WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство та сучасні дослідження фольклорного тексту - Реферат

Українознавство та сучасні дослідження фольклорного тексту - Реферат

прислів'я та приказки, а також обрядовий фольклор.
Великою усталеністю, що дає змогу зберегти архаїчні елементи, позначені "малі" фольклорні форми: побажання, прохання та подяки, віншування, формули погроз та проклять, магічні примовки та діалоги, ритуальні заклички та відсилання, тексти, що супроводжують ворожіння, лічилки та формули словесної передачі пташиних голосів.
Наприклад, відома формула погрози колядників "забрати із собою", якщо не дадуть того, чого вони просять, засвідчує, що самі колядники прийшли із далекої дороги й уособлюють померлих родичів, які відвідують живих нащадків:
Як не даси нам того золотого,
Украдемо у вас красну панну,
Занесемо її далеченько -
Що батенько конем не доїде,
Що матінка пішки недійде,
А братійко з лучка не дострілит,
А сестронька перстеньцем не докотит…
Отже, якщо визначати важливість фольклорного матеріалу для реконструкції духовної культури народу, то варто звертати увагу не тільки на традиційні фольклорні жанри, а й на фольклорні формули, "малі" форми, що є вербальним компонентом обрядових ситуацій, і тексти, що побутують як дифузні. Це дає змогу глибшого дослідження міфологічного мислення українців, від уявлень про макро- та мікросвіт, - до найдрібніших елементів одягу.
Так перстень (як і інші доповнення до одягу, що згодом стали прикрасами) первісно мав функцію оберегу: він захищав людське тіло від усілякої нечисті. "Персні використовуються як амулети проти демонів, відьом та привидів".
Оберегова функція персня знайшла своє продовження в символіці української казки. Тут перстень стає чарівним предметом, за допомогою якого герой здобуває собі маєток, одяг, дружину: "На ж тобі цей перстень, - каже (змій), - і в тебе тепер буде усяка всячина".
Здебільшого в казці перстень пов'язується із одруженням, здобуванням нареченої: "Хто добереться до моєї дочки і зніме з неї перстень, тому оддам половину царства і дочку заміж...". Та ж символіка у казці "Ох". Пройшовши обряд ініціації, парубок здобуває багато різних знань. Змушений втікати від колишнього навчителя Оха, хлопець зрештою перекидається гранатовим перснем, підкотившись царівні під ноги. Саме під час ініціації, що була пов'язана з імітованими смертю та новим народженням, юнак отримував перстень.
Крім оберегової, перстень, як і всі зав'язки, вузли, відігравав роль перепони. Перстень утримував душу в тілі, а також був чимось на зразок духовних уз. Українці вірили в те, що надтріснута вінчальна обручка віщує неминучу смерть , бо таким чином душа легко може вивільнитись із тіла.
Саме вінчальний перстень-обручка мав особливу магічну силу. Пісня описує ворожіння на одруження за допомогою персня:
Як покочу серебряний перстень по кроваті:
Хоч котися, серебряний перстень, а хоч не котися,
Хоч женися, мій миленький , а хоч не женися.
Проте відомий етнолог Ф.Вовк був переконаний, ніби "звичай обміну перснями на шлюбному святі, що поширений у багатьох народів, а особливо у нащадків арійської раси, та який, як відомо, має фалічний зміст, майже не має значення в українських весільних обрядах. Народні пісні вказують тільки на каблучки, оздоблені дорогим камінням, що у римлян… та церквою були заборонені".
Відомо проте, що під час весільного обряду відбувався не тільки обмін обручками, а й інші обрядодії , пов'язані з перснем. Так на Київщині існував звичай зустрічати молодого калачем, у якому запечено перстень нареченої.
Якусь обрядову магічну функцію, малозрозумілу тепер, відігравало качання персня.
Я перстеник викочу -
Свою жону вихвачу.
Я перстеник на палец -
Свою жону у танец.
У гаївці-танку співається про тих, хто силою заволодів "жоною". Як викуп їх не вдовольняє ні хліб, ні перстень, ні колесо. Якщо звернути увагу на форму предметів викупу , то це - "зменшене сонце", уявлення якого "вогненним колесом викликало звичай запалювати колеса у відомі свята року". Тому, отже, можна припустити, що качання персня є відтворенням руху сонця, його магічної і цілющої дії на все живе.
Для глибокого і відносно точного розуміння народних уявлень важливо враховувати всі шари традиційної культури і фольклорної творчості, оскільки вони містять різнопланову інформацію, яку передають символи, мовні кліше та стереотипи.
Картина світу, що умовно відтворюється на основі тільки фольклорних матеріалів, відрізняється цілою низкою своїх особливих характеристик та ознак, які не збігаються повною мірою із системою значень всього етнокультурного комплексу. Так, фольклорна модель опису птахів, тварин, рослин витворили один комплекс ознак, а дані ритуально-магічної практики і міфологічних вірувань розкривають нові, додаткові характеристики. Слід говорити в цьому розумінні про фольклор як окреме джерело для реконструювання архаїчного світобачення та світовідчуття. Цінність цього джерела залежить від уміння поєднати фольклорні дані із загальним етнокультурним контекстом.
Література:
1. Верхратський С. Український медичний фольклор// Рукописні фонди ІМФЕ. - Ф. 14 - 3, од. Зб. 452. - С. 48.
2. ЦНБ НАН України, ф. 36, од. Зб. 133, арк. 195. Запис. А.Димінський на Поділлі в серед. ХІХ ст.
3. Червяк К. Дослідження похоронного обряду. Похорон як весілля// Етногр. вісник. - К.,1927. - Кн. 5. - С.177.
4. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги - Ходаковського / Упоряд. та передмова О.І. Дея. - К.: Наук. думка, 1974. - С. 122.
5. Фрезер Д. Золотая ветвь. - М.: Изд-во полит. литературы, 1986. - С. 234.
6. Зміїв перстень, котик і собачка // З живого джерела /Упоряд. Л.Дунаєвська. - К.: Рад. школа,1991. - С. 26.
7. Як чоловік у царівни перстень узяв. - Там само. - С 229.
8. Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина //Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - К.: Либідь. - 1991. - С. 220.
9. Вовк Хв. Шлюбний ритуал та обряди на Україні// Студії з української етнографії та антропології. - К.: Мистецтво, 1995. - С. 265.
10. ЦНБ НАН України, ф. 1, од. Зб.1491, арк 27 - 27 зв. , № 76. Запис. А. Димінський на Поділлі в серед. ХІХ ст.
11. Афанасьев А.Н. Солнце и богиня весенних гроз // Древо жизни. - М.: Современник, 1972. - С. 91.
Loading...

 
 

Цікаве