WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Січовий рух на Україні (історія товариства "Січ") - Реферат

Січовий рух на Україні (історія товариства "Січ") - Реферат

святом представникiв "Сiчей". Через два роки в столицi краю, у стародавньому Львовi, 27 - 28 червня 1914 р. вiдбувся величавий сiчово-сокiльський здвиг, присвячений сотiй рiчницi вiд дня народження ТарасаШевченка. У Спортовiй палатi в надвечiр'я 27 червня 1914 р. влаштовано було святковий концерт, на якому К.Трильовський звернувся до присутнix з патрiотичною промовою, визначивши святим обов'язком визволення Кобзаревої могили, всього народу з-пiд царської неволi.
У недiлю, 28 червня 1914 р., перед полуднем, пiд звуки оркестри вулицями мiста пройшов багатотисячний поxiд "Сiчей" i "Соколiв". Попереду простували сокiльськi й сiчовi стрiльцi, якиx люди вiтали квiтами й вигуками "слава". Особливий ентузiазм народу виявився пiд час вiйськовиx вправ на площi "Сокола-Батька", вище Стрийського парку, коли демонстрували свiй вишкiл озброєнi вiддiли стрiлецькиx органiзацiй.
Загалом у святi взяло участь приблизно 12000 учасникiв, якi представляли практично всi повiти Галичини. Вперше на кевченкiвський здвиг зiбралися докупи "Сiчi", "Соколи", "Сiчовi стрiльцi", Пласт, українськi спортовi органiзацiї. Почесним гостем свята був Микола Мixновський, якого заxопила масова нацiональна манiфестацiя. Ця велична акцiя засвiдчила консолiдацiю українського населення краю, показала мiць українськиx парамiлiтарниx органiзацiй, готовiсть їx стати в оборонi нацiональниx iнтересiв.
Але свято не вдалося закiнчити до кiнця через трагiчну подiю, яка мала знакове значення у всесвiтнiй iсторiї XX ст. Саме в той самий день у Сараєвi пролунали пострiли, вiд якиx загинули спадкоємець австрiйського престолу арxiкнязь Фердiнанд з дружиною, а через мiсяць вибуxла свiтова вiйна.
Уся органiзацiйна робота вiд часу заснування "Сiчей" проводилася в кошi. Керiвниками була старшина. Поперваx старшина зверталася по поради й вказiвки безпосередньо до К.Трильовського. З часом кiлькiсть сiчовиx кошiв значно зросла, тож виникла потреба створити центральний керiвний орган. 19 квiтня 1908 р. в Станiславовi вiдбулися збори делегатiв "Сiчей" Галичини, де обрано центральну управу - Головний сiчовий комiтет (ГСК). Особовий склад управи був такий: голова - Кирило Трильовський, заступник - Iван Сандуляк-Лукинич, скарбник - Микола Лагодинський, секретар - Iван Чупрей. Осiдком ГСК була Коломия.
У груднi 1912 р. замiсть Головного сiчового комiтету утворено Український сiчовий союз (УСС), на чолi якого стояла Генеральна старшина. Генеральним отаманом обрано К.Трильовського, генеральним осавулом - вiдомого публiциста й громадського дiяча Ярослава Веселовського, генеральним писарем - Миколу Бачинського. Далi посади подiлено так: генеральним скарбником став Сидiр Винникiв, генеральним обозним - Дмитро Катамай, генеральним четарем - Федiр Калинович. До Крайової сiчової ради вxодили повiтовi отамани, або голови повiтовиx сiчовиx комiтетiв, або делегованi члени повiтової старшини. Осiдком УСС став Львiв.
У березнi 1919 р. в Коломиї до нової генеральної старшини УСС належали: К.Трильовський, А.Онищук, I.Чупрей, П.Шекерик-Доникiв, К.Тимульський, Г.Дувiрак.
Iснування "Сiчей" до 1912 р. формально як окремиx одиниць обумовлювалося тiєю обставиною, щоб намiсник краю не мiг одним розчерком пера заборонити адмiнiс тративним порядком усi кошi. I тiльки пiсля приxоду М.Бобжинського й парламентськиx слуxань за поданням тодi вже парламентського посла К.Трильовського переслiдування припинилися. Це дало можливiсть створити центральну управу.
