WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретичні основи проблеми етногенезу в монографії М.Ю. Брайчевського «Походження Русі» - Реферат

Теоретичні основи проблеми етногенезу в монографії М.Ю. Брайчевського «Походження Русі» - Реферат

подготовленное всем ходом социально-экономического развития полутора десятков восточнославянских племенных союзов" [6, 27].
Застосування подібної методології від загального (Руська державність) до часткового (етногенез, державотворення, розвиток культури тощо) утруднює використання таких методів наукових досліджень, як системний та порівняльний аналіз, і даєзмогу тільки поверхово ознайомитися з проблемою походження давньоруської держави, з однаковим успіхом адаптувати її до будь-якої політичної чи наукової кон'юнктури. Окрім зазначених недоліків, така традиція, створюючи певний науковий стереотип, утруднює об'єктивні дослідження історичних періодів, які передували утворенню давньоруської держави.
Однією з найуспішніших спроб розв'язати проблему етногенезу українського, російського, білоруського народів та подолати псевдонаукові стереотипи походження Русі, започатковані ще норманістами, зробив український історик М. Брайчевський. Використавши метод структурного аналізу для дослідження проблеми етногенезу українського, російського, білоруського народів та проблеми походження Русі, автор вивчає літописну традицію, норманізм, індоєвропеїзм, результати археологічних досліджень, радянську історіографію, концепцію М.Марра, дискусії радянських фахівців у галузі історії 50 - 60-х років ХХ ст. У 60-х роках ХХ ст. він приходить до висновку, що в радянській науці не існує "розробленої і загальноприйнятої теорії етногенезу, яка б могла бути покладена в основу дослідження проблеми виникнення кожного конкретного народу" [1, 17]. Єдиною невирішеною проблемою у його праці залишається, хіба що, відсутність її об'єктивної наукової оцінки. Правила елементарної етики та політична кон'юнктура у галузі радянської історії у кінці 60-х рр. ХХ ст. не дали можливості Брайчевському самому зробити такий висновок, але ж все-таки він зазначає: "Не можемо претендувати на остаточне розв'язання питання..., аби уникнути прикрих непорозумінь" [1, 17].
Саме з'ясувати значення праці М. Брайчевського в дослідженні проблеми етногенезу українського народу та проблеми походження Русі ми й спробуємо у цій статті.
М. Брайчевський, досліджуючи проблему етногенезу в умовах панування у радянській історичній науці догми про "єдину давньоруську народність", намагається розробити загальну концепцію етногенічного (етногенетичного) процесу, яка б могла бути покладена в основу дослідження проблеми походження кожного окремо взятого народу (українського, російського, білоруського).
У розділі "Теоретичні засади етногенічних студій" наукової монографії "Походження Русі" М. Брайчевський формулює теоретичні основи власної концепції етногенезу. Розглянемо головні засади етногенетичної концепції М. Брайчевського:
"1. Поняття етнічної спільності людей (етносу, народу) є історичним. Етнічні явища знаходять свій вияв у єдності території, мови, матеріальної та духовної культури, побуту, звичаїв, вірувань і т. д. У цій системі ознак мова виступає лише одним з компонентів; підкреслюємо це у зв'язку з тим, що в літературі досить поширеним є погляд, за яким мова є головною (а то й єдиною) ознакою етносу… Цей погляд є абсолютно невірним; якщо це було б справді так, поняття етносу взагалі виявилося б непотрібним - досить було б поняття мови. Не кажучи навіть про ті окремі відхилення від норми, де мова і народ просто не збігаються (наприклад, два різні народи - серби і хорвати - користуються однією спільною мовою, а швейцарці взагалі не мають власної мови і користуються частково німецькою, частково французькою)… Етнос є явищем соціально-історичним і знаходить своє відображення у всіх сторонах діяльності людського суспільства…" ?1, 17?.
На нашу думку, заперечення вченим значення мови як головної ознаки етносу пов'язане з намаганням радянської держави сформувати єдиний радянський народ, отже, єдиною універсальною мовою в цьому випадку передбачалась російська мова. З огляду на політику русифікації, яку проводила радянська влада, це давало змогу радянській системі доводити: якщо людина розмовляє російською мовою - вона автоматично стає росіянином. Те ж нині проводить офіційна влада РФ, підтримуючи і словом, і ділом на просторах колишнього СРСР так званих "русскоязычных" громадян.
"2. Проблема етногенезу є проблемою історичною, а процес етногонії є однією з сторін історичного розвитку суспільства. Кожна наука має свій предмет і метод. І коли проблеми, що стосуються сфери, предмету однієї науки, намагаються розв'язати методом, властивим для інших наук, наслідки мають, як правило, негативний характер. Головна біда етногонічних студій тривалий час полягала в тому, що історична по суті проблема розв'язувалася методами лінгвістики, причому нерідко - всупереч даним історичних джерел. У зв'язку з цим претензії лінгвістики або етнографії доводиться рішуче заперечити. І справа зовсім не в тому, щоб нехтувати лінгвістичними або етнографічними фактами, а в тому, щоб при постановці історичної проблеми розглядати ці факти, як історичні джерела, виробивши відповідний підхід до них, тобто аналізуючи їх методами історичного дослідження" ?1, 18 - 19?.
У зв'язку з пануючою на той час радянською ідеологією, проблема етногенезу різних народів Радянського Союзу (особливо етногенезу українського народу) не була поставлена на належний науковий рівень, тому що в середовищі українських радянських учених ця тема табуювалася офіційною владою. Брайчевський пише про те, що необхідно було перевести ці проблеми у фахове історичне русло.
"3. Процес етногенезу є завжди процесом дуже конкретним. Суть полягає у формуванні народів, але народів конкретних, таких, що існують (або існували) реально, виникнення яких охоплює точно визначені хронологічні періоди, про які можна сказати, що вони мають свій початок і свій кінець. Розуміння етногенезу як перманентного процесу, що розпочався десь на зорі людської історії і тягнеться до наших днів, позбавляє саме поняття реального змісту. Одна з основних помилок досьогоднішніх студій у галузі слов'янської етногонії полягає в тому, що проблема ставиться, як етногенез слов'ян взагалі, а це означає втрату конкретності поняття. Такого народу - "слов'яни" - не існує в природі; існують (або існували) конкретні слов'янські народи: Стародавня Русь, росіяни, українці, білоруси, болгари, поляки, чехи, словаки, морави, серби, хорвати, словінці, македонці, кашуби та ін. Говорити серйозно про виникнення того, що реально не існує і ніколи не існувало, не можна. Тому не може бути і проблеми етногенезу слов'ян, а може і повинна бути проблема етногенезу слов'янських народів - русів, українців, поляків, болгар і т. д., причому процес формування
Loading...

 
 

Цікаве