WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Структурний симфонізм філософських творів Г.С.Сковороди - Реферат

Структурний симфонізм філософських творів Г.С.Сковороди - Реферат


Реферат на тему:
Структурний симфонізм філософських творів Г.С.Сковороди
Щораз переглядаючи бібліографію праць, присвячених дослідженню чи висвітленню творчого доробку Г.С.Сковороди, гідним подивуванню стає неперервне додавання нових і нових імен, географія походження яких поширилася практично на весь осяжний сучасний світ. Безперечно, що головна вимога історико-філософської методології та історико-філософського українознавства - дотримання повноти джерельної основи дослідження -похитнулася під натиском цієї хвилі уваги науковців та всіх зацікавлених з інших сфер знань і мистецтв. Систематичне узагальнення творчого наукового доробку не встигає за клекотом нових надходжень, а вирізнення актуальної проблематики у дослідженнях творчості Г. Сковороди саме перетворюється на проблему.
Однак і в цих бібліографіях знаходяться питання, до яких виявлялося мало зацікавленості. Часом дослідники не вбачали в них проблему, часом, перебуваючи під оманою звичних визначень, у власних твердженнях спиралися на ту чи іншу авторитетну думку. Як, наприклад, це сталося з визначенням провідної форми філософських творів мислителя. Діалогічність була названа єдиною принциповою основою філософського розмислу, а діалог - єдиною літературною формою. І лише геній академіка П.Г.Тичини [1] спонукав до того, щоб, попри авторитетність звички, усвідомити очевидне: симфонізм є не лише формою філософських літературних творів Г. Сковороди, але й культурним типом розмислу, формою мислення. І, власне, цей догляд набуває значення предмета більш ґрунтовних досліджень, до якого і необхідно створювати історіографію питання.
А з цим виникає істотна проблема, оскільки із зазначеного предмета дослідження, з диспозиції такого висвітлення проблеми історіографія виявляється заслабкою. Відтак - взаємини форми розмислу мислителя, які унаочнилися у формі літературних філософських творів, та симфонізм - є провідним предметом дослідження. І саме першу частину цієї розвідки втілює матеріал статті.
Джерелознавча робота засвідчила, що цілісного представлення структур філософських творів Г. Сковороди здійснено не було. Тобто не було надано в одній площині наукового дослідження панорами структурних складових його філософських літературних творів, що, гіпотетично, мало б сприяти встановленню як літературної форми філософських творів, так і форми філософського розмислу, яка як дія (чи не цілком коректно - причина) спричинила утворення винятково відповідної літературної форми твору.
Подання в одній площині означеного матеріалу і складає перший щабель вирішення проблеми визначення форми розмислу Г. Сковороди відповідно до встановлення форми філософських літературних творів мислителя. Форма ж філософських літературних творів зумовлюється унаочненням складових цих творів, чи то встановленням їхньої структури.
До засновків дослідження слід долучити суто джерелознавче підґрунтя та означити певні методологічні чинники. Тобто дати відповіді на питання - які твори Г. Сковороди ми можемо визначати як філософські та якими засобами можливо унаочнити структуру творів і здійснити їхнє узагальнення з метою отримання нового знання?
Відповідаючи на перше питання, використаємо науковий доробок доктора Луки Луціва, поданого у статті "Григорій Сковорода і його філософія": "Тепер є згадки про 20 філософічних творів Сковороди, але не всі вони дійшли до нас. В першому томі творів Сковороди, видання Академії Наук Української РСР (Київ, 1961) надруковано 17 творів. Ось вони: 1. "Убудшеся вид?еша славу его". 2. "Да лобжет мя от лобзаній уст своих", обидва твори - дві вступні лекції в колегії, написані в 1765-1766 роках. 3. Начальная дверь ко християнскому добронравію", 1766. 4. Наркисс. Разглагол о том: Узнай себе", 1766. 5. "Симфонія, нареченная книга Асхань о познаніи самого себе" (1767). 6. Бес?да, нар?ченная двое - о том, что блаженным быть легко" (1772). 7. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни" або те саме - "Разговор дружескій о душевном мир?" (1772-1773). 8. Діялог, или Разглагол о древнем мир?" (1772-1773). 9. "Кольцо" (1774). 10. "Алфавит, или Букварь мира" (1774-1775). 11. "Книжечка, называемая Silenus alcibiadis, сир?чь "Икона Алківіадская ("Израильській змій" (1775-1776). 12. "Жена Лотова" (1780). 13. Брань архистратига Михаила со сатаною о сем: легко быть благим" (1783). 14. "Пря (=суперечка) со Варсавою (=з Сковородою) - 1784р. 15. "Благодарный Еродій" (1787). 16. "Убогій жайворонок" (1787). 17. "Потоп зміин" (1791) [2, 45], [3].
Не маючи змоги представити структури всіх 17 філософських творів Г. Сковороди у форматі статті, ми зупинимося на тих, котрі відіграють представницьку роль щодо певних типів філософських творів, які, на думку автора, вичерпують формотворчі зразки філософської спадщини.
Зазначимо, що методологічним засобом унаочнення структурних складових філософських творів Г. Сковороди стала історико-філософська "експлікація", яка включається у визначення загальнонаукової експлікації як конкретне застосування методу в конкретній галузі. Загальне визначення експлікації цілком задовільне у викладі електронної енциклопедії "Вікіпедія": "Експліка?ція (лат. explicatio, від explico - пояснюю, розгортаю) - 1) Наукове пояснення. 2) Процес, у результаті якого розкривається зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятись одна від іншої. В цьому розумінні термін "експлікація" широко використовується в ідеалістичній філософії. 3) Логіко-методологічний засіб заміщення звичного, але неточного поняття чи уявлення точним науковим поняттям. 4) Пояснення умовних позначень на планах, картах тощо (див Легенда) . 5) Режисерський план постановки спектаклю. 6) Короткий письмовий супровід експозиції музею або вистави, який містить пояснення й оцінку їх" [4].
І, безперечно, для представлення структур визначених творів у єдиному середовищі маємо змогу спроби застосування методу моделювання в історико-філософському дослідженні. Зазначимо лише, що застосування методів моделювання в історико-філософській науці - практично невідоме, але широко представлене в природничій науковій сфері та суспільно-практичній. Що ж до можливості такого застосування, то ми маємо прекрасний взірець відтворення шляхом моделювання філософських зразків та теорій, адаптації їх до мети і предмета власного дослідження, здійсненого визнаним філософом сучасності Т.В.Адорно у
Loading...

 
 

Цікаве