WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → До питання про сутність реформи як системи - Реферат

До питання про сутність реформи як системи - Реферат

урахуванням їх мотивів та дійсного відношення до реформи, а також механізмів винагороди за співучасть у реформаторській діяльності.
Аналіз співвідношення інерційності й суб'єктності різних структурних компонентів, що беруть участь у процесі реформування освітньої галузі в Україні, дає змогу виявити основну тенденцію саморуху змісту освіти та організаційних форм ЇЇ здійснення, яка фактично виявляється у вигляді двох складових.
З одного боку, це процес реструктуризації освіти як стрімке збільшення спеціалізованих закладів освіти з поглибленим вивченням предметів - гімназій, ліцеїв, коледжів, становлення навчальних закладів приватної форми власності, так само як і не критичне перенесення західних зразків освіти в своєрідні соціокультурні умови України, що певною мірою можна розглядати як один із показників втрати внутрішньої інерційності освіти, а, значить, і досягнень попередньої школи - особливо у частині всеохопності контингенту навчання.
З другого боку, зазначений процес може свідчити про перекоси, слабкі ланки реформування, зокрема слабке впровадження компенсаторної освіти для дітей-інвалідів, реабілітаційної освіти для колишніхв'язнів тощо, ставка на "швидку", прагматичну освіту, що дає роботу і заробіток і т. ін. , але не завжди знання і професійну підготовку.
Мета реформування освіти має бути осягнута насамперед як системотворча, як проект соціального розвитку життєво важливої галузі суспільства в єдності двох базових тенденцій, що визначають зміст освіти та організаційні форми її здійснення, мотивів, місця та ролі основних суб'єктів у реформаторському процесі, етапів його проведення. У контексті мети реформування як системотворчої має бути проаналізована ситуація стійкої рівноваги двох зазначених тенденцій - інерційності та інноваційності як засобу розвитку системи. Адже безперечним є той факт, що занадта інерція обертається завжди застоєм і рутинізацією освіти, а гіпертрофована ставка на інновації може загрожувати втратою вже завойованих позицій, статусу, престижу освіти тощо. Це по-перше.
По-друге, осягнення мети реформи як системотворчої передбачає, що її (мета) сутність не може бути зведена до функцій кожного з суб'єктів реформаторського процесу або навіть усіх їх, разом узятих. Як уявляється, це дає змогу чіткіше визначитися з роллю та завданнями діяльності кожного суб'єкта в його підпорядкуванні системній меті, визначити рольове або функціональне місце кожного суб'єкта, його можливості у системі реформаторського процесу, розглянути міжсуб'єктні зв'язки, їх підпорядкованість по вертикалі та горизонталі.
По-третє, для успіху реформи доцільно класифікувати суб'єктів реформаторського процесу не тільки за їх різновіддаленістю від мети реформування освіти, а й за їх потребами й можливостями відтворити себе засобами освіти, могутності впливу на характер та інтенсивність протікання освітніх реформ. Розгляд цього питання є нагальним і в контексті аналізу соціальної зумовленості освітніх реформ, адже освіта є інструментом соціальної селекції, відтворення й посилення соціальної нерівності в українському суспільстві і, як наслідок, може сприяти посиленню або послабленню явищ соціальної напруги й конфліктності соціуму.
Значення освіти важко переоцінити у контексті соціального розвитку, реалізації можливостей людини, її самореалізації, утвердження більш справедливого й гуманного суспільства, творенням, за висловом Івана Павла II, "нової історичної ери", підвалини якої - технології, продуктивність і ефективність не можуть бути досягнуті поза сферою освіти.
І, нарешті, по-четверте, системотворчі можливості реформування освіти передбачають налагодження моніторингу про стан справ у галузі, хід реформи, причини та наслідки можливого гальмування перетворень, діяльність суб'єктів реформаторського процесу, об'єднань громадян, вивчення громадської думки тощо.
У країнах з перехідною економікою справедливо вважається формула: "Ринкові перетворення здійснюються в такій мірі й ідуть з такою швидкістю, в якій вони визріли в громадській думці". Що ж стосується населення України, то більшість населення знаходиться в своєрідному суперечливо-невизначеному соціальному стані щодо курсу на ринкове реформування суспільства, оскільки, з одного боку, прагне якомога скоріше пройти болісний етап перетворень на засадах самоорганізації, а з іншого, - виступає, попри суб'єктивні прагнення, в ролі об'єктивного сповільнювача трансформаційних процесів. А це означає, що на рівні масової свідомості відсутнє необхідне в таких випадках розуміння сутності трансформаційних перетворень, у тому числі дій влади й опозиції, низький рівень довіри до них. Успіх же реформ, особливо в умовах неструктурованого суспільства, яким є Україна, значною мірою залежить від того, наскільки вони сприймаються населенням, пересічними громадянами країни. Виходячи з цього твердження, можна зазначити, що існує нагальна потреба в широкому інформуванні населення про необхідність, сутність та цілі реформування суспільства, його окремих сфер і галузей, обговорення можливих результатів з метою формування адекватної соціально-політичної атмосфери, достатньої соціальної бази для проведення реформ, зокрема в освітянській сфері. Цей крок можна вважати доречним з метою сприяння налагодженню діалогу влади і народу, знаходження певної рівнодіючої подальшого здійснення реформ, а, значить, і визначення вектора розвитку країни. Необхідність цього заходу пов'язується ще й з тією обставиною, що інформаційне забезпечення реформи обумовлюється загально цивілізаційними чинниками, зокрема формуванням інформаційного суспільства, на створення якого працюють сучасні технології. Україна, як країна з потужним інтелектуальним потенціалом і поки що остаточно не втраченою перспективою зростання, не може залишатися осторонь цього планетарного явища.
Loading...

 
 

Цікаве