WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

багатовікове минуле аж до сучасності ("Все про Україну". У 2-х томах. - К., 1998), утверджують нове бачення старожитностей.
Однакне впадаймо в ейфорію. Читаємо уже згадане вельми симпатичне видання "Все про Україну" й констатуємо: воно починається з назви держави, фіксує важливі речі, але так і не акцентує найголовнішого: що назву держави визначили не похідні чинники, а головний - її етнос.
По-своєму логічно, що розкривається важливий зміст: географічне положення, кордони, територія, ґрунти, - а от ґенези найголовнішого - етнонації все немає й немає…
Зате є розділ "Населення" з підрозділом: "Корінні нації"… А в ньому говориться: "основною корінною нацією в Україні є українська…" (с.76). Отже , є в Україні й неосновні нації?
Не вдаємося до аналізу теоретичного казусу (що полягає в "редагуванні" загальновизнаних рис та визначень поняття "нація"), а хочемо дізнатися, хто ж вони - "не основні" "корінні" нації, і натрапляємо на інший підрозділ - "Національні меншини". Не зупиняємось на характеристиках навіть найчисельніших із них - російської чи єврейської , бо меншини - то є меншини, а шукаємо нації. Однак далі йде підрозділ "Міграція населення", і ми так і не дізнаємося про афішовані "нації". А жаль, бо ми мали б одержати інформацію або про "багатонаціональність" українського народу, яку прокламують українофоби, виводячи з неї і "багатонаціональність" мов, культур, конфесій та державних структур (зокрема - в формі ідеї регіоналізму), або ж відповідь на питання, чому Україні нав'язують очевидно фальшиві версії та які це дає й ще може спричинити наслідки. І не тільки в практичній політиці. Скажімо, коли нам і "теоретично" обґрунтують неминучість шляху України "в Європу з Росією", також не пояснюючи: а чому не з Польщею чи Чехією, Латвією і Литвою?.. Тобто, чому не на рівних, а в якості прицепу до чужого воза (чужих інтересів) й у сфері освіти!
Не може не викликати роздумів і розділ "Київ". І тому, що він розглядається не стільки як історичний феномен (знакове місто), столиця з усіма атрибутами внутрішнього та міжнародного розвитку й значення, скільки як одна з "адміністративних і територіальних одиниць" (через що досі, як за більшовизму, опиняється лише поряд із Севастополем - колись "закритим", а нині ординарним містом, невідповідним статусу столичних міст).
Але й не тільки тому.
Київ належить до числа не лише величних, а й досі таємничих ґенезою, бо недостатньо досліджених міст. До того ж, як це не дивно для громадян інших країн, не тільки через об'єктивну неможливість наукового пізнання, а й через… свідому запланованість такого становища.
І справа не тільки в бажанні зберегти ідеологему про "колиску трьох братніх народів", у якій російський був "старшим", - а й в неперебореній настанові адептів комуно-імперської системи вважати всі історичні проблеми уже розв'язаними.
І це за умови, що пізнання справжньої історії, розпочате класичною історіософією Нестора, М.Максимовича, М.Грушевського, тільки набуває належної спрямованості, а таємниць ми маємо чи не більше, ніж відповідей про них.
Ось один з найсвіжіших доказів:
Ще 1971 р. біля Контрактової площі розпочалось будівництво метро. Археологи при цьому виявили під землею (як останніми роками в Галичі) … цілий стародавній квартал. Зафотографували.
Світ завмер в очікуванні розкопок та важливих відкриттів!
Але знахідку ХІ ст. … засипали. Очікування виправлення абсурдної ситуації закінчилося тим, що в 1971 - 75 рр. відкриття… поховали вдруге. Народ мав радуватися вже тим, що появилася станція метро.
Велике Омельченківське будівництво в цьому році знайшло своє продовження: в підземному місті, розповідає археолог Михайло Андрійович Сагайдак, - по лінії вулиці Межигірської відкопано шахову фігуру (отож, ще в ІХ столітті кияни знали мудру шахову гру!), залишки стародавніх дахових покрить, дерев'яні вироби, шиферні форми для виготовлення прикрас та плавлення металу, засувки для дверей, металеві підошви, браслети, частини старовинних світильників, веретена, монети різних епох, печатки від… стародавніх рукописів і листів.
Природно, що знайдено зброю, цілі майстерні для виготовлення кераміки і настільних хрестиків. Але печатки від рукописів і листів?!
Хто ж ти, Сфінксе - Київ?
І хто ми - спадкоємці історично-значущих скарбів, які зважились їх поховати уже в ХХ столітті, тим самим відмовившись від пізнання глибинних джерел праісторії в ім'я… свідомо фальсифікованих "аксіом"?
Жертви відомі: численні покоління народу, світова громадськість.
А винуватці?
Які б пояснення не висувалися, але й науковці, і передусім ті, що знали й вирішували долю історичної науки також. Став же свого часу на захист історичної правди, пов'язаної з Переяславською угодою, Михайло Брайчевський!
Ось і питається в "задачі": скільки ще аналогічних таємниць, без яких неможлива правдива картина минулого, переховує наша земля? І хто ті лицарі, що присвятять своє життя відкриттю рідних Антарктид?
І тут знову постає парадигма: наука - влада - освіта. Без співдружності археологів, геологів і географів, лінгвістів і соціологів, історіософів і філософів, а тим самим - без комплексного, цілісного українознавства таємниць реальної як історії, так і будучини не відкрити. Є всі підстави погодитися з колишнім киянином М.Планком, що "наука - єдине ціле… У дійсності існує неперервний ланцюг від фізики і хімії і через біологію і антропологію до суспільних наук, ланцюг, який у жодному місці не може бути розірваним, хіба що силою сваволі."
А це означає: прогрес неможливий і без якісно нового погляду на підготовку кадрів фахівців та освічення всіх громадян держави.
Тим більше, що цей процес і не переривався (його не могли вбити колонізатори, бо дух життя - незнищенний!), і нині набирає все потужнішої енергії.
Вже говорилося про УГЛ. Сам його задум був окреслений чітко: готувати еліту з молоді, схильної до державної діяльності. Як національні кадри.
Перша реакція партноменклатури була: - Еліту? Це що ж - повертатимемо дворянсько-буржуазну ієрархію? Та ще й… яку! - національну…
Довелося пояснювати: навіть людський організм має не тільки тулуб, а й голову, серце. І то - природно. Чому ж суспільство не може мати свою голову і своє серце? Тим більше, що належати до еліти може кожен бажаючий, залежно не від спадкової приналежності, а від характеру й якості праці, світорозуміння й життєдіяльності. Міри патріотизму.
Концепцією УГЛ передбачалося покласти в основу виховної й навчальної роботи українознавство як науку українолюбства.
Саме з огляду на мету було визнано домінантним три параметри: втілення в життя вітчизняних педагогічних традицій; осмислення зарубіжної педагогічної теорії й практики; реформування всіх сфер діяльності відповідно до поклику часу. Тому було модернізовано й здобутки минулих десятиліть, було внесено зміни навіть у структуру управління. Зокрема: появилася кафедра, лабораторія українознавства,
Loading...

 
 

Цікаве