WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська діаспора в Республіці Казахстан: історія розвитку - Реферат

Українська діаспора в Республіці Казахстан: історія розвитку - Реферат

поставила республіку на роздоріжжя, поклала початок живому процесу розвитку і вдосконалення казахської державності.
Після проголошення незалежності Казахстану, за дорученням Президента країни Нурсултана Назарбаєва, спеціальна комісія розробила символи нової державності: Герб, Прапор і Гімн - як початок нового етапу багатовікової історії Казахстану.
Державний герб Республіки Казахстан складається із зображення шанирака (верхівка юрти) на голубому фоні, від якого навсібіч у вигляді сонячних променів розходяться уики (підпори) в обрамленні крил міфічних коней. У нижній частині герба - напис "Казахстан". На державному прапорі кольору неба в центрі зображено сонце з променями, під якими орел у польоті. Біля древка - вертикальна смужка з національним орнаментом. Поєднання блакиті і золота схильне пробуджувати в людині внутрішнє благородство і не випадково обрано нащадками блакитних тюрків. Сьогодні ці символи увійшли у життя та свідомість казахстанців, стали джерелом їх державного патріотизму, здобули знаність й у світовій спільноті.
Сучасна українська діаспора в Казахстані далеко неоднорідна, її можна умовно поділити на 4 категорії. Перша - це розкуркулені під час колективізації та вивезені у ці краї селяни, хто дожив до наших днів, та їхні нащадки. Інша -репресовані та засуджені в 30-ті рр. на різні строки "вороги народу", які відбули покарання в різних таборах ГУЛАГу і були направлені в казахські степи на поселення, адже в Україну їм повертатися було заборонено, разом з ними ж, звісно, їхні діти та внуки. Третя категорія - це також "вороги народу", але засуджені вже під час Другої світової війни та по її закінченні, здебільшого націоналісти, вояки УПА, які або відбували покарання в КАРЛАГу (Карагандинське управління таборів) і були залишені в Казахстані, або направлені сюди з інших таборів на поселення. І, нарешті, четверта категорія - молодь 50-60-х рр., яку масово завозили у ці степи для освоєння цілинних земель та на спорудження будов комунізму - великих промислових та гірничодобувних гігантів [2, 27]. Звичайно, найстійкішими в плані чіткої позиції та українського патріотизму виявилися саме "вороги народу" та їхні діти, виховані в дусі любові і поваги до всього українського…
Від часу поселення перших українців на території Казахстану наші земляки не стояли осторонь будь-яких подій. Вони брали активну участь в освоєнні цілинних земель. Тисячі спеціалістів з України - будівельників, механізаторів, інженерів, агрономів, бухгалтерів - їхні подвиги склали героїчну сторінку в роки Другої світової війни: 11 наших земляків стали Героями Радянського Союзу. Багато українців-учених, сотні тисяч пересічних громадян у період сталінських репресій примусово, без суду і слідства, було вивезено до катівень КАРЛАГу (поблизу Караганди), де люди працювали, жили, творили й залишали помітний слід в історії розбудови казахських степів.
Станом на 1959 р. чисельнiсть населення Казахської РСР перевершила довоєнний рiвень. Це пояснюється, передусiм, тим, що на територiї республiки не вiдбувалися воєнні дiї. Крiм того, за роки вiйни та у повоєнний час населення Казахстану збiльшилося за рахунок осiб, якi були евакуйованi разом із заводами i фабриками та насильницьки переселені (представники різних етносiв) з iнших територiй СРСР.
Звертають на себе увагу досить швидкi темпи урбанiзацiї українського населення Казахстану. Якщо в цiлому по республiцi питома вага мiських жителiв упродовж 1959-1970 рр. зросла на 6,5 %, то серед українцiв цей показник склав 13,4 % (для порiвняння: серед росiян вiн складав 10,1 %, а серед бiлорусiв - 6 %). Однією з причин була етнічна консолідація. Нинi українська спiльнота Казахстану за своєю чисельнiстю посiдає третє мiсце серед українських громад свiту (пiсля українських громад в Росiйськiй Федерацiї та США). За даними перепису населення 1989 р., тут проживало 896240 українцiв, що становило 5,4 % населення країни. 36,6 % з них рiдною мовою вважали українську. Укранцi розселені по всiй територiї Казахстану, та найбiльше їх - на цiлинних землях та в iндустрiйних областях. В Акмолинськiй областi наших землякiв нараховується до 60 тис., в Павлодарськiй - 78 тис., в Карагандинськiй - 95 тис., в Кустанайськiй - 110 тисяч. Станом на 1997 р. у загальній кількості населення казахи становили 7,9 млн. осіб (50,6 %), росіяни - 5,6 млн. осіб (32,2 %), українці - 797,7 тис. (4,5 %), німці - 387,4 тис. (1,9 %). Українці були другою за кількістю осіб нацменшиною Казахстану [1, 73-87].
Щодо питомої ваги українців, то названу цифру вони самі піддають сумніву. Ще зовсім недавно вважалось, що українців у Казахстані живе 930 тис. Але ж не могли за короткий час вимерти чи виїхати аж 270 тис. чоловік. Отже, під час останнього перепису багато хто з українців записався росіянином [2, 23].
За словами М.Парипси, українців у Казахстані близько 800 тис., це третя за чисельністю етнічна група в цій країні [2, 33].
З проголошенням незалежності Казахстану, стало легше "дихати" й національним меншинам - це визнають усі. Розпочинається своєрідний ренесанс національних культур. Офіційний Казахстан проводить чітку національну політику, однак зважає на інтереси етносів, які в силу історичних обставин населяють країну. Так, державною мовою проголошена казахська, однак офіційно використовується також російська. І хоч поступово з управлінського апарату витісняються кадри, які не володіють державною мовою (те, чого не робиться в Україні), однак національні меншини не зазнають жодних утисків. Мов гриби після дощу, стали організовуватись національні громади та національно-культурні центри - останніх уже нараховується понад два десятки [2, 24].
Вже зараз, коли минуло 14 років складних випробувань долею, аналізуючи зусилля і досягнення казахстанців, можна говорити, що було обрано стратегічно правильний шлях. Реформи - економічні, правові й соціально-політичні, - як би важко вони не проходили, дали очікувані результати: економіка країни і демократичні процеси динамічно розвиваються.
З метою реалізації мовної політики, Указом Президента Н. Назарбаєва затверджено Державну програму функціонування та розвитку мов на 2001-2010 рр. Метою програми стало розширення та зміцнення соціально-комунікативних функцій державної мови; збереження загальнокультурних функцій російської мови; розвиток мов етнічних груп. Для реалізації даної програми необхідно створення оптимального соціолінгвістичного простору, що визначається досягненням необхідного функціонального співвіднесення мов, якими користуються на території Казахстану.
З метою розвитку національних мов і культури, в країні створена система недільних шкіл з вивчення рідної мови. Функціонують національні дитячі садки, школи. В республіці на семи мовах(казахській, російській, узбецькій, уйгурській, таджицькій, українській та німецькій) в дошкільних закладах навчаються і виховуються 426 тисяч дітей, а в загальноосвітніх школах - більше 3 мільйонів.
Про стан володіння казахськими українцями українською мовою спостерігатимемо на прикладі нижченаведених діаграм. Тут, думаю, без коментарів.
Нині діють 11 національних газет, 44 телестудії, що говорять 12 мовами, 18 різномовних радіостанцій, які забезпечують повноцінний інформаційний простір для
Loading...

 
 

Цікаве