WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська національна ідея основа стратегії розвитку держави і громадянського суспільства - Реферат

Українська національна ідея основа стратегії розвитку держави і громадянського суспільства - Реферат

відвертість.
Важливими в процесі збереження, захисту, охорони та розвитку української національної ідеї є ряд життєвовизначальних та формуючих актегорій: світогляд, пізнання, переконання.
Світогляд у контексті української національної ідеї складається із елементів, що належать до всіх форм суспільної свідомості, а визначальну роль у них відіграють філософські, наукові, політичні, духовно-моральні цінності та погляди.
Особливого значення надається науці, що забезпечує гармонізацію ставлення особистості до дійсності, формує її духовність, стабільний, різнобічний розвиток є першоосновою її захищеності, сприяє оптимальному поєднанню особистих, етнічних, загальноукраїнських і загальнолюдських інтересів, виробляє об'єктивні уявлення про Україну, український народ, українську націю, Українця, про світ, явища природи і суспільства, що оточують людину, а також про саму Людину, як найдосконалішу та найскладнішу, забезпечує формування розуміння сенсу життя, визначення місця і ролі українського, українця, громадянина слов'янина у світі як духовному, так і матеріальному.
українська національна ідея виступає фактично стержнем світогляду та формує життєстійкість, життєздатність, життєву спроможність як громадянина, так і української нації в цілому. Для кількісної характеристики світогляду суттєвим є наявність у ньому не тільки наукових знань, а й перш за все духовно-моральних цінностей та переконань. Ідея УКРАЇНА є найбільш ціннісною категорією.
Важлива роль у світогляді духовно-моральних, психологічних, соціально-психологічних і емоційних моментів зумовлено тим, що саме вони визначають риси характеру і настрій людини, а в кінцевому результаті - готовність проявити патріотизм під час захисту інтересів Вітчизни, особливо в мирний період часу, бути захисником українського народу, взірцем УКРАЇНИ та відданим громадянином держави. Саме переконання, що виростають на основі духовно-моральних цінностей, наукових та практично вивірених знаннях є джерелом активності, творчості та творіння особистості, суспільства. Патріотом і громадянином може стати тільки людина з чуйним і мужнім серцем. Поняття Батьківщини осягається не тільки і не стільки розумом, - писав В.Сухомлинський, - скільки серцем. Патріотизм - це сплав почуттів і думки, і патріотизм починається з любові до людини.
Проблема людського в людині є особливо значимим для України, яка стала на шлях творення громадянського суспільства у період активного державотворення, достатньо мобільних інтеграційних й суперечливих глобальних процесів.
Ці завдання є виключно важливими для України ще і тому, що відновлення державності супроводжується також внутрішніми суперечливими процесами в економічній, гуманітарній, політичній сферах, національній свідомості, поведінкових нормах.
І передумовою розвитку демократії в Україні має стати не лише конституційне закріплення основних принципів та інститутів, а й громадянська освіта кожної особи. Громадянська освіта не дарма стала предметом гострих дискусій, адже від її змісту, ідеології залежить сутність громадянського суспільства, яке в Україні в силу історичних, етнічних, мовних, конфесійних, політичних, соціальних факторів і особливостей трактується неоднозначне. Ця проблема - одна із найбільш складних. Адже саме виходячи із таких реальних умов в Україні слід консолідувати традицію, історичні принципи життя, цінності демократії, націю. Громадянське суспільство має стати об'єднуючим фактором для неоднорідних, часто суперечливих суб'єктів, щоб не лише оберігати, а й зміцнювати соціальну, духовну, політичну стабільність.
Іншою важливою проблемою для України є те, що хоча громадянська освіта для розвитку світової суспільної думки завжди була достатньо актуальною ланкою, процес формування громадянина української нації впродовж століть мав дискретний характер, часто переривався бездержавницьким станом, породжував громадську зневіру.
А тому, виходячи з таких реалій, в Україні має реалізовуватися концепція громадянської освіти і громадянського суспільства, яка сповідує максиму "вільний громадянин - розвинене громадянське суспільство - сильна держава".
Хибною є та теза, що громадянська освіта і виховання в Україні відбуватиметься при зменшенні ролі держави, а на перші позиції виходитимуть наукові, громадянські, міжнародні, релігійні інституції. Аналіз розвитку освіти, демократії в сусідніх країнах Польщі, Росії, Словаччині показує, що саме з боку держави тут вжито чимало заходів для впровадження системи громадянського виховання. А в урядовій програмі Росії "Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2001 - 2005 роки" прямо зазначено, що основним інститутом, який забезпечує організацію і функціонування всієї системи виховання є держава.
Інша проблема, що створення подібної системи передбачає консолідацію діяльності органів державної влади всіх рівнів, наукових, освітніх установ, громадських, релігійних організацій. Але все це знову ж таки здійснюється на основі єдиної державної політики і відповідає концепції національної безпеки Росії.
У цьому контексті становлення громадянського суспільства для України через систему освіти і виховання є особливо актуальним. Серед різноманітних конфігурацій суспільних інститутів не знайдеться такої, яка б хоча частково стала замінником держави. Важко уявити, що без держави можна формувати громадську суспільну свідомість, виробляти соціальний,політичний, етичний, правовий, психологічний імунітет нації проти таких глобальних негативних явищ і тенденцій - масова глобальна "культура", корупція, наркобізнес, відмивання грошей, екологічні лиха, нелегальна еміграція, торгівля людьми, тероризм тощо.
Глобалізація несе для громадянських суспільств чимало негативів і бід, що не можна державі не враховувати, творячи суспільство громадянської відповідальності, сприяючи становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії.
І період, коли відбувається масове сприйняття чужих і шкідливих елементів ерзац-культури, що негативно впливає на свідомість, поведінку, психіку, особливо молоді, не слід це оцінювати лише як комунікативну взаємодію різних культур і цінностей. Необхідне критично-конструктивне ставлення, що
не включає демократію та індивідуальні свободи, особи й суспільства до іншокультурних запозичень. Явища, елементи маскультури, інших культур завжди більшою чи меншою мірою сприймаються, переробляються, пристосовуються відповідно до існуючої вже національної культури. Відомо, що цей процес пов'язаний з рівнем національної самосвідомості, громадянської культури, із здатністю кожного зокрема усвідомлювати себе одночасно громадянином малої і великої батьківщини і сином Землі. Найбільш потенційно здатен це робити інститут держави. Але удосконалюючи демократичні інституції для формування громадянського суспільства, держава мусить провадити не лише всезагальну людську політику в системі громадянської освіти, а національну політику. Така політика ставить перед собою завдання не лише оберігати й розвивати культурну самобутність народу, вона передбачає постійне й планомірне співробітництво держави і всіх структур суспільства з метою залучити весь народ, незалежно від етнонаціональних особливостей, у національно-культурну всеукраїнську спільність.
По-друге, така політика не є ортодоксально-консервативною, а швидше національно-еволюційною, оскільки не ставиться мета зберегти націю, культуру, свідомість і світогляд на попередньому рівні, навпаки - ідеологія розвитку, еволюція національного характеру, самосвідомості. Громадянське суспільство стає тоді повноцінним, коли пройнятий національним оптимізмом народ, кожний суспільний індивідуум. Національний оптимізм людини завжди стійкіший оптимізму натурального. Об'єднаний національним "Я"
Loading...

 
 

Цікаве