WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавчий аспект вивчення української мови у навчальних закладах з неукраїнською мовою навчання - Реферат

Українознавчий аспект вивчення української мови у навчальних закладах з неукраїнською мовою навчання - Реферат

вивчення української мови, бути зовнішнім додатком до нього, а становити інтегральну частину цього процесу, органічно поєднуючись із мовним матеріалом в інтерпретаціях, поясненнях, вправах, різних типах завдань, зокрема творчих, у текстах. Тексти, незалежно від їх навчального призначення (для читання, мовленнєвого експериментування, з лексичними і граматичними завданнями, для переказу, рольових ігор тощо), повинні бути інформаційно насиченими, естетично досконалими, мати значний виховний потенціал, спрямований на утвердження українських національних вартостей у свідомості учнів, їх позитивного наставлення до України й українців, без якого неможливе належне оволодіння мовою. Цепідтверджує негативний досвід обов'язкового вивчення російської мови у країнах колишнього соцтабору або вивчення української мови в російськомовних школах УРСР.
Вторинне, опосередковане мовними одиницями, вивчення української реальності передбачає цілеспрямований відбір навчального матеріалу з погляду його актуальності, важливості, потрібності мовцям. Тут не можна допустити перехилу в бік архаїки, етнографізму чи розважальності або "загальнолюдських" тем (погода, спорт, любов і т. п.). Орієнтуватися належить, передовсім, на українську сучасність та актуальний історизм, не забуваючи, звісно, про вікові, національні та інші особливості учнів. Українознавча насиченість текстів має бути якомога повнішою за будь-яких умов, проте не так за кількістю мовних одиниць, як за їхньою пізнавально-виховною спроможністю.
Вивчення мови, що ґрунтується на культурно-цивілізаційних засадах, спрямоване на засвоєння не тільки мовних знань і знань про культуру та цивілізацію народу, а й на формування у свідомості школярів (студентів) "механізмів поетапного засвоєння іншого соціуму й іншої культури через мову", розвитку у них "бі-лінгво-когнітивної свідомості", та має здійснюватися "не в лінійній послідовності, коли іншокультурне ("чуже", "незнайоме", "чужорідне") відразу ж інтегрується в ланцюжок лінійної послідовності власного "рідного" мовного і культурного досвіду", бо лінійний підхід провадить до редукціонізму, до того ж редукується національно-специфічний зміст [6, 75-77]. Додамо до цього, що редукціонізм охоплює не лише зміст, тобто денотацію, а й сигніфікацію і конотацію мовних одиниць. Порівняймо, наприклад, оцінку слів мазепинець, самостійність, тризуб українцями і їхніми етнічними сусідами.
У вивченні мови з діяльнісною, комунікативною метою має переважати когнітивний підхід: розуміння учнями відмінностей між українською та їхньою рідною (першою) мовою. Без контролю свідомості за своїм мовленням учням не вдасться виробити автоматизми спілкування.
Друга мова як цілісна функціональна система не може бути опанована в процесі навчання інакше ніж свідомо, аналітично. Йдеться про засвоєння мовних структур, пов'язаних з когнітивними структурами в статичному аспекті, тобто як певних моделей типізованих фрагментів реальності, які (моделі) полегшують і автоматизують її сприйняття, і в динамічному аспекті, коли йдеться про перехід до поверхневих структур, тобто до мовлення. Мовлення - це, насамперед, вираження певних значень, які в когнітології визначаються як "понятійні структури, закодовані у мові" [7, 24]. Кодуванню цих структур, а отже, і мовному мисленню, властива етнолінгвальна специфіка.
Засвоєння мовного матеріалу відбувається в напрямку: знання > вміння > навички. Це стосується як інтра-, так і екстралінгвальних аспектів мовлення. На перших етапах вивчення української мови українознавчі відомості можуть подаватися дітям їхньою рідною (першою) мовою, пізніше - українською.
Вивчення другої мови істотно відрізняється від засвоєння першої, оскільки друга мова пов'язана з іншим онтологічно-гносеологічно-аксіологічним інформаційним світом, іншою апперцепційною базою, іншими типізованими уявленнями, ставленнями й оцінками, зумовленими різними причинами, серед яких - не тільки незбіжність характерологічних, ментальнісних властивостей народів, а й відмінності в історичній долі, культурі, релігії, ландшафті, підсонні, характері впливу інших народів тощо. Неукраїномовні учні в Україні (особливо у містах південно-східних регіонів) знають реалії цивілізації своєї країни, але здебільшого слабко обізнані з українською культурою, українськомовні діти зарубіжжя, як на українських етнічних землях, так і в країнах поселення, краще ознайомлені з українською культурою (насамперед, традиційною), ніж з українською цивілізацією, а неукраїномовні діти зарубіжжя, особливо неукраїнці, не обізнані ні з культурою, ні з цивілізацією. Тому лінгводидактичні та методичні аспекти вивчення української мови у навчальних закладах з неукраїнською мовою викладання мають відповідною мірою різнитися, залежно від етнокультурної і мовної ситуації у регіоні (країні). Доцільно розрізняти:
1) вивчення української мови в неукраїномовних навчальних закладах України -
слов'янських:
а) східнослов'янських (російських, білоруських);
б) західнослов'янських (польських, словацьких);
в) південнослов'янських (болгарських);
неслов'янських:
грецьких;
єврейських;
молдавських;
німецьких;
румунських;
татарських;
угорських та ін.;
2) вивчення української мови на українських етнічних землях за кордонами України (Білорусь, Молдова (Придністров'я), Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Угорщина):
а) в україномовних навчальних закладах;
б) в неукраїномовних навчальних закладах;
3) вивчення української мови в країнах поселення:
а) у східній діаспорі;
б) у західній діаспорі.
Обсяг і зміст українознавчої інформації, як загальної, так і прагматичної, тобто потрібної для діяльності спілкування українською мовою, у перелічених ситуаціях не може бути однаковим. Наприклад, немає потреби учням неукраїнських шкіл України давати докладні фонові знання про слова і вирази типу гривня, Полісся, Верховна Рада тощо, позаяк ці діти проживають в Україні і більшою чи меншою мірою перебувають в україномовному інформаційному просторі. Очевидно, не в однаковому обсязі і нетотожне за змістом потрібне залучення українознавчого матеріалу у вивченні української мови за межами України на українських етнічних землях (Берестейщина, Білгородщина, Надсяння,
Loading...

 
 

Цікаве