WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі - Реферат

Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі - Реферат

життя народів на єдиній території у єдиній державі з урахуванням їх своєрідності та з наданням гарантій рівності і перспектив розвитку [7, 280].
Історичний досвід свідчить, що там, де є етнокультурна, історична, географічна, мовна, соціально-економічна та інша багатоманітність, формується федерація, тобто правовий порядок, що дозволяє узгодити і забезпечити практично єдність у різноманітті [7, 281].
Класично федерації утворюються "знизу": від малого - до великого, від великої кількості - до єдиного (Швейцарія, Нідерланди, США, Мексика, Канада). Але в сучасних умовах частіше реформування унітарних держав у федеративні відбувається "зверху" (ФРН після Другої світової війни, сучасні Росія, Бельгія).
Президент Швейцарії Каспар Віллігер вважає федеративний державний устрій важливим структурним принципом сучасної держави. А для держави з різними мовами і культурами - це, на його думку, невід'ємний принцип [7, 296].
Функціями федералізму є:
- функція ідентичності: меншини, регіональні громади, мовні групи можуть самі створити свій вузький політичний життєвий простір і тим самим зберегти свою ідентичність;
- функція ефективності: децентралізовані системи мають великі здібності до пристосування;
- функція змагання: між суб'єктами федерації виникає змагання систем, яке веде до більш творчого і нового підходу до вирішення завдань;
- функція розподілу влади: влада в державі розподіляється на три рівні.
До функцій, визначених К.Віллігером, можна додати ще одну найважливішу функцію - федералізму - об'єднання одиниць фрагментованого суспільства в єдину державу.
Якщо розглядати Україну в цілому, то у нас немає таких ознак ідентичності, як загальна історія, загальна культура, загальна релігія, загальна мова. Ми не є природною нацією. Тому ми повинні розвивати свою політичну культуру, яка б забезпечила нам мирне співіснування в єдиній державі. Ця культура вдосконалюється за рахунок почуття солідарності та поваги до меншин на базі децентралізації влади, проявом якої у сфері державного устрою є автономія, регіоналізм, федералізм.
Сам принцип федералізму все частіше застосовується не тільки до федерацій, а й до унітарних держав, оскільки розподіл повноважень влади є властивим для всіх типів державного устрою, якщо ця державність демократична.
На початку ХХ ст. Російська імперія розпалася саме завдяки жорсткому унітаризму, коли царський уряд відмовився від усіх форм самостійності автономій, які було надано цілому ряду частин держави (Фінляндія, Польща, Бухара, Хорезм та ін.). Така ж картина спостерігалась і наприкінці ХХ ст., коли Союз РСР також фактично перетворився на жорстку унітарну державу [18].
Сучасний федералізм можна розглядати як форму демократії в її територіальному вимірі, яка забезпечує багатоманітність при незаперечній внутрішній єдності політичних факторів, тобто забезпечує єдність народу як політичної і громадянської нації [18]. Розбудову федералізму слід розпочинати з пересічного громадянина, який, незалежно від того, на якій території він проживає, має одержувати соціальні послуги за одними стандартами. Головне у федеративній парадигмі - це не сам по собі федералізм, а дотримання основних принципів, які мають бути характерними для всіх сучасних федеративних держав: демократії, законності, прав людини. Розподіл повноважень не є головною метою федерації. Головне - це забезпечення громадянських прав, свобод, самоврядування, а розподіл повноважень є ефективним лише з точки зору захисту прав громадянина [18].
Виходячи із сказаного вище, можна запропонувати наступні висновки:
1. У період розвитку демократизації держави одним із найголовніших чинників цього процесу стає децентралізація влади, яка проявляється в регіоналізмі, федералізації, автономізації.
2. Певним ступенем самостійності територій у межах єдиної держави є автономія. Серед територіальних типів автономії для сучасного українського суспільства особливого інтересу набуває поки що теоретична розробка, філософсько-правове осмислення національно-державної автономії. Автори правознавчих досліджень як приклад такого виду автономії наводять АРК, але фактично рівень цієї автономії сьогодні не відповідає ні теоретичним, ні правовим стандартам розуміння цього поняття. Першим кроком на шляху децентралізації влади як одного з найголовніших чинників демократизації суспільства може стати приведення фактичного стану АРК до рівня міжнародних стандартів національно-державної автономії.
3. Наступним кроком децентралізації влади може стати філософське та правове обґрунтування зміцнення прав місцевої влади, практичне приведення ролі громад до європейських стандартів.
4. Паралельно з першим і другим блоком вирішення проблем децентралізації влади може йти процес надання національним та мовним меншинам культурної автономії. Процес будівництва структур культурної автономії не є новим для полікультурної України, але варто визначитися із моделлю взаємовідносин держави і суспільства у сфері культурної політики [6].
5. Наступним кроком у процесі демократизації суспільства через вирішення проблеми децентралізації влади може стати набуття Україною статусу федеративної держави. Це питання потребує особливо ретельного соціально-філософського та правового вивчення, обґрунтування та планомірної копіткої ідеологічної роботи через всі канали інформації, виховного процесу, просвітницької діяльності. Тільки комплексні зусилля вчених, влади та громадянського суспільства можуть привести країну в плані децентралізації влади до стандартів Європи, яка йшла до нинішнього рівнядемократії суспільства декілька століть.
Література
1. Мальгин А. Украинский регионализм: массовое сознание и идеология элиты // http://www.dialogs.org.ua/.
2. Неменский О. "Недоукраинцы", или новый народ // http//old.russ.ru/culture/20041229.
3. Борденюк В. Територіальна автономія як форма децентралізації державної влади: конституційно-правові аспекти // Юридична Україна. - № 11. - 2004. - С. 8 - 19.
4. Фролов А. Украинской демократии - региональное измерение // http://for-ua.com/analytics.
5. Коновалова Н. Луганский манифест федерализма // Права людини. - 2004. - № 35. - С. 4 - 5.
6. Дрожжина С. Культурна політика сучасної полікультурної України: соціально-філософський та правовий аспекти / Монографія. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 151 с.
7. Абдулатипов Р.Г. Федералогия. - СПб.: Питер, 2004. - 320 с.
8. Аринин А.Н., Марченко Г.В. Уроки и проблемы становления российского федерализма. - М., 1999.
9. Голдберг Ленни. Приветствуя перераспределение власти // The American Prospect. - 1996. - Issue 24.
10. Кинкейд Джон. Федерализм: ценность и компромиссы // Publius: The Journal of Federalism, 1995. - Vol. - 25. - No. 2.
11. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 790 с.
12. http://tomenko.kiev.ua/.
13. Гойман-Червонюк В.И. Очерк теории государства и права. - М.: МЮИ МВД России, 1996. - 326 с.
14. Крылов Б.С. Федерализм и его будущее // Журнал российского права. - 1999. - № 1. - С. 108 - 114.
15. http://dialogs.org.ua/.
16. http://auc.org.ua/.
17. Лихачев В.Н. К Европе регионов // http://www.ng/ru.
18. Абдулатипов Р.Г. Выступление на заседании "круглого стола" // Аналитический вестник Совета Федерации ФСРФ. - № 23 (216) // http://www.budgetrf.ru/.
Loading...

 
 

Цікаве