WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські поселення в Парагваї - Реферат

Українські поселення в Парагваї - Реферат

українськийемігрант з Волині, який прибув до Парагваю у 1937 р. й оселився поблизу Фраму, згадує, що російський священик преподобний Кляровський прибув до колонії проводити службу духовної літургії у слов'янській церкві, але візит преподобного Семенюка ні в якому разі не був візитом священика РПЦ Московського Патріархату [36]. Російська Православна Церква знаходиться в районі Ітапуа, церква святого Ніколаса - в Енкарнасіоні [37].
Серед емігрантів 30-х рр. були й прибічники протестантизму: баптистський вплив все більше зростає в часи прогресу. Спочатку українці, які складали більшість слов'ян у Парагваї, приєдналися до Панслов'янської Баптистської Асоціації, яка в 1947 р. стала відомою як Асоціація слов'ян - християн євангелістських та баптистських церков. Як пише Роберто Зуб Курильович, "білоруси заснували слов'янський євангелістсько-баптистський рух" [38] , і російська та українська мова були мовами 8 церков у районі Ітапуа [39]. У 1950 р. стався розкол, який точно віддзеркалював тогочасні події в Аргентині. В результаті українофіли, однією з фортець яких була Neuva Volyn (Нова Волинь), заснували власне об'єднання українських християн-баптистів та євангелістів у Парагваї. Церкви останніх і зараз існують в Енкарнасіоні, Фрамі, Новій Україні [40].
Українці також приєдналися до п'ятидесятницької церкви. "За висловом пастора Михайла Ткачука, - пише Зуб Курильович, - ця віра походить з Луцька (Волинь). У 1920-х роках вона прибула до Парагваю разом з емігрантами. Об'єднання п'ятидесятницьких церков у Республіці Парагвай було сформовано на зборах, проведених у школі Кол 7-Ф, колонія Фрам, 22 жовтня 1938 р.". Воно продовжило роботу початку XXI ст. Вже існує 9 паств: у Капітан Міранді, Альбораді, Сан-Хуані, Новій Україні, Колі 7-Ф, Фрамі, Енкарнасіоні, Альто Парані і Асунсьйоні, які мають більше 7 тисяч членів. Українська та російська мови використовуються в діяльності паств. Раніше вони використовувалися всіма групами, за винятком однієї в Кол 7-Ф, де більшість складають білоруси. Також провадиться синхронний переклад з іспанської на богослужбових зборах недільних шкіл [41].
Товариство "Просвіта"
Українці, незважаючи на названі асоціації, належать до товариства "Просвіта", заснованого 1937 р. Штаб-квартири більшості організацій, заснованих українцями в Парагваї, на сьогодні знаходяться в Енкарнасіоні, а декілька їх фракцій - і в інших містах. Однією з перших визначних подій для них була участь українців, одягнених у національні костюми, в параді на честь президента Хосе Фелікса Естігаріба, що відбувався в Енкарнасіоні 1940 р. Ця організація відіграла важливу роль під час проведення Тижня українського мистецтва та культури в Енкарнасіоні 1976 р., під час якого було відкрито погруддя Тарасові Шевченку. Президент Строеснер відкривав погруддя на площі Плаза де Армас у присутності гостей не лише з Парагваю, а також з українських товариств Аргентини, Бразилії, Сполучених Штатів та Канади. В цей період було відкрито нове приміщення "Просвіти" в м. Енкарнасіон. Це товариство також святкувало тисячоліття християнства в Україні у 1988 р., що включало і спорудження моноліту в Енкарнасіоні [42] (місті, яке на той час мало 60-тисячне населення), а також Акт про незалежність України в серпні 1991 р. Численні клуби "Просвіти" у Фрамі, Кармен дель Парана, Капітан Міранді так само, як і в Енкарнасіоні, підтримують українські танцювальні ансамблі [43]. Під час візиту до Парагваю авторів у травні 1999 року, що збігалося зі святкуванням Дня Матері, перед 500 глядачами в залі товариства "Просвіта" (Енкарнасіон) виступило 75 танцюристів. Їх керівник, як нам пізніше сказали, Леонід Василюк - емігрант з України, що прибув туди 3 роки тому. Він отримує скромну платню, і товариство, яке залишається ізольованим від України і її діаспори, утримує його як педагога української культури [44].
Подальше життя та виживання
Як і люди з усіх країн, що селилися в Новому Світі, українці внесли багато елементів своєї культури в культуру Парагваю. Навіть сьогодні ландшафт українських поселень, принаймні на території, де проживають католики та православні, відрізняється характерною архітектурою церков [45]. На територіях, де проживають протестанти, архітектура церков нічим особливим не відрізняється, але навіть церкви українських п'ятидесятників або баптистів мають етнічні елементи оздоблення.
Хоча багато будівель, збудованих першопереселенцями в міжвоєнний період, зараз покинуті або знаходяться в аварійному стані, все ж існує ще чимало старих, збудованих у 30-х рр., які відображають елементи українських народних традицій. Будинки 50-х рр. вже більше пристосовані до субтропічного клімату, але їх обробка все ж містить українські елементи дизайну та плану. Найважливішою подією, яка трапилася наприкінці 60-х років, була місцева електрифікація, яка продовжила процес модернізації. Настав і процес механізації, але на початку XXI ст. все ще дуже широко використовувалися в сільському господарстві коні і "caro Polaco", що зараз можна рідко зустріти на українських фермах в Аргентині. Це є типовим знаком українських общин у Парагваї [46].
Наприкінці XX ст. українська община в Парагваї вважається одним з найменших елементів першої сільськогосподарської української діаспори. І хоча вона знаходиться поблизу діаспори Місіону Аргентини та великої української общини Бразилії, здається, що вона віддалена або дуже слабо пов'язана з ними. Річка Парана і кордон - фізичний, політичний і, можливо, психологічний бар'єр, що відділяє українців Парагваю від інших діаспор.
Література
1. Українське слово (Буенос-Айрес), 4 червня 1961.
2. "Омелян Падухак", Свобода (Джерсі-Сіті), 23 серпня 1960.
3. Аусентіо Семенюк з Фраму, Ітапуа, Парагвай, 9 травня 1999.
4. Українське слово, 5 грудня 1971.
5. Антон Прендеський, Нова Україна, район Ітапуа, Парагвай, 13 травня 1999.
6. Українське слово, 5 грудня 1971.
7. "В Парагвай" ,Тризуб, н. 36 1928.
8. Maly rocznik statystyczny 1939 (Warsaw, 1939), p.53.
9. Див. Izabela Klarner-Kosinska, "Polonia w Paragwaju", in Dzieje Polonii w Ameryce lacinskiej, ed. Marcin Kula (Wroclaw: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983), pp. 328 - 29. Див. також Andrzej Bonasewicz, "La emigracion polaca a America Latina", in Emigracion centroeuropea a America Latina, ed. Josef Opatrny (Prague: Editorial Karolinum, 2000), p.54.
10. Дивитись Anuarul Statistic al Romaniei (Бухарест) 1937 і 1938. Відповідно з даними цього джерела, 56 росіян також емігрували до Парагваю у 1937 році і 59 - в 1938.
11. "З життя українців в Парагваї", Зоря (Сан-Павло), 1 - 3 (1940):21.
12. "Парагвай", Тризуб, н.3 1938.
13. Ihor Stebelsky, "Ukrainian Population Migration after World War II", in The Refugee Experience: Ukrainian Displaced Persons after World War II, ed. Wsevolod W. Isajiw, Yury Boshyk, and Roman Senkus (Edmonton: The Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta), 1992), pp.21 - 66.
Loading...

 
 

Цікаве