WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Україна і Чехія: віхи історичних взаємин - Реферат

Україна і Чехія: віхи історичних взаємин - Реферат


Реферат
не тему:
Україна і Чехія: віхи історичних взаємин
Тривалі століття культурних взаємин між нашими країнами й народами вже налічують понад тисячу років! Історики стверджують, що, зважаючи на вигідну тодішню політичну ситуацію - могутність Київської Русі та Чеської держави, вже в X столітті між Київською Руссю та чеськими етнічними землями відбувалися інтенсивні торговельні зносини. На Київську Русь проникала тоді значна кількість західноєвропейських монет саме завдяки торговельному шляхові Прага-Краків-Київ. То була епоха київського князя Володимира Великого, польського Болеслава Лядського та чеського Олдржіха, а Ніконовський літопис під 992 роком сповіщає про приїзд до Києва з любов'ю послів чеського Олдржіха. Літописне зведення за 996 рік знову згадує послів польського Болеслава, угорського Штефана і чеського Олдржіха, котрі прибули з любов'ю і миром до київського князя Володимира Великого. Цікаво відзначити і таке: історія знає такий літописний факт, що Володимир Великий обіцяв через польського короля видати чеському королеві за дружину свою старшу дочку Предславу, а у самого Володимира дві дружини були чешки. Від них народилися три сини - Вишеслав, Святослав і Мстислав. Знаний чеський мовознавець Франтішек Травнічек в одному із своїх наукових трактатів стверджував, що поживним ґрунтом, на якому виникли ці взаємини зі східнослов'янським світом, була слов'янська свідомість, ідея слов'янської взаємності і спільності, надзвичайно жива як на Русі, так і в нас, на чеських землях.
Згодом історія наших народів фіксує факти взаємин у спільній битві слов'ян проти німецького ордену під Ґрюнвальдом 1410 р., у часи діяльності Яна Амоса Коменського (1592 - 1670) та "чеських братів", в епоху козацьких війн, коли наше козацтво успішно використовувало тактику чеських таборитів, оточуючи свої військові табори возами, пізніше це було XIX століття, коли Великий Кобзар урочисто проголосив на весь світ:
Слава тобі, любомудре,
Чеху - слав'янине!
Що не дав ти потонути
В німецькій пучині
Нашій правді...
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одно море
Слав'янськії ріки!
Саме у тому XIX ст., 22 серпня 1814 р., у понеділок, в офіційній чеській пресі вперше в історії, якщо полишати на марґінесі публікацію у Чеській граматиці Яна Благослава за 1571 рік запису української народної пісні "Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш...", тоді в 1814 р. був оприлюднений переклад української народної пісні "Ой послала мене мати" у віденських "Первинах прекрасних мистецтв" - "Prvotiny peknych umeni", здійснений невтомним Вацлавом Ганкою (1791 - 1861). Свій перший заклик до збирання й оприлюднення народних пісень, що стали б взірцем для тогочасної поезії, В.Танка продовжував розвивати і власне реалізував той задум перекладом двох слов'янських пісень, тобто згаданої української народної пісні та сербської народної пісні. Інший чеський учений, за походженням словак, Павел Йозеф Шафарик (1795 - 1861), якого патріарх славістики Йозеф Добровський (1753 - 1829) вважав найбільшим чеським славістом, той П.Й.Шафарик у своїй праці "Geschichte der slawischen Sprachen und Literatur nach allen Mundarten" - "Історія слов'янських мов і літератур усіма діалектами"(1826), він же, П.Й.Шафарик, визнав за українськими народними піснями першість серед інших народних пісень слов'янських народів. Це переконання П.Й.Шафарик повторив пізніше і в листі до Яна Коллара в 1835 році, де висловив думку, що коли "хтось доживе, той дивуватиметься, коли і малоруси зберуть усі свої пісні". А Вацлав Танка у листі до того ж Яна Коллара висловився так: "Я давно відчував, що наші пісні з русинськими (тобто українськими - поснення моє, І. П.), сербськими та і моравськими не можуть зрівнятися".
