WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

суголосні їм підрозділи людинотворення, - а складовими технологічного комплексу стали пріоритети: мети, мотивів, дії, засобів, наслідків, свідомої оцінки, життєвоговибору ліцеїста. А відповідно до цього й модель системи засобів впливу на становлення й розвиток особистості:
Особлива турбота - формування "духу ліцею", а в організації управління - координація співпраці учнів - педагогів - батьків, громадських інституцій ("Рада піклувальників", очолювана Л.М.Кравчуком) та допомога ліцеїстам у формуванні дороги як "до себе", так і в великий світ. Тож закономірно, що найбільше переможців з олімпіад та конкурсів МАН, міжнародних фестивалів - з ліцею; тут зародився Всеукраїнський літературний конкурс, що за ініціативою Інституту українознавства еволюціонував у Міжнародний конкурс-фестиваль "Наша земля - Україна" на терені "Артека" (в проведенні якого велику роль відігравав генеральний директор М.М.Сидоренко), що став помітною віхою в процесі утвердження "чуття єдиної родини" всього світового українства (кримці говорили, що фестиваль значною мірою сприяв інтелектуальному возз'єднанню Криму з іншими областями держави).
Саме ліцей брав на себе роль лідера в консолідації закладів нового типу Києва й Сімферополя, Прикарпаття й Кривого Рогу, Чернігівщини й Закарпаття, Молдови і Латвії, зокрема шляхом обміну програмами і посібниками, проведення семінарів і круглих столів педагогів, крає- та природознавчих експедицій учнів по областях України, причетними до яких ставали учні, батьки і педагоги, працівники освітніх управлінь, музеїв, центрів мистецтва, а завдяки цьому Батьківщина поставала матір'ю, а не територією чи адміністративною одиницею.
Зростало переконання: важливо, що дала тобі Україна, але так само важливо і те, що кожен із нас зробив доброго для неї.
А також, що Україна - це цілий Космос; як писав польський письменник XVII ст. - перлина в короні вселюдства, а великий Й.-Г. Гердер з достатніми підставами пророкував їй майбутнє нової Еллади.
От тільки - потрібно дбати про це! А все те означає, що мало привчати людей до широких знань, навіть - високої свідомості й сильної волі; необхідно формувати громадян активної життєдіяльності, творців гуманістичної цивілізації і культури. Розуміючих: для цього потрібні нового типу педагоги й нового типу освітня система.
І не тільки розуміючих.
По-новому і мислити, і діяти! - ось девіз тих, хто, подібно професорам С.Барабаш (Кіровоград), О.Горбулу (Київ), І.Гонтару (Одеса) створили кафедри українознавства у вищих навчальних закладах природничо-технічного профілю; хто, як Л.У.Паращенко, ще за радянських умов поставила за мету створити "нерадянський" тип закладу - і створила його - тепер уже загальновизнаний Київський ліцей бізнесу.
Не менш відрадно, що дорогою реформаторів пішла молодь. Достатньо ознайомитися з розділом змістовної книжки УГЛ "Перспективні освітні технології" "Україна - право" (колективний проект з українознавства, авторами якого є ліцеїсти А.Курдіна, О.Циганкова, С.Зленко, А.Майборода, О.Матвійчук, К.Задоя, Н.Сіренко, Д.Жуковський, А.Семикін, І.Чала, К.Кучеренко, А.Башловка, координатор - Т.Скрека), як стане очевидним: нова Україна прийшла і на поприще освіти, науки, громадсько-політичного життя. До того ж, до речі, не лише столичних класів і аудиторій. Гостротою розуму, спостережень, допитливістю, любов'ю до рідної природи й шаною до звершень батьків відзначалися проекти 59 школи-інтернату м.Луганська, педагоги якої розробляють програму "Українознавчо-валеологічна структура школи-родини в умовах індустріального міста" й школи-родини № 2 м. Баштанки Миколаївської області; гімназистів Кривого Рогу - доповідачів на конференціях, присвячених Г.Сковороді і Т.Шевченкку, Лесі Українці й І.Франку. Не може не привернути уваги досвід Кіровоградського ліцею мистецтв (керівник - В.Коротков) та ЗОШ № 21 (директор - В.Каюков), які не тільки вивчають зміст козацької педагогіки, а й впроваджують її в практику життя. На доказ наведемо хоч би один фрагмент - структуру Дитячого куреня перевеслят (а в школі кожен клас має свій девіз):
Вражаюча системність та ідейність! А це багато до чого зобов'язує й академічну науку.
Зокрема: до осмислення цілісної системи українознавства від батьківського роду до виховних дошкільних закладів; і від України до всіх обширів зарубіжжя.
Окремо тут стоїть проблема середні - вищі навчальні заклади. Декому здалося, що коли основи українознавства будуть засвоюватися в школі (ще тільки будуть!), то їх уже можна вилучити з програм ВНЗ (особливо природничо-технічного (?!) профілю).
У вищих навчальних закладах і досі українознавство зводилося до вивчення мови (зокрема ділової), історії України, культури. Як у школі, але… ще гірше; а в деяких із них навіть не впроваджувалося. Принцип має змінитися: школа прищеплює емоційно-досвідне сприйняття України та світового українства.
Вищі навчальні заклади звертаються до майбутніх фахівців. Тому відомі концентри: українознавство в етапах і рисах: Україна - етнос, природа, мова, нація і держава, культура, Україна в міжнародних відносинах, ментальність, доля, історична місія українства, - мають розглядатися на адекватному рівні: адресуючись до інтелекту, професійно-досвідного сприйняття, аналізу, синтезу. І насамперед - співвідносно з обраною професією. А також - у напрямі формування рис культурної людини, переконаного патріота, організатора суспільного життя, реформатора-творця, господаря високорозвинутої держави.
Наша мета - цілісна людина, тож і домогтися мети можна лише за допомогою цілісної системи підготовки кадрів.
Фахівець-неукраїнознавець в Україні - фатальний брак у роботі. Тому й відсутність українознавства в навчальних планах - це фатальна криза мислення та управління.
А відсутність досліджень зазначеної проблематики, зокрема кафедрами педагогіки, філософії, політології, соціології та інших, означає не що інше, як глухоту до викликів часу.
А без цього неможливий поступ як системи освіти, так і різних форм державного управління, дійсно наукової політики щодо землі і неба, людини й природи, матеріальної і духовної культури; проблем гуманізму, демократії і свободи, реального верховенства закону. А співвідносно до цього неможливим є подальший загальносуспільний поступ без супутніх (пошукових) "прикладних" форм кожної науки, зокрема - без функціональних досліджень політики і демографії, міжнародної кооперації в сферах банківського і фінансового співробітництва, реального входження в європейські та всепланетарні структури.
Природно, що й цих завдань не розв'язати не тільки без найвищого рівня технологізації всіх форм суспільного виробництва, а й без українізації науки та виробництва, адже без цього неможливо підготувати належного типу кадри, а без них - українізувати буття і свідомість суспільства, освіту і педагогіку.
І знову бачимо не лише соціально-гуманітарні сфери життя. Бо подальший поступ неможливий як без досліджень
Loading...

 
 

Цікаве