WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → До питання про сутність реформи як системи - Реферат

До питання про сутність реформи як системи - Реферат


Реферат
не тему:
До питання про сутність реформи як системи
Трансформаційний розвиток, перспективи модернізації держави і суспільства значною мірою обумовлюються дієвістю механізму здійснення реформи в єдності двох її базових тенденцій - інерційної й інноваційної. Міра оптимальності цього поєднання, що знаходить своє відображення у соціальних результатах життєдіяльності об'єкта, який реформується (галузь, сфера, суспільство в цілому), дає підстави говорити про ефективність реформи.
Мета реформування освіти як соціальна потреба за своєю сутністю є системотворчою. Однак ця мета суб'єктивно неоднаково сприймається різними соціальними суб'єктами і навіть індивідами (учні, студенти, вчителі, викладачі тощо), що знаходить своє відображення в різних формах відношення до освітньої реформи - від сприяючого, до такого, що чинить опір. Об'єктивно сам освітній процес, так само, як і освітня реформа, є єдністю стійких або інерційних явищ, з одного боку, і нових, інноваційних процесів, сутність яких обумовлює структуру та функції освітньої реформи. Саме тому освітній реформі притаманні конфлікти, колізії як внутрішня суперечність нового й старого, того, що виникло з уже існуючим, стійким, інерційним, рутинним. І це є цілком природно. Адже без передачі стійких форм соціального досвіду у вигляді інформації, знань або уявлень формувати новий соціальний досвід навряд чи можна. В іншому випадку буде втрачатися наступність, стійкість процесу, можливість його відтворення на більш високому рівні. Звідси інерційний характер освіти багато в чому пояснюється потребами подальшого розвитку суспільства, обумовлюється відповідним типом суспільства, його характером - відкритим або закритим, перехідним або модернізаційним. Звідси можна зробити висновок, що співвідношення інерційності та суб'єктності як здатності змінювати соціальне середовище може розглядатися як відправна методологічна підвалина осягнення сутності освітньої реформи, ЇЇ структури, етапів проведення, результатів та наслідків її втілення.
Поняття "реформа" онтологічне й гносеологічне пов'язується з соціальним розвитком, його стадіями - стабілізацією, модернізацією, історичним поступом (див. про це докладніше: Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. Соціальний розвиток. - Ірпінь, 2001. - С.424 - 468).
Немає потреби доводити, що в умовах перехідних суспільних станів розробка й відпрацювання оптимального механізму здійснення реформ є водночас і засобом розвитку, інструментом утвердження громадянського миру, зняття соціальної напруги, подолання конфліктів у суспільстві, від яких, як відомо, потерпає насамперед економіка, соціальна сфера, міжнародний імідж країни.
Своєрідність ситуації в Україні полягає в тому, що політична й інтелектуальна еліта продукують на достатньому рівні сутність, напрями, варіанти та способи здійснення, корекції реформ, але останні, як відомо, не йдуть належним чином. У чому ж причина? Хотілося б викласти з цього приводу декілька міркувань. Стримуючим, а то й гальмуючим чинником виступають управлінці середнього рівня, а також певна частина адміністрації на місцях у силу їх інерційного способу мислення, командного стилю прийняття та виконання рішень. Кваліфікаційний рівень, стиль управління більшості державних службовців порівняно з так званим радянським періодом практично не змінився і не відповідає ні характеру перехідного періоду, ні тим більше ринковим відносинам. Нині потрібний інший стиль державного менеджменту - прагматичний, зорієнтований на логіку з'ясування сутності тієї чи іншої ситуації та в разі необхідності її оперативної корекції. А це означає, що, по-перше, необхідно здійснити перехід від адміністративно-командно-розпоряджуючого типу управлінського апарату до функціональної моделі його побудови з чіткою орієнтацією на здійснення ринкових перетворень. Для цього необхідне радикальне оновлення апарату щодо змісту діяльності з визначенням його функціональних можливостей, формулюванням чітких критеріїв кадрового добору (щось на зразок "Сертифікату компетентності" в Англії), розробки критеріїв оцінки державних службовців (рівень знань, особистісні якості, професійна й персональна мотивація, фізичні та сенсомоторні здібності тощо). По-друге, відповідно до функціональної моделі системи управління потребують перегляду відносини "центр - регіони" в бік налагодження рівноправних, партнерських, однаково зацікавлених в успіху стосунках. На зміну диктату центральної влади та її атрибутам має прийти діалог і співпраця, технологія партнерського досягнення успіху на засадах особистої (політичної) відповідальності за прийняті рішення та характер їх виконання, доцільного витрачання коштів як головного показника ефективності господарювання структури та її керівника. Варто при цьому зазначити, що децентралізація повинна здійснюватись таким чином, щоб держава залишалась головною діючою особою у реформуванні країни й виступала гарантом національної єдності та соціальної злагоди, запровадженні відносин соціального партнерства.
Для ефективного здійснення політики ринкового реформування потрібні, як відомо, чотири якості: по-перше, вона має бути максимально простою, доступною для розуміння; по-друге, реформа має бути інформаційно забезпечена; по-третє, - соціальне справедливою і, по-четверте, ставити жорсткі перепони від спроб уникнення сплати податків та передбачати санкції в разі їх несвоєчасної сплати. На перших двох позиціях хотілося б зупинитися докладніше.
Простота реформаторської діяльності для широкого загалу передбачає доступність реформаторського проекту та мови його викладу, наявність пояснень та розгорнутих коментарів, має містити обґрунтування щодо доцільності проекту його мети, шляхів, механізмів та технологій, методології здійснення (концепція, ідеологія, утопія), ініціаторів та суб'єктів реформування з
Loading...

 
 

Цікаве