"Не на лица зряще судите…" (Іоан. Ев.). //
Слово к богу.
"А te principium, tibi desinat", то есть: "Ты и от тебе начало исходит; к тебе ж оно и конец свой приводит".
ПРЕДДВЕРІЕ, ИЛИ КРИЛЬЦО
Предел 1-й
ОБРАЩЕНІЕ ПРИТЧИ К БОГУ, ИЛИ ВЕЧНОСТИ
Предел 2-й
В ВЕЩАХ МОЖНО ПРИМЕТИТЬ ВЕЧНОСТЬ
Предел 3-й
НАЧАЛО ВО ВСЕХ СИСТЕМАХ МІРСКИХ УМОЗРИТСЯ
И ВСЮ ТЛЕНЬ, КАК ОДЕЖДУ СВОЮ, НОСИТ;
ОНО ЕСТЬ МІР ПЕРВОРОДНЫЙ
Предел 4-й
ЗДЕСЬ НЕСКОЛЬКО ЗНАМЕНІЙ, ГЕРБОВ И ПЕЧАТЕЙ,
ТАЙНО ОБРАЗУЮЩИХ ГОРНЕЕ НАЧАЛО
Предел 5-й
НА СЕМ НАЧАЛЕ УТВЕРЖДЕНА ВСЯ БИБЛІА
Предел 6-й
БИБЛІА ЕСТЬ МАЛЕНЬКІЙ БОГООБРАЗНЫЙ МІР, ИЛИ МІРИК.
МІРОЗДАНІЕ КАСАЕТСЯ ДО ОДНОЙ ЕЯ, НЕ ДО ВЕЛИКАГО,
ТВАРЬМИ ОБИТАЕМАГО МІРА
Предел 7-й
О СИМВОЛАХ, ИЛИ ОБРАЗАХ.
КАК ОНЫЕ НАЗЫВАЛИСЯ У ЕЛЛИН?
А КАК НАЗЫВАЮТСЯ В БИБЛІИ?
Предел 8-й
ПЕРВЫЙ ОПЫТ, ИСПЫТЫВАЮЩІЙ СИЛУ СЛЕДУЮЩАГО СЛОВА:
"СОВЕРШИШАСЯ НЕБО И ЗЕМЛЯ…"
Предел 9-й
ИСПЫТЫВАЕТСЯСИЛА СЛЕДУЮЩАГО СЛОВА:
"ПОЧИ В ДЕНЬ СЕДМЫЙ ОТ ВСЕХ ДЕЛ СВОИХ"
Предел 10-й
О ЗАХАРІЕВСКОМ СВЕЩНИКЕ
Предел 11-й
О СНАХ ФАРАОНОВЫХ
Предел 12-й
О ЖЕРТВЕ АВРААМСКОЙ
Предел 13-й
О СЕДМИ ХЛЕБАХ
Предел 14-й
О ПЛАЩЕНИЦЕ, ПЕТРУ НИЗПУЩЕННОЙ
Предел 15-й
О ЛЕСТВИЦЕ ІЯКОВЛЕЙ. О СЕДМИ ГРАДЕХ, ЖЕНАХ,
ТРУБАХ И ГОРАХ…
Предел 16-й
О БЕЗКОНЕЧНОЙ ПРОСТРАННОСТИ И НЕПРОХОДИМОСТИ
ДОМУ БОЖІЯ
Предел 17-й
О ЗМІЕ
КАТАВАСІА, ИЛИ СНИСХОЖДЕНІЕ
К о н е ц! И святому богу слава!
[3. 371-402]
КНИЖЕЧКА О ЧТЕНІИ СВЯЩЕНН[АГО]
ПИСАНІЯ, НАРЕЧЕННА ЖЕНА ЛОТОВА
ЛЮБЕЗНІЙ ДРУЖЕ МИХАЙЛЕ!
Примета 1-я
О НАСТАВНИКЕ
Примета 2-я
О СИМПАФІИ, ИЛИ СОСТРАСТІИ, МЕЖДУ ЧТЕЦОМ
И НАСТАВНИКОМ
Примета 3-я
О ОТВЕРЖЕНІИ СВЕЦКИХ МНЕНІЙ
Примета 4-я
О СТРАШНОЙ ОПАСНОСТИ В ЧТЕНІИ
Примета 5-я
О ЧТЕНІИ В МЕРУ
Примета 6-я
О ЧТЕНІИ В ПОЛЗУ ДУШЕВНУ
Примета 7-я
О ВЕРНОМ ВОЖДЕ
К о н е ц
И богу слава
[3. 403-437]
БРАНЬ АРХИСТРАТИГА МИХАИЛА СО САТАНОЮ
О СЕМ: ЛЕГКО БЫТЬ БЛАГИМ
Написана в 1783 лете //
ГЛАВИЗНА ТВОРЕНІЯ
"Убіет дракона, сущого в мори" (Исаіа)
"Како спаде денница!"
"Кленущу нечестивому сатану, сам кленет свою душу" (Сирах).
"Дондеже день озарит и денница возсіяет в сердцах ваших" (Петр). //
БОРБА И ПРЯ О ТОМ: ПРЕТРУДНО БЫТЬ ЗЛЫМ,
ЛЕГКО БЫТЬ БЛАГИМ
БЕСЕДА АНГЕЛСКАЯ
О клевете діаволской и о кознех, отводящих
от истиннаго утешенія
ЛЬВИНА ОГРАДА
ПУТЬ СПАСИТЕЛЬНЫЙ
ПУТЬ МИРА НАРЕЧЕН ПУСТ
ПУТЬ ШУІЙ, НАРЕЧЕН ВЕНТЕР //
БОГАЧ, ПУТЕШЕСТВУЯ, ПОЕТ ПЕСНЬ
КЛЕВЕТА
КОЗНЬ
АДСКОЕ ЦАРСТВО
На чем основанно?
ПЛАЧУЩАЯ НЕПЛОДЫ
ПЕСНЬ
ОБНОВЛЕНІЕ МЫРА
ПЕСНЬ ПОБЕДНАЯ
АНТИФОН
К о н е ц.
[3. 438-469]
ДІАЛОГ. ИМЯ ЕМУ - ПОТОП ЗМІИН
Беседуют Душа и Нетленный Дух
1791 года, авг. 16
Глава 1-я
ПРИТЧА СЛЕПЫЙ И ОЧИТЫЙ
Глава 2-я
ДІАЛОГ, ИЛИ РАЗГЛАГОЛ
Особы в разглаголе: Д у ш а, Н е т л е н н ы й Д у х
Глава 3-я
ИСПЫТУЕТСЯ БОЖІЯ СИЛА В НЕКІИХ
МЕСТАХ БІБЛИЧНЫХ
Глава 4-я
ПРОДОЛЖАЕТСЯ СУД НАД ЗМІЕМ
Глава 5-я
О ЗЛОБЕ ЗМІИНОЙ
ПЕСНЬ
Глава 6-я
О ПРЕОБРАЖЕНІИ
Излій на мя, боже, со небеси росу.
Да красный плод тебе принесу, как розу.
Яблоко райское
Из сада преображенскаго.
"Убуждшеся видеша славу его".
Глава 7-я
О ВОСКРЕСЕНІИ
Излій на мя, боже, со небесе росу,
Да красный грозд тебе принесу, как розу.
Грозд райскій
Из сада воскресенскаго.
"Да лобжет мя от лобзаній уст своих!"
К о н е ц.
[3. 533-580]
Змоделювавши єдине тло структур окремих філософських творів лише на цьому щаблі, ми набуваємо можливість аналізу структурних особливостей філософських творів Г. Сковороди. Оскільки аналітика структур є другим кроком і, відповідно, наступним матеріалом статті, наголосимо лише на найтиповіших рисах, які поєднують складові різних творів.
Як бачимо, більшість вагомих творів має досить ґрунтовну структуру взаємопов'язаних складових. Практично у кожному творі представлена типова для Г. Сковороди структура, що засвідчує про існування логічного алгоритму розгляду питання. Істотного значення для творів набуває формулювання інтегративного, а не одиничного однорідного засновку, що є безумовно креативним для філософування XVIII ст. Водночас, типом і методом поєднання складників засновку є симфонічна інтеграція, тобто поєднання складових відбувається шляхом симфонізації з метою отримання симфонічного для всього твору дієвого чинника. Одночасно це є і унікальна тональність твору, оскільки заміна одного з складників засновку неминуче призвела б до зміни і підбору змістів у всіх наступних розділах. І, врешті, з безпосередніх висновків очевидно, що симфонія як засіб формування шляху розгляду проблеми рівнозначно притаманний творам як і діалогічні засоби.
Завершимо попередній аналіз експлікованих і змодельованих у спільному середовищі структур творів Г. Сковороди знаменними висловлюваннями знаного в Україні і світі диригента, автора наукового дослідження у галузі музикології Г.Г.Макаренка "Музика і філософія: Шопенгауер, Вагнер, Ніцше": "Музика і філософія - на перший погляд несподіване поєднання. Але це тільки перше враження. Непереборне бажання висвітлити близькість - більш того, своєрідну тотожність цих явищ і стало приводом до написання цієї книги" [6. 4]; "Естетика класицизму (XVII-XVIII ст.- Т.К.) із заздалегідь встановленими, чітко визначеними закономірностями у царині художньої культури стала благодатним "ґрунтом" для виникнення у музичному мистецтві симфонізму як системи музичних образів, які, розвиваючись, приводять до нової якості. Симфонізм як вищий ступінь музичного мислення став одним з найбільш значних раціонально-філософських проявів у художній культурі" [6, 6].
Література
1. Тичина П. Сковорода. Симфонія. - К., 1971.
2. Луців Л. Григорій Сковорода і його філософія // Альманах українського народного союзу. - Джерзі Ситі - Ню Йорк, 1972.
3. Григорій Сковорода. Твори: у двох томах.- Видавництво Академії Наук Української РСР. - Київ, 1961.- Т.1.
4. http://uk.wikipedia.org/
5. Адорно Т.В. Негативная диалектика. - Москва, 2003.
6. Макаренко Г. Музика і філософія: Шопенгауер, Вагнер, Ніцше. - Київ, 2004.