WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Село Голови – один з центрів втілення ідей Івана Франка на Гуцульщині - Реферат

Село Голови – один з центрів втілення ідей Івана Франка на Гуцульщині - Реферат

активно до цієї роботи залучає своїх вихованців. Все це не лишалось безслідним, а сприяло корінним соціально-культурним, політичним змінам і орієнтаціям селян с. Голів загалом і молоді зокрема, яка втілювала в життя ідеї І. Франка та його соратників, що ґрунтувались на основоположному кредо Великого Каменяра: "Нам пора для України жить". Ця патріотично-національна ідея інтенсивно прокладала шлях до сердець голівчан, пробуджувала і формувала в них національну свідомість і патріотичні почуття.
У 1908 р. під час виборів до Австрійського сейму селяни Голів підтримали кандидатуру від Української радикальної партії. Вихованці Л.Гарматія включаються у громадсько-культурне життя. Серед них особливо помітно виділяється Петро Шекеряк-Доників - майбутній громадський діяч і етнограф Гуцульщини. Влітку 1911 р. він супроводжує М.Коцюбинського і його сина Юрія з Криворівні до Л.Гарматія в село Голови, разом з письменником (в ніч з 26 на 27 липня 1911 р.) перебуває на гуцульських передпохоронних традиційних обрядах померлої літньої жінки Василини Маротчак на груні Ділок (по місцевому Дівок). Тут М.Коцюбинський протягом майже всієї ночі спостерігав за похоронними іграми, що відбувалися в хаті та на подвір'ї, акуратно записував їх хід до свого блокнота, а ранком уточнив з місцевими жителями, чи все правильно зрозумів і записав. Після цього письменник піднявся на гору Скупову, що височить на окраїні Голів, звідки якнайкраще оглядається виднокруг навколо села Голів. Згодом ці записи і споглядання Коцюбинського лягли в основу знаменитої повісті "Тіні забутих предків", екранізованої на початку 60-х рр. ХХ ст. відомим кінорежисером С. Параджановим у кінокартині з однойменною назвою.
Ідея єдності і співпраці українців різних регіонів є особливо актуальною і повчальною для сьогодення країни, де імперсько-шовіністичні сили намагаються повернути національно-культурне і державне відродження в незалежної держави, використовуючи при цьому мусування запровадження в Україні "двомовності", "подвійного громадянства", "федералізації державного устрою" і, таким чином, перетворити Україну в такий собі "двійник" Росії. Такий стан, безперечно, не може не викликати занепокоєння у патріотично налаштованих українців та осуд тих, хто намагається вносити дестабілізацію і розбрат в державі шляхом антиконституційних дій, хто ганьбить пам'ять тих, хто віддав свої сили й розум за незалежність України, за розквіт її культури, створення національно-культурного потенціалу на різних етапах української історії.
Один з голівчан, який сприяв М.Коцюбинському у створенні повісті "Тіні забутих предків", Петро Шекерик-Доників, у майбутньому, реалізуючи ідеї І. Франка на Гуцульщині, співпрацює з науковим товариством ім. Шевченка, згодом видає "Гуцульський календар", обирається депутатом Польського сейму, веде велику культурно-просвітницьку роботу на Гуцульщині, а з приходом Радянської влади, як і сотні тисяч співвітчизників, потрапив у радянські концтабори, звідки й не повернувся.
Справжнім ужинком засіяних зерен патріотизму І. Франка, його соратника Л.Гарматія і наступників - М.Ломацького та Петра Шекерика-Доникова, стала активна участь селян с. Голови у повстанні гуцулів 1920 р. проти польських колонізаторів та в національно-визвольних змаганнях 40-х - 1-ї половини 50-х років ХХ ст.
Дізнавшись, що Галичина, за рішенням Версальської конференції, зокрема представників США і Франції, залишається під Польщею, відчуваючи терор польського колоніального режиму на Прикарпатських землях, гуцули у квітні 1920 р. підняли повстання проти польських загарбників. У його організації певну роль відіграв посланець зі Східної України, який видавав себе за Петра Дорошенка. Він провів ряд зборів у Головах та навколишніх селах Верховинського району, на яких закликав до повстання проти Польської держави, давав настанови роззброювати польські постерунки, жандармерію, арештовувати польських жандармів, жовнірів, урядовців, висуваючи при цьому ідею вигнання поляків