WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи - Реферат

Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи - Реферат

живеш відчуттям тимчасовості ісвого роду "одноразовості", - вважають і інші найпопулярніші аналітики та футурологи середини XX ст. Тому й бачення наслідків: темп життя, як пише Е.Тоффлер, "прокреслює лінію по людству, розділяючи нас на табори, викликаючи гірке нерозуміння між батьками й дітьми, між людністю - авеню і майн-стріт, між чоловіками й жінками, між американцями і європейцями, між Сходом і Заходом" ("Шок майбутнього").
Запановує страх перед зовнішнім світом і перспективами. Лейтмотивом одного з мюзиклів США стало: "Зупиніть світ - Я хочу зійти"... Отже: "Коли речі починають змінюватися зовні - у вас відбуваються паралельні внутрішні зміни" (Криштофер Райте). Постає проблема не так вибору, як маси життєвих виборів, - і тоді оголюється болюча реальність: без знання минулого - людина без керма і без вітрил, оскільки не має критерію відбору.
Тоді й запановує психіка непевності та нетривкості існування. Навіть домашнє вогнище стає схожим "на велику переробну машину, в яку предмети зливаються, потім використовуються і зникають з усе більшою швидкістю. З дня народження дитина виявляється зануреною в одноразову культуру".
Це - пік процесу гонки за власним успіхом, бо "одноразова культура" породжує "одноразову людину"; і вона стає аналогом модуля (як модулями стають і будинок, робота, палац розваг), "людиною напрокат".
Частина філософів та політологів закликає не лякатись такого майбутнього, а адаптуватись до нього; глобалізм, динаміка, мовляв, - невідворотні, а тому маємо коритися їх детермінізму. Однак і вони не можуть не помічати можливих і далеко не обов'язкових наслідків: "Надіндустріапьна революція приречена на забуття більшої частини наших уявлень про демократію та про майбутні можливості людського вибору" (Е.Тоффлер), запанує стандарт; зникнуть навіть "тиранія географії" (як антипод свободи) та родинно-дружні душевні стосунки; люди ставатимуть "друзями від понеділка до п'ятниці"... Спрацьовуватиме хіба що "інстинкт повернення додому".
і - як підсумок: занурення в просторово-часовий вакуум неминуче призведе до втрати почуття причетності до інших людей, поколінь, епох, цивілізацій, культур, - а це обмежить досвід, інтелект, почуття лише ситуаційними рамками існування, що зумовить фантом "тимчасовості", тобто - розмитості, необов'язковості, винятково суб'єктивного тлумачення категорій моралі, етики, людяності та краси.
Уже було: зневір'я в цивілізаційно-культурний поступ на межі ХІХ - ХХ ст. спровокувало Ніцше підносити типи надлюдини та протилежної традиційній культури, а Бодлерові заявити: апостол Петро зрікся Христа - і правильно вчинив, бо фактично ніякі гуманістичні принципи не є реально-дієвими...Мораль, етика, естетика - символи, що втратили реальний зміст. Людина не є вже вінцем природи. Він шкодував за тим, але...
Патентовані партіями та імперіями інтернаціоналісти пішли ще "далі": оголосили необхідним знищити "старий" світ (нині ми аналогічно поводимося з природою і культурою, а тим самим - з душевністю й людяністю) "до основанья", а затем (а зачем?!) - досягли в цьому катастрофічних успіхів - і тим поставили вселюдство перед дилемою навіть фізичного виживання.
Забувши про це, сучасні "інтерглобалісти" провокують підфарбувати той шлях і йти по ньому знову.
Але - йти куди? У гуманістичний вакуум? У "порожнечу душі"? і в ім'я чого? Щоб стати "великим Ніщо, котре вийшло з великого Нічого і йде у велике Нікуди" (Ж.-П.Сартр)?!
Закономірно, що людство включилося в інерцію технотронного виробництва, в утечу від ілюзій в ім'я утвердження... нових ілюзій.
Але закономірне й чуття небезпеки, бо може не спрацьовувати й природний механізм балансу протидіючих сил та тенденцій: японці і німці ще по завершенню Другої світової війни ідеологію гегемонізму та месіанізму замінили комплексом національно-гуманістичної освіти та технологічної реформації. Цим шляхом пішли і французи, британці, канадці, американці. А росіяни і ми? Особливо з огляду на те, що початок XXI ст. став поворотним у всій системі життя народів?
Однією з історично-значущих віх на цьому шляху став Чорнобиль. Другою - розпад комуністичної (СРСР) та інших імперій. Третьою - теракт 11 вересня 2001 р. у США. Мотиви вибору історичних віх (природно ж, не єдиних, але символічних) зрозумілі: Чорнобиль розкрив перед світом загрозу технотронної ідеології, вихолощеної від національно-гуманістичного та культуротворчого змісту; розпад імперій підтвердив архаїчність імперських моделей та месійницьких ідеологій; теракт у США возвістив початок нового типу світової війни, спровокованої надміром суперечностей вселюдської цивілізації, а головне - диктатурою старого мислення, деформованого несумісністю теоретичних "інновацій" з практикою реальної еволюції різних не лише народів, а й континентів. Повчально: в усіх випадках шукали винних - і не знайшли, бо ракові пухлини лише спочатку мають личину зародка, а потім охоплюють весь організм.
Усі три події-явища знаходяться не в окремих (локальних) місцях, а в усіх порах цивілізованого часо-простору.
І це - також ще один вселюдський урок: конкретні приводи катаклізмів та катастроф можуть бути календарезовані й поіменовані (убивство в Сараєві як поштовх до Першої і окупація Польщі до Другої світової воєн, теракту США - до Третьої), - але причина і привід не є адекватними. Тож щоб добре усвідомити стан і долю сучасної цивілізації необхідно не тільки мудро спроектувати грядуще, а й усвідомити комплекси причин як розквіту, так і загибелі цивілізацій минулого, щоб справді не здійснилося похмуре провісництво футурологів: ми розвивалися по висхідній: від первісної людини до homo sapiens, homo faber і людини-інтелектуала та від первісної цивілізації до технологічно-інформаційної, - але далі - повертаємося до цивілізації печерної та до культури й людини "одноразової"...
Так і набула універсального значення проблема Минулого в єдності з Сучасним та Майбутнім, що означає: в органічному співвіднесенні Часу і Простору; Буття і Мислення; людини-сім'ї-роду-нації-вселюдства; природничо-технологічних та гуманітарно-суспільних сфер виховання й освіти; науки, мистецтва і культури; ідеології й державного управління; філософії і релігії; етики, моралі й естетики. А тим самим - цілісної системи людинознавства, що органічно трансформується в народознавство, яке в Англії буде Англієзнавством, у Росії - Росієзнавством, у Франції - Францієзнавством, в Україні - Українознавством як генами загальнолюдської генеалогії та історії, скарбівні світового досвіду.
Уже зазначалося: японці, німці, англійці, французи, росіяни, австрійці стали на шлях розвитку людино-народознавства в первинних ланках суспільства - сім'ї та в системі освіти - ще в середині XX століття.
Україна-держава розгорнула відновлення великої традиції з 90-х років XX ст.: розроблено історико-теоретичні та методологічні основи українознавства, схвалені учасниками одинадцяти Міжнародних конференцій, проведених
Loading...

 
 

Цікаве