі психоідеологію саморуїнництва, бо ж відомо: навіть нову державу може створити народ, - а вимерла мова в устах народу - вимер і сам народ (К.Ушинський). А коли асимілювався - вимер народ - тип держави уже не має принципового значення: вселюдство бідніє на етнокультурний феномен і котиться похилою площиною саморуйнації.
Тому-то проблема українського етносу й підноситься як проблема вселюдської цивілізації й культури, А перед українською нацією постає все те ж невідворотне:
Нащо нас мати привела?
Чи для добра, чи то для зла?
Нащо живем?...
Від нашої відповіді на ті питання залежать і наша доля, і міра здійснення історичної місії.
Досі, навіть після референдуму 1991 р., е охочі розпатякувати про сентименталізм, сльозливість, безвольність, а тому й безвірність та бездержавність української етнонації.
Та ще раз нагадаємо фальшивим співчутливцям:
Козацькому роду - не буде переводу! - такою філософією живе українство віками,
...Вставайте! Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте! -
Тарас Шевченко
ось голос уярмленого, але нездоланного народу.
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля! -
Павло Чубинський
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту тяжкую,
Буду пісню веселу, співать! -
Леся Українка
таким був горос народної інтелігенції.
...Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, наче струпом вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу...
Однак не плачу й також "караюсь, мучуся, але не каюсь";
О, ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духу
І в день воскресний твойого повстання...
...Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі,
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі, -
Іван Франко
так бачила грядуще українська етнонація на грані XIX - XX віків.
Навіть коли московський імперіалізм та німецький фашизм спільними зусиллями нищили українську етнонацію, вона відповідала:
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була!
Яка біда мене, яка чума косила, -
А сила знову розцвіла!
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь!
Щоб жить - я всі кайдани розірву!
Я стверджуюсь!
Я утверждаюсь!
Бо я - живу.
Павло Тичина
Природно, що й на межі ХХ - ХХІ віків на всі спроби роз'єднати народ, убити його душу, трансплантувати в його Інтелект чужу свідомість, українці всієї планети голосом незрівнянної Ніни Матвієнко відповідають:
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося! Признаваймося, -
Бо багато нас є!
Бо українська харизматична етнонація керується могутньою життєвою волею!
А та воля, окроплена кров'ю мільйонів борців, й вивершилася новим відродженням державності та прийняттям Конституції на таких засадах:
Стаття 1
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2
Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття З
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 4
В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 5
Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Обов'язок кожного - жити волею народу, його ідеалами й інтересами.
Loading...

 
 

Цікаве