за Сян та створення в Гуцульському краї "держави Чорногора". Ця ідея на той час не стала новиною, оскільки на початку 1919 р. Гуцульська республіка була проголошена на Закарпатській Гуцульщині зі столицею Ясеня, але в середині цього ж 1919 р. потоплена в крові угорськими колонізаторами при допомозі румунських регулярних вісток. Її мета - приєднатися до УНР. Ідеї Гуцульської республіки на Закарпатській частині Гуцульщини прослідковуються в основі ідей повстання 1920 р. проти польських колонізаторів в Галицькій частині Гуцульщини - у проголошенні "держави Чорногора", виборі найбільш вигідного для оборони місця зосередження повстанських сил, створенні їх командного штабу тощо.
Якщо в 1919 р. центром (столицею) Гуцульської республіки на Закарпатті була Ясеня, то на Галицькій Гуцульщині 1920 р. центром зосередження і зборів повстанських сил - с.Голови. І це не випадково. Адже це село, як вже було сказано, знаходилось на більш вигідному місці з точки зору недоступності до нього та оборони від наступу ворога. Водночас не останню роль тут відігравали патріотизм і активність громадян, їх непримиренність до колоніального гніту іноземними поневолювачами, що сформувались і утвердились у процесі втілення Л.Гарматієм та М.Ломацьким національно-визвольних ідей І.Франка та його соратників протягом двох десятиріч ХХ ст.
За цей період у свідомості жителів Голів, їх мисленні, способі життя, у практичних діях, порівняно з рубежем ХІХ - ХХ ст., відбулись корінні якісні зміни. "Мешканці Голів, - писав М. Ломацький, - це горді, свідомі своєї людської і національної гідності гуцули. Голови - це село одне з найкращих і найбагатших, найсвідоміших сіл на Гуцульщині, під полониною Скуповою".
Тож село Голови стало своєрідним штабом, місцем зосередження повстанських сил. Тут, на горі Плаїк, що знаходиться на південно-східному підступідо Скупової, як повідомляв управитель маєтку графа Баворовського Станіслав Ванс, зібралося близько 600 повстанців. Частина їх була озброєна карабінами, а решта - косами, сокирами, ручними гранатами. Провід повстанців складався у переважній більшості з жителів Голів. Згідно з рішенням зборів повстанців, комендантом повстанського куреня був обраний Дмитро Карабчук, комендантом постерунку у Гриняві - Проць Кречуняк, комендантом всієї округи - Іван Дроняк, повітовим офіцером - Дмитро Дроняк та ін. Напередодні повстання, 16 квітня 1920 р., було розроблено план дій і вирішено приступити до його невідкладної реалізації. Вже цього ж дня у Зеленому вбили двох жандармів, у ніч з 16 на 17 квітня Максим'юк Петро роззброїв у Шибеному лісника Збігнєва Грудецького, на дорозі у Ясенові зроблено барикади, 17 квітня об 11 годині ночі майже сто повстанців почали наступ на жандармерію в Жабйому [6]. Та оскільки не було чітко визначено взаємопов'язаних дій, повстання розгромили багаточисельні, добре озброєні сили польських каральних загонів. Більшість повстанців захопили поляки, караючи непокірних жорстокими знущаннями та ув'язненням, а жителів села нещадно грабували і нищили.
Про страхіття і злочин, які чинилися на території Галицької Гуцульщини після квітневого повстання 1920 р. польськими колонізаторами взагалі, а особливо на території с.Голови, Петро Шекерик-Доників написав у квітні 1921 р. в описах-спогадах під назвою "Гуцульщина в польському ярмі". Вони опубліковані лише в 2-ій половині 90-х років ХХ ст. у журналі "Гуцульщина", що видавався об'єднанням гуцулів Західної діаспори в м. Торонто (Канада). Як наголошує Петро Шекерик-Доників, злочини на території Голів почались наприкінці квітня 1920 р. Так, 28 квітня 1920 р. польським карним загоном пограбовано стаю Михайла Костюка на полонині Скупова, забрано харчі, одяг, заарештовано його синів Дмитра та Івана. Цей же загін карної експедиції, увірвавшись у дім багатого господаря, голови голівської читальні "Просвіта", кошового "Січі" Дмитра Костюка, провів обшук, розломив скриню, забрав 1200 австрійських крон у сріблі й золоті. Те саме було вчинено у його 80-річного тата Олекси Костюка - його били нагаями, прикладами крисів, буками та пограбували 2000 австрійських крон. Цього ж дня польський загін з 30 жовнірів напав на дім начальника
Loading...

 
 

Цікаве