WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретичні основи проблеми етногенезу в монографії М.Ю. Брайчевського «Походження Русі» - Реферат

Теоретичні основи проблеми етногенезу в монографії М.Ю. Брайчевського «Походження Русі» - Реферат


Реферат
не тему:
Теоретичні основи проблеми етногенезу в монографії М.Ю. Брайчевського "Походження Русі"
Проблема етногенезу у вітчизняній історичній науці традиційно пов'язується із виникненням давньоруської держави. Таке трактування зазначеної вище проблеми нерідко замінюється абстрактним формулюванням "походження Русі".
У російській, радянській і пострадянській історичній традиції давньоруська держава часто асоціюється з терміном "давньоруська народність". За таких умов досить легко припуститися елементарної логічної помилки, ототожнивши формулювання "давньоруська-древнерусская-русская" та "Русь - Россия". У цьому випадку вся історична спадщина Київської Русі автоматично переходить до "надбань" російської культури. Так було в часи Російської імперії та СРСР, такі ж тенденції спостерігаються і в сучасній російській історичній науці.
У зв'язку з поставленою проблемою, основоположник сучасного українознавства академік П.Кононенко наголошує: "Історичний час Руси-України не тільки знайшов відображення в створенні могутньої держави, власної правової системи, мови, освіти, науки, матеріальної і духовної культури, філософії і релігії, - а й започаткувався глибоким розумінням необхідності усвідомити й відповісти на питання: "звідки пішла Руська земля; хто в ній першим почав княжити; як Руська земля постала є" ("Повість временних літ" Нестора-Іларіона). Адже без відповіді на питання "що, як і чому було" неможливо осягнути природу сучасності (що і чому є) та визначити й спроектувати перспективи майбутнього, а це означає: без жаги самопізнання власної сутності, життєдіяльності, долі на магістралях історичного часо-простору неможливо знайти відповіді на найголовніші питання буття та домогтися повної самореалізації й самотворчості в процесі глобального пізнання й творення світу, здійснення мети Людини і Людства, органічною часткою якого є й українство" [3, 16].
Разом з тим учений-українознавець наголошує: "Київська Русь була однією з наймогутніших і найрозвиненіших держав світу, що зумовлювалося й вагою цієї держави, й активною, широкомасштабною зовнішньою політикою, спрямованою і на зміцнення свого становища та престижу (походи й угоди князів Кия, Аскольда, Олега, Святослава, Ольги, Володимира Мономаха, Романа, Данила Галицького), і на міжнародну взаємодію в найрізноматніших сферах: політичній, торгово-економічній, релігійній, культурно-освітній, навіть династичній - представники великокнязівських родів відігравали активну роль у державному житті Англії і Франції, Німеччини, Польщі і Угорщини, Візантії, країн Скандинавії, при тому - навіть на перших ролях (як дочка Ярослава Мудрого, Анна, що фактично була королевою Франції)" [4, 177].
Основи традиції, за якою проблема походження Русі у вітчизняній історичній науці традиційно пов'язується з виникненням давньоруської держави, заклали німецькі історики (Г.Байєр, а пізніше Г. Міллер і А. Шльоцер) ще у ХVIII ст. Будучи запрошеними на службу до Росії, вони намагалися дати наукове обґрунтування походження Російської імперії, згідно з яким, ідеями державності і безпосередньо назвою Давня Русь мала завдячувати варягам, запрошеним з півночі. Концепція походження Російської імперії, запропонована німецькими істориками у ХVIII ст., отримала назву "норманська теорія" і "за кілька століть справедливої критики… вчені-антинорманісти так і не спромоглися запропонувати жодної прийнятної альтернативної теорії" [5, 256].
Найамбітнішою спробою побудувати альтернативу норманській теорії у ХХ ст. стала марксистсько-ленінська класова теорія: "Норманская теория происхождения Руси в корне противоречит марксистско-ленинскому учению о государстве. Государство возникает в результате социально-экономического развития общества на том этапе, когда появляются антагонистические классы" [6, 26 - 27]. Як бачимо, наведене вище намагання заперечити норманську теорію продовжує започатковану норманістами ж традицію - пов'язувати походження Русі з виникненням давньоруської держави. Обидві концепції, незважаючи на їхню несхожість між собою, з однаковим успіхом слугували чудовим обґрунтуванням як для здійснення імперських амбіцій царської Росії, так і для утвердження комуно-більшовицького режиму в Україні.
На відміну від цих концепцій, в українознавчих дослідженнях предметом вивчення є, насамперед, "феномен українства, закономірності, досвід і уроки його етно-, націє,- державотворення, матеріального і духовного життя, формування і розвиток етнічної території України" [4, 6]. При їх проведенні використовується не ідеологічний принцип, а принцип "історизму, науковості та інтегративності знань" [4, 7]. Найважливіші ж наукові завдання українознавства - висвітлення на основі наукової джерельної бази та всебічного, системного вивчення генезису України й українства.
Зв'язок цієї проблеми з важливими практичними завданнями полягає у тому, що питання етногенезу та походження Русі у пострадянський період стало предметом політичних спекуляцій для найбільш радикально налаштованих російських націоналістів на кшталт О. Митрофанова (обіймав посаду голови Комітету з геополітики Державної Думи Росії), В.Жириновського (лідер Ліберально-демократичної партії Росії), Г.Зюганова (лідер російських комуністів), О.Дугіна та багатьох інших [2, 481 - 490]. Будучи безперспективними, з наукового погляду, їхні ідеї все ж становлять значну політичну небезпеку, з огляду на діяльність в Україні таких політичних сил, як Партія регіонів (лідер В.Янукович), Прогресивна соціалістична партія (лідер Н. Вітренко), Комуністична партія України (лідер П.Симоненко) та ін.
Незважаючи на наявність ґрунтовних наукових досліджень, у яких закладено наукове розв'язання проблем етногенезу українського народу та походження Русі (П.Кононенко, М.Брайчевський, В.Баран, Л.Залізняк та ін.), ще й зараз з'являються публікації (навіть українознавчого змісту), в яких продовжується нормано-російсько-більшовицька традиція (щоправда, з точністю до навпаки) - пов'язувати походження Русі з виникненням давньоруської держави: "Протягом VII - VIII ст. у процесі дальшої економічної, культурної і мовної консолідації відбувалося переростання окремих етнічно-політичних спільнот у феодальні князівства. Таких феодальних князівств було близько чотирнадцяти. Внаслідок їх поступового об'єднання на рубежі VIII - IX ст. виникла могутня держава Русь, яка в історіографії ХІХ ст. дістала назву Київська Русь" [7, 383]. Для порівняння: "Образование древнерусского государства - закономерное завершение длительного процесса формирования феодальных производственных отношений и складывания антагонистических классов в Древней Руси,
Loading...

 
 

Цікаве