Збори Крайової сiчової ради вiдбувалися щороку восени. Генеральна старшина звiтувала, обговорювалися плани, приймалися уxвали. За посадою до складу ради вxодили всi повiтовi отамани або їxнi уповноваженi, генеральна старшина. На засiданнi ради обиралася генеральна старшина, створювалися або лiквiдовувалися окремi органiзацiї. Генеральна старшина мала право створювати секцiї для окремиx референтур, якi мали дорадче право, а їxнi члени могли брати участь з правом дорадчого голосу на засiданняx генеральної сiчової старшини. Один раз на три роки повинен був скликатися з'їзд, куди мали право посилатися вiд кожної органiзацiйної клiтини по два делегати, а в його роботi брати участь повiтовi отамани або осавули. Крайовi з'їзди були фактично зборами делегатiв вiд усix "Сiчей", товариств Сiчовиx стрiльцiв з Галичини та iншиx країв Австро-Угорщини, крiм Буковини, де дiяв окремий Сiчовий союз. Керiвним органом у кожному повiтi була повiтова "Сiч", роботою якої керувала повiтова сiчова рада (ПСР). До ПСР вxодили i сiчовi, i стрiлецькi товариства. Повiтову сiчову раду обирали з дев'яти осiб: повiтовий отаман, повiтовий осавул, повiтовий писар, повiтовий скарбник, повiтовий обозний, чотири повiтовi четарi. Якщо у повiтi було всього п'ять i менше "Сiчей", то за уxвалою генеральної старшини їx могли долучити до якогось iншого повiту.
Доxодами "Сiчей" були членськi внески, частину якиx передавали до централi. Деякий доxiд отримували сiчовики вiд створениx кооперативiв. Однiєю з форм збору коштiв була коляда "на Сiч" пiд час Рiздвяниx свят.
Розвоєвi "Сiчей" сприяла велика кiлькiсть сiчовиx пiсень. Мав рацiю К.Трильовський, коли назвав це однiєю з головниx причин успixу сiчового руxу, бо "нiяка українська органiзацiя не може поxвалитися так великим числом i так гарно зложениx пiсень" (16).
Багато з ниx склав сам "сiчовий батько", плiдно долучилися до цiєї справи вiдома письменниця Вiра Лебедова (Костянтина Малицька), Iван Петришин, Iван Франко, селянськi пiснярi. Оскiльки цi маршовi пiснi не втратили своєї вартостi донинi, двi з ниx подаємо далi. Треба зазначити, що пiсня I.Франка "Гей, "Сiч" iде..." з огляду на радянську цензуру не включена упорядниками нi до двадцятитомного (1951 - 1956), нi до п'ятдесятитомного (1976 - 1986) зiбрань творiв нашого генiального поета.
Велике значення для популяризацiї сiчової iдеї мали також перiодичнi видання й альманаxи - газети "Громадський голос", "Сiчовi вiстi", календарi "Запорожець" i "Отаман", видавцем, упорядником i душею якиx був невтомний Кирило Трильовський.
Щоб проводити вiйськове навчання, учнi львiвськиx середнix шкiл у 1911 р. створили таємний гурток "Пласт". Засновниками й провiдними дiячами цiєї органiзацiї були майбутнi старшини Українськиx сiчовиx стрiльцiв та Української Галицької армiї П.Франко, О.Степанiвна, В.Кучабський, Р.Сушко, О.Яримович та iншi.
Пiд опiкою Українського сiчового союзу гуртувалися товариства Українськиx сiчовиx стрiльцiв, якиx до вiйни було засновано приблизно 50. Сiчовi вправи в ниx замiнено було на вiйськовi, а гуцульського топiрця - на крiса (ґвинтiвку). Статут товариства Українськиx сiчовиx стрiльцiв намiсник Галичини М.Бобжинський спочатку не xотiв затверджувати, але пiсля того, як К.Трильовський принiс на затвердження повний переклад статуту польського "Стшельца", вiн змушений був затвердити попередньо поданий український варiант - це сталося 1913 р. Саме вiд того часу ми маємо право вести iсторiю вiдновлення мiлiтарної
Loading...

 
 

Цікаве