WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські поселення в Парагваї - Реферат

Українські поселення в Парагваї - Реферат

візитиправославного священика преподобного Тихона Гнатюка, який "є нашим духовним наставником", "підняв освітній рівень" і заохотив поселенців створити товариство "Просвіта" [19]. До 1933 р. колонія Neuva Volyn (Нова Волинь) вже існувала, що описав Гнатюк [20]. У статті, опублікованій 1935 р. у британському журналі The Nineteenth Century and After, Малколм Бур пише, що 60 українських сімей у Новій Волині, що розташована за 60 км від Енкарнасіона, "щасливо живуть в маленьких будинках малоросійського (українського) типу". Він відзначає, що половина з них "придбали земельні ділянки по 50 або 60 песо за гектар, платять 20% депозиту готівкою і баланс на легких умовах". Інша половина, додає Бур, орендує землю, в той час як деякі "змогли купити маленькі ділянки 15 - 20 акрів з садибами за ціною від 1200 до 1800 аргентинських песо" [21].
Бур визначив, що, набуваючи досвіду, сім'ї могли очищувати 5,6 акрів незайманих, лісистих територій за рік. Дерева вирубували влітку, а потім за декілька тижнів, коли стовбури висихали, їх спалювали. Очищена земля обгороджувалась, і починався процес культивації. Основними культурами були: кукурудза, маніока, картопля, тютюн, бавовна, апельсини, банани та рис, згодом було засіяно озиму пшеницю. Вирощувалася також свійська птиця [22]. Ів. Литвинович, який прибув до Парагваю в 1939 р., писав, що через велику кількість фруктів їх важко продати, оскільки вони не користуються попитом [23], особливо це стоується апельсинів.
Релігія
Преподобний Гнатюк, який прибув до Аргентини у 1908 р. з метою служити Українській Православній Церкві в Місіоні, з 1925 р. відвідував поселенців уздовж річки в Парагваї [24]. Після його смерті (1943 р.) настав період невизначеності, аж поки преподобний Горленко, біженець післявоєнного часу, не прибув до Парагваю, переїжджаючи до Філіппін. У 1949 р. Іван Вислотський в українській католицькій газеті "Америка" (Філадельфія) пише, що недолік пастирської опіки з боку Української Православної та Католицької Церкви пояснюється зростанням кількості протестантських сект та прорадянських настроїв. Він інформує читачів, що "5000 українських православних та католицьких сімей" протягом 20 років "залишаються без духовного наставництва". За цей період, відзначає він, "лише 6 разів українські католицькі священики приїздили з Бразилії" і, за його даними, - жодного православного священика "немає тут і зараз". В результаті, як він стверджує, розвивалися секти і "совєтофілізм", які охопили приблизно 80% українців у Парагваї. І хоча Вислотський, можливо, й перебільшив з підрахунками, вони чітко передавали думки людей та урядових осіб. "Уряд бачить (ці настрої), і одна високоповажна посадова особа з міністерства привернула мою увагу до такого сумного для нас факту запитанням : "А де наші пастори та інтелігенція?" [25].
Прорадянські рухи, які мали найбільше прихильників у Домінго Бадо (де було сформовано Українсько-білоруський читальний клуб) і Кармен де Парана (де діяв Українсько-білоруський комітет допомоги Батьківщині), що існували під час Другої світової війни, занепали в наступне десятиліття завдяки і урядовим репресіям, і переселенням до СРСР в середині 1950-х років як відповідь на проведену Кремлем кампанію "Повернення на батьківщину" [26]. Про радянофільські настрої в суспільстві А.Кущинський писав у 1962р.: "Наші поселенці розділилися на 2 групи: незалежні українці, які складали меншість, та комуністи-москвофіли і росіяни, що, на жаль, складали більшість". Він додає, що "в цей час радянська пропаганда про "повернення на батьківщину" була широко розповсюджена, в той час як інші, відзначає він, були вражені впливом російського православ'я, особливо в районі поблизу Енкарнасіона. "Більшість членів нашого суспільства схилялися до комунізму", - писав Кущинський, - "були ті, хто називав себе "росіянами", і "їх організації знаходилися в центрі нелегальних "слов'янських та прогресивних асоціацій" і Російської Православної Церкви [27].
На урядові переслідування натякається у прорадянському періодичному виданні Ukrainian Canadian ("Українці Канади"), де у 1955 р. було надруковано лист Канадського Слов'янського Комітету, який протестував проти переслідувань слов'ян у Парагваї. Лист адресовано Альфредо Строеснеру - президенту та диктатору Парагваю 1954 - 89рр.: "Канадійці вражені та стривожені нещодавніми арештами та брутальним ставленням до 13 осіб слов'янського походження в м. Альпера, поблизу Енкарнасіона, в вашій країні, за те, що вони читали газети, журнали та проводили культурну діяльність їх рідною мовою. І навіть більше шоковані та розлючені тим, що після цих подій невинних людей, які вийшли протестувати проти цього, було розстріляно та поранено поліцією Альпери, ще й на додачу 300 осіб заарештовано. Ми просимо вас негайно втрутитись та звільнити всіх заарештованих і дозволити слов'янам, що проживають у вашій країні, проводити культурну діяльність мовою, яку вони самі оберуть, без подальших переслідувань" [28].
У 50-і роки почався прогрес Української Автокефальної Церкви в Парагваї, після того як преподобний Горленко, біженець з Китаю, став її священиком. З середини 60-х років 3 інші священики почали працювати тут, а в 1998 р. з'являється перший священик, народжений у Парагваї, преподобний Пабло Ліснічук [29]. З 70-х років українці заснували майже 12 православних та католицьких каплиць. У 1976 р. двоє бразильських учених писали в Revista de historia (історичному журналі Сан-Павло) про церкви у візантійському стилі, побачені під час візиту до Парагваю. В цей час проходив Тиждень українського мистецтва та культури в Енкарнасіоні, що збігався зі святкуванням 50-ї річниці українських поселень у Парагваї. У громадському парку було урочисто відкрито погруддя українському поету Тарасу Шевченку [30]. Бразильські дослідники нарахували 11 церков, 7 клубів і шкіл, підтримуваних українською общиною в Парагваї [31].
У 1999 р. Українська Автокефальна Православна Церква мала вже 7 парафій: в Енкарнасіоні, Капітан Міранді, Альбораді, Колнії Фрам, Сан-Домінго, Уру Сапукай і Наталіо 10 (ця остання парафія була заснована в середині 1990-х років переселенцями з Фраму, які купували землю і переселялися сюди десь у 1970-х). Нова церква, збудована у Фрамі 1988 р., присвячена тисячоліттю християнства в Україні (988) і була названа на честь "Св. Богоявлення" (Водохреща Господнього) [32].
Як пише В. Кривінський, українських переселенців-католиків "духовно наставляв базилійський отець з Аргентини" до 1948 р., коли вперше преподобний Іван Бугера прибув до Парагваю на постійне місце проживання [33]. Нещодавно преподобний Рісінгер, німецький священик, що трохи розмовляє українською мовою, відвідав 6 парафій Української Католицької Церкви в Парагваї [34].
Українці належать і до інших деномінацій, наприклад, до фракції Російської Православної Церкви. Близько 1930 р. голова РПЦ за кордоном, а саме в Аргентині, архієпископ Костянтин Ізразцов заснував парафії в Енкарнасіоні та Асунсьйоні [35]. Аусенсіо Семенюк,
Loading...

 
 

Цікаве