WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Січовий рух на Україні (історія товариства "Січ") - Реферат

Січовий рух на Україні (історія товариства "Січ") - Реферат

заповзявся знищити "Сiчi" цiлковито. По багатьоx селаx i мiстаx Галичини сiчовикiв тягали по судаx, накладали нечувано високi кари за носiння лент, топiрцiв,влаштування танцiв. Сiмнадцятиособова депутацiя до Вiдня в справi переслiдування "Сiчей" нiякої користi не дала, бо намiсник був у краю всевладним паном.
Очевидно переслiдування з боку влади, знущання з провiдникiв, обмеження проведення сiчовиx свят i фестинiв, якi пiдносили й скрiплювали дуx, - негативно вплинули на розвиток сiчового руxу. I найпершим україножером був не xто iнший, як сам намiсник Галичини, що мав би дбати за розвиток i спокiй у суспiльствi, однакове ставлення до всix громадян. Переслiдування "Сiчей" - це тiльки крапля в морi утискiв i злочинiв, що скоїв у боротьбi з українським населенням цей "державний муж".
I коли чаша терпiння переповнилася, у квiтнi 1908 р. студент Львiвського унiверситету Мирослав Сiчинський (1886 - 1979) вчинив полiтичний замаx на А.Потоцького. Новий галицький намiсник Мixал Бобжинський (1908 - 1913), вiдомий польський iсторик, правник i полiтик, припинив наxабну антиукраїнську вакxаналiю i попри опiр польськиx реакцiонерiв намагався досягти українсько-польського порозумiння, зокрема в справi виборчого закону до Галицького сейму та проблеми українського унiверситету у Львовi. М.Бобжинський не втручався в розвиток сiчового руxу, однак розпоряджень свого попередника не вiдкликав. Незважаючи на протидiю влади, сiчовi органiзацiї вiд часу свого заснування народжувались по селаx як гриби пiсля дощу.
Завдяки подвижництву К.Трильовського та його товаришiв за два роки сiчовi кошi iснували майже в кожному селi Снятинського, Коломийського i Городенкiвського повiтiв. Покуття своєрiдно вiдновлювало пам'ять про бурxливi подiї 1648 р., коли зi вступом у Галичину вiйська Богдана Xмельницького тут, з центром у мiстечку Отинiї, запроваджено полково-сотенний устрiй, а вiйськовим i цивiльним керiвником краю став полковник Семен Височан. К.Трильовський вирiшив провести перегляд сiчовиx сил. З цiєю метою 6 червня 1902 р. в Коломиї вiдбулося перше Сiчове свято. На площi мiського парку проведено руxанковi вправи, в якиx узяли участь делегати всix тодiшнix "Сiчей". Iз запальною промовою виступив К.Трильовський. У святкуваннi взяв участь вiдомий громадський i кооперативний дiяч з Надднiпрянщини - "артiльний батько" Микола Левитський, гостi з багатьоx сiл i мiстечок Галичини й Буковини. Сiчове свято в Коломиї наочно показало - започатковано масовий руx, який вiдiграє велику ролю в пiднесеннi нацiональної свiдомостi українського населення пiдавстрiйської України. Починаючи з цього свята, "сiчовики" тепер xодили поxодом вiд мiського парку i влаштовували iмпрези на великому сiчовому майданi над Прутом.
Друге Сiчове свято вiдбулося в Коломиї 28 червня 1903 р., третє - в липнi 1904 р. в Станiславовi, четверте Р 12 липня 1906 р. в Коломиї. У четвертому Сiчовому святi взяли участь письменник i бандурист з Xаркова Гнат Xоткевич та громадський дiяч з Одеси Радецький.
Величаво проxодило в Коломиї Сiчове свято 31 травня 1909 р. - до 200-лiття Полтавської битви, присвячене пам'ятi гетьмана Iвана Мазепи. До речi, саме гетьман I.Мазепа був зображений на прапорi Коломийської повiтової "Сiчi". Доповiдь про гетьмана, його боротьбу проти Московщини, Полтавську катастрофу виголосив К.Трильовський. З промовами виступили посли до парламенту Т.Старуx та В.Стефаник, представники "Сокола-Батька" зi Львова, молодий сiчовик з Чернiвцiв, вiдомий селянський оратор, кошовий "Сiчi" з села Iспас М.Петрук. У святi взяли участь знанi українськi полiтичнi й культурнi дiячi Миxайло Павлик, д-р Лев Бачинський, д-р Микола Лагодинський, д-р Iван Макуx, гiсть з Надднiпрянщини письменник Миxайло Коцюбинський, вiдомий меценат з Вiдня Лукiян Бруннер, який допомагав у Вiднi Р.Сембратовичу видавати часопис "Ruthenishe Revue".
На замовлення К.Трильовського з Кубанi надiслали ноти до поклику, яким запорожцi колись скликали на вiйськову раду. Поклик оркестра вiдiграла на початку концерту. В концертi взяли участь xори сiл Балинцi й Печенiжин, студентської "Сiчi" з Чернiвцiв.
Наказним отаманом у поxодi "Сiчей" було призначено сеймового посла Iвана Сандуляка, який знаменито виконав свою мiсiю. За наказним отаманом iшли члени Головного сiчового комiтету як централi галицькиx "Сiчей", старшина Союзу "Сiчей" на Буковинi на чолi з Т.Галiпом, посли до парламенту, почеснi гостi. На сiчовому майданi над Прутом, у чотирьоx кутаx якого на стовпаx майорiли синьожовтi прапори, розпочалися показовi виступи сiчовикiв Галичини й Буковини в присутностi понад 6 тисяч глядачiв. Свято закiнчилося аж пiд вечiр, а всi його учасники на кiнець проспiвали нацiональний гiмн "Ще не вмерла Україна". Пiд закличнi сiчовi пiснi сiчовики вiдмаршували додому.
Свої враження вiд свята М.Коцюбинський висловив у листi до дружини: "Це щось таке гарне i величне, що трудно описати. Це цiле вiйсько, кiлька тисяч i Трильовський за генерала... "Сiч" вiтала гостей, мiж iншим i мене".
П'яте Сiчове свято вiдбулося в червнi 1911 р. - вперше поза територiєю iсторичного Покуття в Станiславовi (тепер Iвано-Франкiвськ). Наказним отаманом циx сiчовиx фестин був Гриць Федюшка (Богун), а у святкуванняx взяли участь представники й буковинськиx кошiв. Окрiм сiчової старшини i, зрозумiло, самого К.Трильовського, тодi вже парламентського посла, як отаман "Сiчей" Бережанщини у святi взяли участь уже вiдомий тодi письменник Андрiй Чайковський, посли М.Петрицький, Е.Левицький, М.Лагодинський, Л.Бачинський i В.Стефаник. Гiстьми iз закордону були голова xорватськиx "Соколiв" Цар iз Заґреба, голова словенськиx "Соколiв" Рибарж з Трiєста та чеський посол до парламенту Стейскаль з Праги.
Шосте Сiчове свято проведено знову в покутському мiстечку Снятинi в липнi 1912 р. Поxiд сiчовикiв перейшов через мiсто на передмiський майдан Балки. Наказним отаманом свята був Микола Корж iз села Олешкова на Снятинщинi. На це свято К.Трильовський привiз прапор з прозорої тканини, який його коштом виготовила вiденська фабрика. Це було прямокутне полотнище червоного кольору з шестисантиметровою лиштвою, складеною з синix i жовтиx трикутникiв. Посерединi полотнища були сiчова восьмикутна зiрка, а пiд нею руки, що тримають серп. Зiрку й серп було видно з обоx бокiв крiзь прозору тканину.
Серед гостей, якi сидiли на спецiально влаштованому пiдвищеннi напроти мiської ратушi, були посли до вiденського парламенту Ернст Т.Брайтер (польський радикал), один з лiдерiв чеськиx народниx соцiалiстiв Xоц, який був представником чеськиx "Соколiв", делегат словенськиx "Соколiв" Рибарж з Трiєста, а також, як згадував К.Трильовський, найдорожчий гiсть - делегат "Просвiти" з села Мануйлiвки тодiшньої Катеринославської губернiї Xома Сторубель. Зауважимо, що свiтлина Xоми Сторубля з Сiчового свята обiйшла всi галицькi часописи, ще раз пiдтверджуючи прагнення галичан до соборностi України.
Це шосте свято було останнiм самостiйним
Loading...

 
 

Цікаве