WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські поселення в Парагваї - Реферат

Українські поселення в Парагваї - Реферат


Реферат
не тему:
Українські поселення в Парагваї
З 1880 по 1914 рік сотні тисяч українців емігрували до Канади та Сполучених Штатів із східних територій Австро-Угорської імперії. У цей же час десятки тисяч оселялися у Бразилії та Аргентині, а деякі - на території сусідньої південноамериканської Республіки Парагвай. У міжвоєнний період тут також селилися тисячі українців.
Найвідомішим з українських емігрантів, що оселилися на території цієї майже повністю сухопутної країни до 1914 р., був Омелян Ілля Падухак. Він народився 1885 р. в селі Рогатин, що на Галичині. У 1904 р., втікаючи від переслідувань, спочатку переїхав до Німеччини, потім - до Південної Америки, зупинявся ще в деяких інших країнах, до Парагваю прибув у 1910 р. Працював звичайним робітником, клав рейки для потягів, пізніше став власником ферми, де скотарство та лісопромисловість були основними видами діяльності. У 1923 р. одружився на француженці і через деякий час переїхав з дружиною до столиці Парагваю - міста Асунсьйон [1]. Пізніше він відіграє важливу роль в організації життя українців, допомагає заснувати товариство "Просвіта" (1937), що процвітає в Парагваї і сьогодні, та Український комітет допомоги жертвам війни, завданням якого було опікуватись переселеними до Парагваю українцями, звільненими з таборів Європи та Азії [2].
Аусенсіо (Оксентій) Семенюк пише, що в 1920 р. декілька українських сімей, які спочатку проживали в Аргентині, нелегально перетнули кордон й оселилися в південній області Парагваю Ітапуа [3]. Одними з перших були Іван та Явдоха Суркан, які разом з 3-ма дітьми залишили в 1922 р. Аргентину (провінція Місіонес), куди емігрували в 1897 з Галичини (Австро-Угорська імперія), і поселилися в Уру Сапукай (зараз Колонія Карлос А. Лопес). Родом вони з села Товмач (Галичина). За декілька років інші 4 українські сім'ї переїхали з Аргентини - Денис Косар з сестрою, Антін Бурідій, Онуфрій Голянський і Петро Рудик. Всі вони родом із села Блудів, що на Волині. Цей регіон до 1917 р. входив до Російської імперії, але після підписання Ризької угоди західна частина його відійшла до Польщі, а східна - до СРСР [4]. Українські жителі Волині в більшій своїй частині були православними, а українці Галичини - греко-католиками.
Ще більше емігрантів переселилося з Аргентини у 1925 - 26 рр. Наприклад, Антон Прендеський, житель колонії Nueva Ucrania (Нова Україна). Його батьки переїхали з Аргентини до Парагваю у 1926 р. разом з Дацюками та Шоманськими й оселилися поблизу Капітан Міранди, що на той час була лісистою зоною. Батькам Прендеського, родом з Демидівки (Волинь), сказали, що в Буенос-Айресі роботи немає, і порадили спробувати щастя в Парагваї [5]. Ці перші емігранти і склали основне ядро майбутньої колонії Nueva Volyn (Нова Волинь) [6]. З 1920 р. в українській пресі за межами Парагваю починають з'являтися статті, в яких говориться про початок організованого життя. Наприклад, у 1928 р. тижневик "Тризуб" (Париж) пише: "Перша українська колонія в Парагваї вже має новини. Почалося будівництво церкви та школи. Є тут і священик - Тихон Гнатюк. Існує і хор, що співає не лише духовні пісні, але й звичайні - мирські. Засновано товариство у справах колонізації в Парагваї та Аргентині (адреса: Snr.Paladio Halaychuk, Villa Еncarnacion, Col.Uru Sapucay, R.Paraguay)" [7].
Більшість українців емігрувало до Парагваю у 2-й половині 30-х років. Відповідно до польської статистики, яка була складена за вірою емігрантів, а не за національністю, 8800 православних і 900 греко-католиків залишили Польщу та переїхали до Парагваю у період з 1927 по 1938 рр. [8]. За деякими даними, в цей період приблизно 12 тисяч чоловік емігрувало з Польщі до Парагваю, і 90% з них були українцями [9]. За цими даними, більшість українських емігрантів переїхали до Парагваю з Волині та Полісся, і ця група переважала їх співвітчизників греко-католицького сповідання в південно-американській республіці у відношенні 9 до 1. Парагвай тоді став винятком щодо українських поселень у Західній Європі до Другої світової війни, бо більшість емігрантів тут були не греко-католицького, а православного віросповідання. Трохи українців прибуло з Чехословаччини (Прикарпатська Русь) і Румунії (Буковина і Бессарабія). Наприклад, у румунській статистичній книзі Anuarul Statistic al Romaniei ("Щорічна статистика румунів") говориться, що лише 36 українців від'їхало до Парагваю 1937 року і 25 - наступного [10]. Кількість українців, що прибули з Української РСР, була, можливо, й меншою, але вони були впливовішими в суспільстві. Так, Яків Лавриченко в статті про життя українців у Парагваї, вперше опублікованій у 1937 р., пише, що товариство "Просвіта" очолювали: Іван Мартинюк з Києва - президент, Олександр Бачун з Харківської області - скарбничий (обидва із Східної України) і п.Кушлій з Галичини - секретар [11]. Відомий звіт Івана Мартинюка про поселення кубанських козаків - нащадків українських запорізьких козаків, які, починаючи з 1792 р., розселялися на території, що зараз є частиною Краснодарського краю (Росія) - район Сандова [12].
Деяка кількість українців оселилася після 1945 р. Міжнародна організація біженців зареєструвала 146 українців, що прибули до Парагваю з липня 1947 р. по грудень 1951 р. [13]. Це була частина, яку намагався привернути парагвайський уряд : 7 червня 1946 р. в газеті El paraguayo (Ель Парагвайо) було опубліковано інформацію про те, що парагвайський уряд хоче допомогти сотням тисяч українських біженців переселитися до Парагваю, а особливо фермерам [14]. З певних причин цей проект так ніколи і не було реалізовано [15]. Навіть невелика група, що прибула після Другої світової війни, писав Ів. Литвинович у статті, опублікованій 1966р., не мала наміру залишатися в Парагваї надовго, а збиралася реемігрувати до Аргентини чи Сполучених Штатів [16].
У цілому 11 тисяч українців могли емігрувати в Парагвай до 1950 р. Крім того, з часом багато поселенців та їх нащадків перетинали кордон з Аргентиною іноді нелегально, і після цього українська община в Парагваї скоротилася до 5 - 8 тисяч у 1994 р. [17].
Розселення
Українці розселялися виключно на території Ітапуа - регіону, розташованого на кордоні з Аргентиною, поблизу міста Енкарнасіон, яке відділяє від сусідньої провінції Місіонес річка Парана. Після прибуття українці називали свої колонії на кшталт: Нова Волинь, Нова Україна, Богданівка і Тарасівка. Але поскільки місцеві закони виключають іноземні назви, то їх було перейменовано [18]. Колонія, названа Nueva Ucrania (Нова Україна), існує й сьогодні, поблизу Капітан Міранди.
Neuva Volyn, або Нова Волинь, була однією з перших українських колоній, заснованих православними. Точних даних про те, чому так було названо колонію, немає, але в 1930 р. в листі з міста Бока Пікада (яке, як було сказано, знаходиться недалеко від Енкарнасіона) повідомлялося про бажання поселенців саме так назвати своє поселення. Описано, що поселенці "будують чудові будинки" з мальовничими садами, та про
Loading...

 
 

Цікаве