WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська діаспора в Республіці Казахстан: історія розвитку - Реферат

Українська діаспора в Республіці Казахстан: історія розвитку - Реферат

фестивалях Дружби народів, інших культурних заходах. Кожного року за грантами Міністерства освіти і науки України студенти з числа української діаспори Казахстану навчаються в провідних вузах України; багато дітей відпочивають в оздоровчому комплексі "Артек" у Криму.
Український культурний центр Північноказахстанської області співпрацює з провідними українськими організаціями США, Канади, Росії, України, зокрема з Українським Конгресовим Комітетом Америки, Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою у Ніжині та ін. [5, 3].
Освітні заклади, маючи державне забезпечення, відкриваються у м.Кустанай (Українська громада (засн. 1994 р., гол. А.Кирилюк) - з діючими 3 недільними школами, 12 хоровими колективами, 20 вокально-інструментальними групами, 3 танцювальними колективами та фольклорним ансамблем) та в м. Астана (Український навчальний комплекс (засн. 1994 р., гол О.Біба), де діє вокальний ансамбль "Чарівниці".
Знаковою подією у житті Казахстану став 1994 рік, коли вийшов у світ перший номер українського республіканського тижневика "Українські новини" (м.Астана, засн. 1994 р., гол. Т.Чернега), а його першим редактором і організатором редакції став доктор філології О.Гаркавець. Саме він, за дорученням українців тодішньої столиці (міста Алма-Ати), звернувся з проханням до Президента Назарбаєва про виділення коштів на створення українського видання в Казахстані. І от, завдяки Нурсултану Абішевичу, у республіці вже протягом одинадцяти років радує наших земляків видання, котре своїм ласкавим словом проникає в найвіддаленіші куточки казахстанської землі. Це перше у світі українське видання, що видавалося українською діаспорою за допомогою і за рахунок коштів країни перебування українців [4, 37].
Продовжуючи перелік українських осередків, назвемо Національно-культурний центр "Оксана" (м.Актобе, засн. 1996 р., гол. В.Моісеєнко), де діють: недільна школа, вокальна група; Національно-культурний центр (м.Тараз, засн. 1996 р., гол. Ф.Клименко), де хор ветеранів "Червона гвоздика"; Український центр культури (м.Усть-Каменогорськ, засн. 2000 р., М.Дворщенко), який має: 2 недільні школи, вокальну група "Кохання"; Товариство української культури ім.Т.Шевченка (м.Сатпаев, засн. 2000 р., гол. Р.Бурда) з його вокальним ансамблем; Національно-культурний центр (м.Атирау, засн. 2001 р., гол. О.Павленко), що славиться вокальною групою; Національно-культурний центр "Єднання" (м. Уральськ, засн. 2002 р., гол. О.Жумаєва), який також має хор та вокальну групу; міський Національно-культурний центр "Оберіг" (м.Астана, засн. 2003 р., гол. М.Літошко), що складається з українського навчального комплексу та міське об'єднання "Жіноча громада" (м.Астана, засн. 2003 р., гол. І.Воловик), де діє ансамбль "Чарівниця".
