WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Традиції світового письменства творчій спадщині В.Шевчука - Реферат

Традиції світового письменства творчій спадщині В.Шевчука - Реферат

бажання віднайти гармонію духовного світу. Для Григорія істина вбачається у його колишньому язичницькому світі поза стінами монастиря, як і образ язичницької богині Венери для автора (Е.Гофмана), перетвореної на об'єкт диявольської спокуси. Чому саме ченці скоюють найтяжчі гріхи: Медард -вбивство, а Григорій - самогубство (він сам себе замуровує в монастирській обителі)? Відповідь на це складне питання в обох авторів відмінна: В.Шевчук прагне показати в образі ченця Григорія згубність, антигуманність чернячої аскези, Е.Гофман, спираючись на романтичну концепцію, розкриває боротьбу у людській душі неподоланного протистояння пориву до ідеалу і приземленості побуту. Медард діє у різних іпостасях, його двійник то йомудопомагає, то заважає, демонструючи лиходійцю його справжнє обличчя.
Цікаві роздуми викликає казка Е.Гофмана "Золотий чернець" у співставленні з романом В.Шевчука "Дім на горі". Обидва твори побудовані на основі умовної оповіді, але різняться способами використання фантастичних прийомів. Е.Гофман звертається до олітературненого фольклорного жанру, згідно з вимогами романтичного стилю, назвавши свій твір "казкою нових часів". Поетика народного світобачення прикметна для обох письменників, дарма що вони належать відмінним історико-літературним періодам і схильні - кожен по-своєму до власної її інтерпретації. Насамперед йдеться про образи чарівників. У Е.Гофмана - відьма Ліза - страшна і підступна, їй протистоїть добрий чарівник Ліндгорст (Саламандр). У В.Шевчука добра ворожка допомагає сотниківні (оповідання "Панна сотниківна", роман "Дім на горі"). Але якщо у казці Е.Гофмана добро й зло зображено за традиційною антитезою, то у В.Шевчука майже відсутній такий художній прийом, адже цикл "Голос трави" роману "Дім на горі" має баладні ознаки, які відтіняють казкові елементи, фінал оповідань у більшості випадків трагічний ("Панна сотниківна", "Перелесник", "Джума").
Привертає увагу прийом метаформізму, притаманний казковим оповідям, доречно використовуваний Е.Гофманом. Принаймні, архіварус у "Золотому горнці" може набувати різних форм: одного разу на очах у спантеличеного Анзельма він знявся у повітря сірим шулікою. Схильна до метаморфоз і відьма Ліза (Е.Гофман "Золотий чернець") та чарівниця Варка Морозівна (оповідання В.Шевчука "Голос трави", роман "Дім на горі"). Жінка-змія набуває подоби то граціозної пані, то огидної гадюки (оповідання В.Шевчука "Жінка-змія"). Справа не тільки в тому, що український фольклор за своєю поетикою суголосний із творчістю Е.Гофмана, а швидше в архетипах, які мають свої варіанти побутування у кожному національному світі, між якими виявляються типологічні роди.
Варто пригадати зображення золотисто-зелених змійок з твору Е.Гофмана та кущ бузини, що мають здатність розмовляти по-людському, як і песик з оповідання "Чорна кума" (роман В.Шевчука "Дім на горі"). Вміння тварин і рослин розмовляти, а людей розуміти їх мову, походить від анімістичного сприйняття, властивого народнопоетичному світобаченню.
Створена Е.Гофманом літературна казка має чіткі ознаки романтичного стилю, серед яких тенденція до "міфотворчості", типологічне зіставна із романним міфом В.Шевчука у романі "Дім на горі". Поєднує їх те, що вони існують не в "чистому" вигляді, а вплітаються в архітектоніку. У Е.Гофмана - це казка, у В.Шевчука - роман-балада. Включені в оповідь міфокомпоненти - своєрідні ключі розуміння художньої концепції обох письменників: у Е.Гофмана - це романтично-філософська концепція, у В.Шевчука - сюжетна схема. Німецький романтик творить міф, суголосний філософським поглядам Ф.Шеллінга, який суперечності реального та ідеального виносить із сфери суб'єктивного досвіду і трактує як контрастний антагонізм між "матерією" й "духом" - на його думку, рушійної сили розвитку Всесвіту, що асоціюється з біблійною версією створення світу, "гріхопадінням", тобто зануренням у матерію і звільненням з її пут, це спостерігається, зокрема, у відродженнях (воскресіннях) Лілеї.
Як і Е.Гофман, В.Шевчук відтворює циклічність міфу: у домі на горі живуть жінки, до яких у певний час залицяються ірреальні зальотники. Козопас Іван та Хлопець (як і Гофманів Ангельм) - носії творчого начала, недаремно одна із новел роману має заголовок "Вода з кінського копита". Автор, мабуть, мав на увазі джерело, що його вибив Пегас. Таким чином, дім на горі - своєрідний Парнас, його мешканки - музи, а їхні діти чоловічої статі - митці, покликані усвідомити гармонію Всесвіту [7, с. 479]. Прозріння Івана Шевчука зображено у дусі романтичного яснобачення (Новаліс, Ф.Шлегель, Д.Кітс): "Здавалось, душа його розширюється, роблячись безмежно широкою; відчув пульс дня, що ожив тут, на цій землі, - з'єднання всього живого, неба й землі, води й землі, а також води й неба - чудовий вогонь запалював усе це, наповнюючи й живлячи" [8, с. 115].
Не зайвим було б зіставити Шевчуків міф із міфом роману "Дім духів" чилійської письменниці Ісабель Альєнде, яка через зображення історії своєї сім'ї за материнською, національно-ідентичною лінією прагнула розкрити формування протесту проти чилійської хунти. Аналогічний, але приглушений пафос спостерігається і в творах В.Шевчука, написаних під час панування комуністичного режиму. Як і в "Домі на горі", так і в "Домі духів" національна проблема не декларується відверто, вона проступає з глибин внутрішнього життя персонажів, які віднаходять у собі риси жіночого начала - місток для поєднання національного й материнського.
"Традиція стосунків між матір'ю та донькою у "Домі духів" пропонується як модель потенціального звільнення постколоніальної ідентичності з-під репресивного неоколоніального та патріархального режиму в Чилі" [9, с. 69]. Альба, як основна оповідачка, пов'язує пам'ять своєї родини з нотатками своєї бабусі Клари. Продовження "літописання" Кларою уособлює збереження та відновлення ідентичності. Місце дії роману - материнський дім - дім родини Труеба, у якому відчувається присутність бабусі Клари та духів минувшини.
Подібні сюжетотворення спостерігаються і в романі В.Шевчука "Дім на горі". Але якщо в І.Альєнде учасницями і творцями міфу є жінки, то в українського автора його формують чоловіки, а продовжують жінки, що пов'язано насамперед із стереотипним баченням України за колоніальних

 
 

Цікаве

Загрузка...