WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Село Голови – один з центрів втілення ідей Івана Франка на Гуцульщині - Реферат

Село Голови – один з центрів втілення ідей Івана Франка на Гуцульщині - Реферат


Реферат
не тему:
Село Голови - один з центрів втілення ідей Івана Франка на Гуцульщині
Голови - звичайне гуцульське село. Тут проживає близько 2000 жителів. Є одна неповна середня школа з філією на Шкірівському груні та початкова школа в Чорній річці, де навчається близько 200 учнів. У селі функціонують: народний Дім просвіти, два Будинки культури, три бібліотеки, поштове відділення.
У 90-х рр. ХХ ст. збудовані церкви - у центрі села, в Чорній річці і на Шкірівському груні. При школі діє краєзнавчий музей, експонати якого експонують історію села, його героїчне і трагічне минуле, педагогічну, суспільно-громадську діяльність першого вчителя в цьому селі, соратника Івана Франка - Луки Гарматія та продовжувача його справи М.Ломацького. Тут є матеріали про відвідування села видатними діячами - Іваном Франком і його товаришами, про участь голівчан в боротьбі за незалежність України та ін.
У сквері, що поблизу школи і сільської ради, споруджено майже 40 років тому обеліск пам'яті односельців, учасників повстання гуцулів 1920 р. проти польських колонізаторів.
Село Голови багато в чому різниться від інших сіл Карпат. Воно має чимало своїх традицій, заслуг у боротьбі за незалежність України. Ще на рубежі ХІХ - ХХ ст. с.Голови було досить ізольоване від світу, а тому зберегло патріархальний уклад життя. М.Ломацький, посилаючись на Станіслава Віценза, підкреслював "...що це єдине гуцульське село, яке заховало свій первобутній образ і архаїчні звичаї, патріархальне життя та багату буйну традицію. Всяка так звана "культура" не мала сюди приступу... Подібного села не знайти й у цілій Європі" [1]. Цьому в значній мірі сприяли природні ландшафти та важкодоступність: адже його територія пересікається глибокими долинами та багаточисельними вершинами і хребтами, найвищі з яких підпирають східний та південно-східний схили однієї з високих гір Гринявського масиву Карпат - Скупової, висота якої досягає 1580 м над рівнем моря.
Через центр села протікає річка Біла, що в селі Красноілля зливається з Чорною, утворюючи річку, названу іменем красноіллівського багатія Дідушка, що в 1743 р. убитий О.Довбушем [2]. По берегах цієї ріки проходить єдиний автотранспортний проїзний тупиковий шлях до села. Інших проїзних доріг через село немає, а є лише так звані плаї для перегону худоби в гори, на полонини, для транспортування вантажів верхи на конях та подекуди проїзду на санях у зимовий період.
На рубежі ХІХ - ХХ ст. сюди проїзної дороги не було. І коли Лука Гарматій у 1900 р. добирався на роботу в с. Голови, то йому, як згадує В. Гнатюк, доводилося від сусіднього села Красноїлля до центру Голів 33 рази річку переходити з одного берега на протилежний і 35 перелазів перелазити через загороди, якими гуцули огороджували сінокоси від пасовиськ чи посівні площі (городи) від сінокосів. Такий "шлях" на той час, звичайно, був не другорядною причиною того, що тут пустувало приміщення школи протягом 10 років, збудоване ще в 1890 р.
Започаткування освіти у Головах випало на долю Л. Гарматія, якого австро-угорська влада позбавила можливості працювати в с.Ростоках (неподалік містечка Кут) через громадсько-культурницьку діяльність і направила в с.Голови. Така ж доля спіткала і його наступника - М.Ломацького, який продовжив тут справу, започатковану Л. Гарматієм.
Прибувши на педагогічну роботу в с. Голови у 1900 р., Л.Гарматій ознайомився з особливостями цього села.
Як писав В.Гнатюк у книжці "Лука Гарматій і спомини про М. Коцюбинського", громадяни Голів були неписьменні, не було кому прочитати листа, та й пошта до села не йшла. Селяни не мали найменшого розуміння потреби освіти, навіть боялись підвищення податків за її впровадження. Тут особливо гіперболізувалася віра в нечисті сили, і на цій основі самонавіювались уявлення про дебоші ночами чортів у шкільному приміщенні, яке протягом десяти років стояло пусткою. Тому батьки категорично відмовлялись пускати дітей до школи, щоб, мовляв, не причепились до них нечисті сили і не приблукали за дітьми додому [3].