На сьогодні в Казахстані існує 14 недільних шкіл, більше трьох десятків пісенних і танцювальних колективів, один часопис державного масштабу, класи з вивчення української мови та літератури в загальноосвітніх школах. Проте постає інша проблема. Посилені асиміляційні процеси серед українських емігрантів третьої та четвертої хвиль не дозволяють достатньо забезпечити учнями навчальні установи. Батьки віддають перевагу російськомовним закладам та націлюють дітей на вивчення іноземних мов, пригнічуючи тим самим національний менталітет своїх нащадків. Ціле покоління українців буде втрачене для України назавжди. Хоча…
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Казахстан Василь Цеберко, даючи інтерв'ю Тарасові Чернезі (газета "Українські новини", м.Астана, засн. 1994 р., гол. Т.Чернега), зазначив, що українці в Казахстані живуть так само, як і казахи та інші народи. Їх тут шанують за працелюбність, щирий характер, веселу вдачу. Для 547-тисячної української діаспори Казахстан є Батьківщиною, проте чимало діаспорян не пориває зв'язків з Україною. Для них важливо мати можливість задовольняти свої національно-культурні потреби. Як стверджує пан Посол, в Казахстані створено унікальну, реально діючу систему міжнаціональних стосунків. Сьогодні саме вона дозволяє зміцнювати спокій і злагоду в суспільстві, а кожній національності зберігати свою самобутність, культуру, звичаї і традиції свого народу, підтримувати зв'язки зі своєю історичною Батьківщиною. Цiлком зрозумiло, що це можливо лише в тому випадку, коли цього хочуть безпосередньо люди, коли це є їх внутрiшньою потребою. Позитивним є i те, що рiзноманiтнiсть культур етносiв Казахстану розвивається не в протиставленнi одна однiй, а в їхньому органiчному поєднаннi i доповненнi, що, безумовно, лише збагачує нацiональнi культури. Наприклад, в Кустанаї, де проходив шостий Фестиваль української народної творчостi, українцi й росiяни з успiхом виконували казахськi народнi пiснi, а казахи з гордiстю демонстрували свiй талант, спiваючи українською та росiйською мовами.
Все це викликає повагу i є гарним прикладом того, як повиннi будуватися мiжетнiчнi стосунки на сучасному етапi. В цьому контекстi варто вiдзначити роль, а також послiдовну i цiлеспрямовану роботу Асамблеї народiв Казахстану. Заступник голови Асамблеї Жуматай Алiєвич Алiєв придiляє значну увагу дiяльностi українських громад, а керiвництво областей, мiст i районiв Казахстану практично допомагає українським нацiонально-культурним центрам у здiйсненнi їх статутної дiяльностi. Варто також вiдмiтити i те, що органи виконавчої влади України, реалiзуючи державну Програму "3арубiжне українство", з кожним роком розширюють обсяги допомоги спiввiтчизникам за кордоном, в тому числi й українцям Казахстану.
За вагомий внесок у змiцнення традицiйно дружнiх взаємин мiж Україною i Казахстаном у 2003 р. орденами заслуги нагороджено О.Бiбу - директора столичного українського навчального центру i К.Кайсенова - вiдомого казахстанського письменника, учасника Великої Вiтчизняної вiйни, що партизанив в Українi. Керiвнику української громади Кустанайської областi А.Кирилюку присвоєне почесне звання "Заслужений працiвник культури України", а М.Осипенко, керiвника Алматинського нацiонально-культурного центру нагороджено Грамотою Верховної Ради України.
Консолідація українців у Казахстані є ще однією сторінкою у книзі української діаспори. Звісно, не все підноситься на тарілці навіть за умов сприянняказахського уряду. Потрібно з-поміж своїх знайти лідера, оточити його підтримкою, подумати про своїх нащадків, про їхню духовну скарбницю та пам'ятати, що все ж таки ми не перевертні, а давня нація із своїми звичаями і традиціями, пісенною та прозовою словесністю, героями та державними клейнодами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Євтух В., Трощинський В., Попок А., Швачка О. Українська діаспора: соціологічні та історичні студії. - К., 2003.
2. Карпенко В. Українці в Казахстані. - К., 2000.
3. Морозов А.А. Казахстан за годы независимости. - Алматы, 2005.
4. Парипса М. Чужому научайтесь, й свого не цурайтесь… // Перша міжнародна наукова конференція "Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті". - Львів, 2006.
5. Польшаков А. Нашого цвіту по всьому світу (Українці в Казахстані) // Український дім. //Освітньо-пізнавальний часопис про Україну та українців діаспори. - 2005. - Ч. 21 (021).
6. Серикбаєва К., Замурович Д. Казахстан. - Алматы, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве