WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство в дію - Реферат

Українознавство в дію - Реферат

те, що інтелект підтверджує - істинно, але істинно і протилежне. Приймаючи яку-небудь істину розумом, я завжди держав його при цьому відкритим для ЇЇ протилежності". Отже, думаючі люди відчувають, що для дійсного пізнання недостатньо інтелектуальних вправ. Можна без кінця накопичувати знання, вивчати мови, але навіть вивчивши всі мови і прочитавши всі книги у світі, можна при цьому не просунутись ні на крок у пізнанні істини, яка осягається лише шляхом ототожнення суб'єкта з пізнавальним об'єктом, живого його споглядання, відчування й осмислення зсередини.
Австрійський філософ і теолог Е.Корет звертає увагу на те, що в наш постіндустріальний час все більше відчувається, що один лише науково-технічний прогрес і навіть високі технології не вирішують власне людських проблем, створюють нові проблеми, приносять з собою також кризи і катастрофи. Панування людини над природою загрожує різко обернутись пануванням матеріального світу над людиною. Емпіричні науки разом з технологією, обмежені предметне і методично вивченням тієї чи іншої сторони об'єкта, не можуть досягати сутності і сутнісних вимірів людини, ні обґрунтувати людські цінності і норми поведінки, вони тим більш не можуть дати відповідь на питання про смисл цілого, від чого і для чого людина існує.
На думку Е.Корета слід відродити те, що за давньою традицією називається метафізикою, в якості основної науки, тому що вона розкриває і тлумачить знання про суще як таке - основне знання, що, як умова, належить усьому окремому знанню, а також усім окремим наукам і входить у них, вона в той же час є цілісна наука, бо вона все, що взагалі "є", охоплює і повинна розуміти і обґрунтовувати із буття, нарешті пояснювати із абсолютної основи буття.
Творець широко відомої концепції сучасного українознавства, відомий український вчений та громадський діяч П.Кононенко поставив перед українською нацією питання, сповнені глибинного метафізичного та езотеричного змісту, а саме: "що таке Україна і українство?"; "як постала Україна і світове українство"; "якою була і чому такою є їхня доля?"; "що чекає українців в майбутньому й що необхідно здійснити, щоб грядуще українського народу було щасливим і відповідало його історичній місії?", вичерпні відповіді на які він дає в своїх наукових працях і художніх творах. До речі, ці питання перегукуються з шевченківськими зверненнями до українців: "хто ми? що ми? чиїх батьків діти?... Ким, за що закуті ?"
З точки зору П.Кононенка українознавство на всіх етапах його розвитку було органічною формою українського людино-, націє- та державотворення, тому воно прямопропорційно залежало від долі національної держави і навпаки. Це було і в час турецько-татарської експансії, і за умов панування польської шляхти, російського імперського режиму та більшовицької диктатури, а на початку 30-х років XX ст. було знищено не тільки українську державність, десятки українознавчих інституцій, включаючи академії наук, а й сам термін "українознавство", яке замінене було спочатку народознавством, згодом - країно-, краєзнавством, у час творення "нової історичної спільності людей - радянського народу" - суспільствознавством. Тому він вважає цілком закономірним, що розбудова новітньої України як суверенної держави поставила на чільне місце відродження українознавства, яке має стати духовною основою націєтворення та ідейним підґрунтям державотворчого процесу, і як у минулі часи виступати базовою формою навчання та національно-патріотичного виховання.
Нині в Україні та за її межами створено чимало наукових інституцій, товариств, координаційних рад, центрів, асоціацій, закладів, кафедр, шкіл-родин, лекторських груп; налагоджено проведення курсів, лекторіїв, науково-практичних конференцій, семінарів-практикумів, дискусій, прес-конференцій тощо українознавчого спрямування у взаємодії з українською діаспорою. Розгорнуто організацію комплексних досліджень з актуальної українознавчої тематики, які очікують свого практичного втілення. Провідне місце у всій цій роботі належить науковій школі П.Кононенка, яка має багато прихильників, насамперед серед освітян не тільки в Україні, а й у багатьох державах світу, де проживає українська діаспора. Та все ж, на заваді широкого впровадження досягнень сучасного українознавства в практику національного державотворення став розвиток суспільно-історичних процесів у небажаному напрямку, що складно було передбачити.
Україна багато втрачає внаслідок реалізації проголошеного десять років тому курсу на "деідеологізацію", спрямованого буцімто на декомунізацію та дерусифікацію України, а, насправді, як виявилось невдовзі, вона породила політичні протиріччя, поглибила розшарування українського суспільства за етнічною, релігійною та ідеологічною ознакою і спричинила гальмування українського національного відродження у власній державі.
Бездумна підміна національної ідеї надуманими загальнолюдськими цінностями, відповідно до яких Україна має облаштовувати своє суспільно-політичне й культурне життя, і настійне впровадження їх у практику за повного ігнорування власних національних цінностей, етногенетичних відмінностей, менталітету та історико-культурних особливостей українського народу, спричинила руйнівні процеси в українському суспільстві. Замість обіцяного деідеологізаторами крокування України прямою дорогою в світову цивілізацію сталось те, що мало статись, а саме: безпрецедентне розкрадання України так званими "новими українцями" - корумпованими олігархічними групами, заохочуване безкарністю за нанесення збитків державі, небачений відтік українського людського та інтелектуального потенціалу за кордон у пошуках кращого життя, повсюдне проникнення російського капіталу в українську економіку, засилля російськомовних програм на українських телеканалах, у пресі та книжковому ринку, втягування української людності в різноманітні релігійні секти, а також підміна національно-патріотичного виховання молоді нарощуванням інтелектуальних м'язів за рахунок нівеляції національного обличчя, девальвації морально-естетичних ідеалів, приниження національної гідності і честі, бездумне пропагування бездуховності, насилля і сексу тощо.
Не дамо себе обманювати хитромудрим політиканам від лукавого, благими намірами яких встелена дорога в пекло. Світової цивілізації, як і загальнолюдських цінностей самих по собі не існує. Поняття "світова цивілізація" позначає єдність розмаїття, суцвіття, співіснування націй і народів, закономірність їх взаємозв'язку й існує тільки через них і завдяки їм. Це визначення поширюється й на загальнолюдські цінності, що позначають єдність національних та етнічних цінностей і закономірність їх взаємозв'язку, й які існують тільки через них. Тому кожна нація, кожен народ не повинен піддаватись асиміляції, нівеляції, девальвації їх духовної спадщини та розчиненню в інших народах і націях заради обіцяного їм космополітичного раю, цебто небуття, а навпаки, зберігати неповторним своє національне обличчя, плекати свою культуру йоблаштовувати власне буття з урахуванням норм
Loading...

 
 

Цікаве