WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі - Реферат

Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі - Реферат

етнічної однорідності - місто Київ (82% українців, 13% росіян), Миколаївська (82% українців, 14 % росіян), Херсонська (82% українців, 14 % росіян), Дніпропетровська (79,3% українців, 17,6 % росіян) області;
3) області Південної і Східної України, де частка росіян складає близько 25% - Запорізька (71% українців, 25% росіян), Харківська (70,7% українців, 25,6% росіян) області, а також Одеська область (63% українців, 21% росіян);
4) області сходу України, де частка росіян більша за третину населення - Донецька (58% українців, 38% росіян), Луганська (58% українців, 39 % росіян) області;
5) Крим і Севастополь, де чисельно домінують росіяни - Крим (58,3% росіян, 24,3% українців, 12% кримських татар), місто Севастополь (71,6% росіян, 22,4% українців).
Тобто за етнічною ознакою можна виокремити приблизно п'ять територій, які об'єктивно можуть бути основою федеральних одиниць. У більшості випадків федеративний устрій базується на територіальному принципі (Австралія, Бразилія, Мексика, США), але в деяких державах суб'єкти федерації організовані за національно-етнічною ознакою. До речі, названі вище регіони України різняться у соціально-економічному, політичному, мовному, релігійному плані.
Сучасні заклики деяких українських політиків ототожнити поняття "федералізм" та "сепаратизм" не мають підстав. Визначимося з цими поняттями. Сепаратизм (від франц. "окремий") - прагнення до відокремлення, рух за відокремлення частини держави та створення нового державного утворення. Федерація (від лат. "союз") - форма державного устрою, за якого держава складається з рівноправних одиниць (республік, земель, країв), однак має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавство тощо. Водночас кожна складова частина має свої законодавчі, виконавчі, судові органи. Влада суб'єктів федерації обмежена тими правами, що належать федерації в цілому. Жоден сучасний філософ, політолог, правознавець не визнає, що федерація - шлях до розпаду держави. Навпаки. У "Великому юридичному словнику" вказано, що "федералізм є найголовнішим принципом єдності держави, ... рівноправності та самовизначення народів" [11, 733]. Однією з особливостей всіх сучасних федеративних держав є відсутність у суб'єктів права на сецесію, тобто права виходу зі складу федерації [13, 61]. У сучасному світі існує 24 федерації, з них 7 - у Європі, 4 - в Азії, 6 - в Америці, 3 - в Океанії. Однак вони представляють значну частину населення планети: у федераціях проживає 1/3 населення Землі. Один із найбільш відомих сучасних західних політологів, професор Женевського університету, Д.Сіжанські відмітив, що федералізм - наше майбутнє. Він звернув увагу на найбільш суттєві риси федералізму: здатність об'єднувати раніше розрізнені утворення, забезпечуючи їм можливість розрізненого представництва у масштабі федерації як цілого, а також у масштабі окремих її частин; здатність цілого та його частин взаємно підтримувати один одного. Але, безумовно, найбільш вагомим аргументом на користь розвитку федералізму є те, що використання федеральної форми полегшує становлення демократії [14], яка пов'язана із загальним визнанням необхідності подальшого поширення прав і свобод людини і громадянина.
У федеративній державі органи, які мають право приймати рішення і видавати законодавчі акти, є більш залежними від волі населення, ніж відповідні органи унітарної держави, оскільки вони діють не тільки в центрі, але і в кожному суб'єкті федерації. У сучасному цивілізованому суспільстві більшість учених визнали, що федеративна форма державного устрою має властивості, які сприяють розвитку демократії, прав і свобод людини. Німецький професор конституційного права Т.Вюртенберг вважає, що регіоналізація як форма децентралізації ні в якій мірі не може бути загрозою територіальній цілісності держави, а, навпаки, сприяє ефективній інтеграції держави в цілому. Крім того, вчений наголошує, що перш ніж впровадити в Україні децентралізацію, слід застосувати, як у Німеччині, окремі елементи конкурентного федералізму, тобто надати обласним громадам більшої гнучкості у визначенні їх територіального поділу й організації управління [15].
В.Тихонов у статті "Концептуальні проблеми децентралізації державної влади в Україні" цитує проф. І.П.Бутко (першого голову Фонду сприяння і розвитку місцевого самоврядування України): "До проблеми управління територіями ніхто і ніколи не підходив з наукової точки зору, такі життєво важливі для розвитку суспільства і держави питання, як територіальний устрій України, організація державної влади (як на місцях, так і в центрі) і територіального самоврядування, адміністративного районування, …вирішувались в Україні протягом десятиріч, як відомо, із суто суб'єктивних позицій, під впливом цілого ряду політичних та ідеологічних факторів, які, перш за все, повністю виключали науковий, тобто об'єктивний підхід" [16].
Найважливішу роль у сучасному євробудівництві відіграє глобалізація міжнародних відносин. Одним із наслідків глобалізації є тенденція до регіоналізації як відносин, так і самих держав. Там, де держава не обтяжена "регіональною критичною масою", різними "регіональними рисками" (сепаратизмом, націоналізмом, конфесіональною агресією тощо), її внутрішня стабільність позитивно впливає на міжнародну активність та авторитет [17].
Федералізм давно став феноменом світового значення. Між федералізмом і демократією існує, як було сказано вище, тісний зв'язок. Справжній федералізм є неможливим поза демократією. В той же час федералізм є одним із дієвих механізмів забезпечення демократії. Демократичний зміст федералізму виявляється, перш за все, в тому, що він дозволяє поєднувати механізми розподілу влади як горизонтально, так і вертикально. Таким чином, класична система стримувань та противаг підкріплюється додатковою системою гарантій проти невиправданої концентрації державної влади в одному центрі [7, 296].
Принципами федералізму є: 1) забезпечення єдності при збереженні різноманіття; 2) різноманітність особливостей структур і механізмів функціонування держави;3) внутрішньо гармонійна взаємодія політичних і соціальних факторів; 4) додержання принципів і їх відповідність завданням розвитку держави, а також тенденціям глобальних процесів; 5) постійність форм політичної організації [7, 278].
Властивості, притаманні сучасним федераціям, - самовизначеність народів і територій у межах єдиної держави; забезпечення прав людини і прав народів; розвиток громадянського суспільства; втілення демократичних цінностей у державний устрій; технологія розвитку багатонаціональної територіально складної держави; самостійність та взаємодія трьох рівнів влади - центральної, регіональної та місцевого самоврядування [7, 279].
Децентралізація влади у федеративній демократичній державі здійснюється на трьох рівнях (загальнодержавному, регіональному, місцевому), що об'єктивно збільшує можливості участі громадян у політичному житті держави (тобто мова йде про процес демократизації суспільства). Це проявляється в наступному:
- збільшується кількість виборних посад, що розширює представницький елемент демократії;
- збільшується кількість виборів і референдумів, у яких може приймати участь населення;
- збільшується кількість інстанцій, до яких можуть звертатися громадяни з метою захисту своїх прав;
- формується політична культура як окремих громадян, так і суспільства в цілому.
Найголовніша мета федерації - розбудова
Loading...

 
 

Цікаве