Але мабуть, найсвітлішу сторінку в історію наших взаємин вписало XX століття, коли наша земля, зокрема Київ, стали прихистком для самого Ярослава Гашека (1883 - 1923), майбутнього президента Томаша Гаріґа Масарика (1850 - 1937), де перший із них у готельному номері по вул. Володимирській розпочав працю над всесвітньознаним романом "Пригоди бравого вояка Швейка", тобто над твором, над перекладом якого щоденно у вільний від лекційних занять час працював мій університетський професор курсу історії чеської літератури у Львівському університеті, відомий поет та композитор, незабутній Степан Масляк (1895 - 1960). 1958 р. переклад вийшов окремим виданням у Києві.
Ту легенду про красу та велич українських народних пісень, створену чеськими ученими в XIX ст., підтвердили культурологічні події у наступному XX ст. То був час, коли, зваживши на ентузіазм та ажіотаж київського громадянства щодо "Стильових концертів" під орудою Олександра Кошиця в Києві упродовж 1914 - 1918 рр., виважений політик і тонкий дипломат Симон Петлюра висловив пропозицію і заклик - відрядити Українську Капелу в концертне турне по Європі, сподіваючись на належний резонанс у світі. Часто задумуюсь над тим феноменом, аналізую, оцінюю та мислю, що як у наш час спортивна Україна чинить для популяризації нашої держави інколи більше, аніж сама дипломатична служба, так і тоді Українська Капела ознайомила Європу та світ з Україною та ЇЇ культурою більшою мірою, аніж це вчинила українська дипломатія УНР.
Виступи-концерти Української Капели оцінювались лаконічно тим крилатим висловом Ґая Юлія Цезаря "Veni, vedi, vici" - "прийшов, побачив, переміг". Концерти у Празі 11, 14, 15, 17, 18 травня та 1 і 10 червня 1919 року були в центрі уваги не лише глядача, але, що відрадно, - і в центрі музичної критики. Знаний тоді і згодом метр чеської музики, музиколог-ерудит, президент Чехословацької академії наук професор Зденєк Неєдлий у своїй рецензії писав: "До нас прибули українські співаки ... "Українська Капела...", щоб співом розповісти нам про свій народ... знамениті митці, які принесли нам мистецтво нове, досі незнане, а при тому таке дозріле, що ми не тільки слухали їх з розкішшю, але й з користю, бо багато від них навчились... Український Хор виконує свої народні пісні з таким великим та високим співацьким артистизмом, що його виконавську майстерність потрібно зачислити і з технічного боку до найліпших, які коли-небудь чули у Празі... Українська Капела - це молодий хор, який вправлявся вдома не більше двох місяців серед несприятливих політичних обставин, але досяг того, на що кожний хормейстер потребував би кілька літ репетицій за найсприятливіших обставин". Тоді з-під пера Зденєка Неєдлого вийшла окремою книжкою й спеціальна розвідка "Українська Республіканська Капела" (Прага, 1922), де різнобічне висвітлено виступи українських митців перед чеськими шанувальниками хорового мистецтва братнього слов'янського народу. Пражани були вражені. Адже досі вони відали лише про мистецтво Московського Художнього театру. А ось кілька слів із статті доктора мистецтвознавства Дж. Гуттера: "Україна є чистий народ, не зачеплений петроградською гнилістю царського режиму, не зачеплений гультяйствомімперіалістичної Польщі... Народна пісня збереглася тут живою від поганської доби... Це мистецтво, хоч і як воно далеке від нас, потрясло нас так, що ми зразу полюбили і спів, і той народ..." Високо оцінили чеська та словацька преса диригентське мистецтво самого Олександра Кошиця.
Про цього чарівника з диригентською паличкою десь восени 1955 року розповів нам Степан Масляк, не лише історик літератури та перекладач, але, як зазначалося, і знаний український композитор, перекладач багатьох чеських, польських та італійських опер українською мовою. У Віденській консерваторії якось була призначена чергова репетиція Української Капели, керував репетицією О.Кошиць. У залі консерваторії зібралися тоді окремі працівники того музичного закладу, публіку складали також численні ультра-аматори, представники преси. Наші митці з Праги вже знали, що за європейською традицією саме оцінка попереднього прослуховування вирішує тут долю концертів - чи варто публіці збиратися наступного дня, чи ліпше проігнорувати...
Серед публіки був і директор Віденської
Loading...

 
 

Цікаве