WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості - Реферат

"освітньо-наукову" провокацію?
Як розуміти те, що антиукраїнська кампанія в зарубіжних країнах суголосно співпала з атакою наукраїнознавство в Донецьку, Криму, Києві, оголивши як антиукраїнський інтерес, так і незаперечний висновок: без наукового українознавства і не усвідомити, і не розв'язати ні зовнішніх, ні внутрішніх проблем України! А тим самим - і світових проблем.
А це означає: має бути скоригованою вся система нашої освіти і науки, - і тільки завдяки цьому ми зможемо принципово змінити ставлення до України як у нашому суспільстві, так і за кордонами Вітчизни.
Тим більше, що це проблема гостра на всіх широтах планети. Не дивно ж навіть після Всеукраїнського референдуму нас питали і в США: - Ваш суверенітет - це воля всіх українців чи тільки партії націоналістів?..
А також тому, що світ розкрив очі на нас, приглядається і прицінюється: "Хто ви? Чиїх батьків діти?", "Хто такі українці і чого вони хочуть?"
Інші народи хочуть бачити нас відродженими у державно-національній та культурно-духовній субстанційності. Бо знають: як буде в Україні - так значною мірою буде в усій Європі, отже - й в усьому світі, бо він цілісний і взаємозалежний.
Датчани дивилися на нас дружньо і доброзичливо. Певне й тепер бачили не лише своїх вікінгів (житло яких у формі корабля було готове й тепер до плавання з Данського моря до Дніпра), а й наш Київ - місто "сорока сороков церков", місто космічної центрооб'єднуючої місії, місто спільної долі прадавніх датчан і українців, що ставлять одвічно актуальне Гамлетівське питання: бути чи не бути?!
Ясно горіли в протестантських храмах вогні, напоєні, як і українська віра, духом свободи. Горнулись до нас студенти, охочі вчитися в Україні. Мудро всміхався професор Петерсен, що не приховував симпатії до цілісної і суверенної України.
Ніжно плескалося й манило в рідну Україну тепле, спокійне море.
Синіло сизе море на грозу,
Лякало холодом. Й не данським, а гренландським.
Ступить у воду - мужньо? По-спартанськи?
Зігне простуда й кості, як лозу!..
Тож - лиш дивись, як води берег точать,
І Балтику морозять, і Дніпро…
Та Всесвіт - це і contr, і pro!
Велике серце відьми не зурочать.
Негадано відчувся вітру легіт,
І солов'ями заспівали хвилі!..
Ступив у воду - ніби руки милі
Зняли утому. Рідні обереги
Наблизились і зацвіли садами.
Я застрибав, як хлопчик, по камінню.
І води лащились, і пахнули медами,
Любисток пах, і на горищі сіно…
Здалось: віки проходять, як прочани.
Постали Київ, гори і лани.
В Дніпро впливають вікінгів човни,
І грізний дзвін спалахує мечами…
Чи й знов бої?! Спокійно Орхус мліє.
Сплять вікінги. І море мирно спить.
Вже теплі хвилі можна пить і пить:
То ними Україна лебедіє…
30.05.1998
Світ нас бачить по-різному. Як побачимо і чи побачимо? - себе справжніми ?!
Чи усвідомимо: українці й українство - це міжнародна проблема!
І це проблема не лише історіософії та гуманітарних наук, а й природничих; а також не лише стосовно етнічного генезису. Має цілковиту рацію М.Згуровський, наголошуючи: "Попри помітні успіхи у розбудові міжнародної науково-технічної співпраці, їй бракує певної системності і стратегії, - а це може бути реалізовано лише кооперацією вчених різних галузей наук."
Ще ждуть своїх дослідників теми - проблеми: етнос і природа; етнос - нація і держава; нація й етноменшини; етнос - нація - народ. Український народ - політична нація у міжнародних відносинах, у розвитку цивілізації і культури, в його ментальності, долі, історичній місії.
Тож ще раз наголосимо: проблема проблем в Україні - максимальна кооперація всіх наукових досліджень, до того ж - як всеукраїнська, так і міжнародна. Адже дослідити закономірності, форми, наслідки, перспективи еволюції українського етносу - в його етнонаціональному, державно-політичному, соціально-економічному, освітньо-науковому, мистецькому, релігійному, правовому, а співвідносно до цього - ментально-психологічному розвої неможливо без кооперації вчених різних галузей науки як в Україні, так і в інших країнах планети, де етноукраїнці творять матеріальну й духовну культуру, нерідко докладають героїчних зусиль, щоб протистояти тотальним асиміляційним процесам, якщо не розвинути національно-політичні інституції, то хоча б зберегти "чуття єдиної родини", без якого українство втратить вагомі міжнародні позиції.
А що це проблема надзвичайно актуальна - свідчать численні факти. Візьмемо три:
Перший: наше знання реальної етнонаціональної історії, а з тим - і нашого місця в світовій цивілізації.
Відомо немало версій походження українців, їхньої мови, культури, державності. Окремі з них цілковито українофобські і хоча своєю основою спираються на суто ідеологічне підґрунтя - вважаються аксіоматичними. Наслідок: покоління упродовж віків перенасичується нігілістичними уявленнями і, не бажаючи бути людьми нижчого сорту, представниками "несправжньої" нації, демонстративно відмовляються від українства, фрондують антипатріотизмом. Наслідок з того наслідку: навіть політики, офіційно, уже в незалежній Україні ведуть неприховану пропаганду за "воссоединение" чи злиття з будь-ким і в ім'я будь-чого, - а державні структури безпринципно списують усе те на карб "демократії".
Імперкомунізм "вмер", щоб відродитися в осучаснених модифікаціях. І що - рядові "маси", коли й керівники держави наважуються заявляти: "Країна R. без України може прожити, а от Україна без R. - ні"?! Тобто: були ми колонією чи сателітом - і маємо ним лишатися. Думати й воліти інакше - шкодити(?!) державній незалежності.
Воістину: для "благополуччя" сім'ї господареві необхідна "поміч"… сусіда.
Тут би й сказати вагоме слово науці. І нею чимало корисного зроблено!
Але: знайомимось з ходом дискусій, з матеріалами навіть урядово-парламентських постанов і переконуємось: до науки їхні учасники і творці… не звертаються.
Тож логічно, що домінують не загальносуспільні інтереси, а партійні, кланові й групові пристрасті. Замість організовувати і виховувати суспільство в дусі правових норм (верховенства закону) - на щит підносяться демагогія та риторика, замість демократії - вседозволеність і сваволя; маніпуляції сіють розчарування й апатію, готовність (подібно білорусам і молдаванам) іти за ким завгодно й куди попало, на одну площину ставити добро і злочинність, аби досягався приватний успіх. Виходить по розпаченому Бодлеру: "Петро відрікся від Ісуса - мав рацію Петро" ("Квіти зла"). Бо ж тривких і гарантованих державою цінностей та норм немовбито не існує…
Такого роду пастирям і сьогодні наука не тільки "не корисна", а й непотрібна; навіть - ворожа, як світло злодію.
Але чи тільки "жертвою", до того ж безгрішною, є й наука?
Нині, наголошуємо, появилося немало новаторських етнолого-історіософських праць, що й глибоко-науково (про походження і розселення слов'ян, - В.Д.Барана), і науково-популярно розкривають наше
Loading...

 
 

Цікаве