Такою невтішною у суспільно-культурному відношенні була картина в с.Головах на рубежі ХІХ - ХХ ст. І важко зараз сказати, як могла скластися подальша його доля, якби не попали сюди на педагогічну роботу на тривалий час такі два видатні педагоги, як Л.Гарматій, а потім - М.Ломацький.
Л.Гарматій, будучи людиною непересічною в педагогічних знаннях, володіючи діапазоном широкого наукового мислення з різних сфер знань, вирішив, насамперед, вивчити всі сторони життя, культури, побуту, світогляду, традицій, звичаїв голівчан і на цій основі виявити причини і фактори, що склались між голівчанами і школою та визначити шляхи і засоби щодо їх викорінення. У результаті Л.Гарматій дійшов висновку, що на території школи необхідно провести богослужіння з ритуалами посвячення приміщення школи, прогнання з нього нечистих сил за допомогою не лише релігійних засобів, а й нерелігійних, які вважалися в селі особливо впливовими. Тому в один із святкових днів під осінь 1900 р. у с. Головах на території школи відбуваються богослужіння з участю багаточисельної кількості селян.
В.Гнатюк згадував, що богослужіння відправляв красноїллівський священик Рожко. Поважні голівські газди, церковні брати свердлили дірки в усіх чотирьох кутах школи, куди священик закладав мир, після чого брати церковні забивали дірки чопиками. Коли священик закінчив молебен, Л.Гарматій (несподівано для присутніх) зняв плащ, під яким було паском приперезано багато заряджених пістолетів. Він почав стріляти з кожного з них, стараючись робити якнайменші інтервали між вистрілами. Звуки від вистрілів з короткими інтервалами, зливаючись, створили могутній резонанс, ніколи нечуваний у с. Головах. Все це надзвичайно вплинуло на присутніх: вони вирішили, що саме в цей час нечисті сили повтікали з школи. Тоді почали підходити до Гарматія, вступати з ним у розмову, розглядати пістолети (рівних по красі свого оздоблення ні в кого в голівських газдів не було) та розпитувати, де їх можна придбати.
Гарматій лише згодом у процесі вивчення їх традицій довідався, що споконвіку існував звичай: важливі врочисті події супроводжувати вистрілами з пістолетів (посвячення пасок на Великдень, найбільш кульмінаційні моменти весіль у заможних ґаздів, на полонинах при вигнанні сюди худоби тощо).
День релігійно-громадської церемонії у Голівській школі в 1900 р. став поворотним у ставленні голівчан до школи та вчителя Л.Гарматія. Розпочалось навчання. Вчитель проводив велику просвітницьку роботу з батьками, постійно організовував індивідуальні й групові зустрічі з ними, вчив писати і читати, відвідував їх удома, знайомився з умовами проживання і виховання дітей, читав для батьків книжки, допомагав їм різними порадами тощо. У результаті, кількість учнів у школі збільшилась уже в 1900 р. Постійно стали відвідувати школу, насамперед, діти з відомих у селі родин - поважних газдів: Шекеряків, Карабчуків, Понеполяків, Шкіндів та ін. Більшість дітей з цих та іншихродин голівчан, що одержували освіту від учителя Л. Гарматія, виходили на арену суспільно-громадського життя в селі та за його межами, вливались у боротьбу за волю України, за втілення ідей Івана Франка та його соратників, передавали суспільно-громадську та визвольну естафету своїм нащадкам.
Педагогічна діяльність Л.Гарматія в Головах протягом 10-х - початку 20-х рр. ХХ ст. дала свої незаперечні позитивні наслідки. Педагог відкрив світові шлях до Голів, а в результаті, голівчанам - у світ. Голови відвідують: І.Франко, М.Коцюбинський, Г.Хоткевич, М.Павлик, Ф.Вовк, В.Шухевич, І.Крип'якевич, В.Гнатюк та інші видатні громадські діячі, письменники, науковці.
За домаганням Л.Гарматія, в 1901 р. від межі с.Красноїлля до с.Голови почали прокладати дорогу, доставляти один раз на тиждень пошту, відкрили школу на присілку Чорна Річка. Гарматій активно включився у науково-дослідницьку роботу. Він вивчає гуцульський фольклор, збирає речі для організації виставок, записує казки, легенди, пісні, колядки і щедрівки, весільні, похоронні та інші обряди, перекази про татарські напади, про опришків, збирає матеріали до гуцульської демонології та ін. [4],
Loading...

 
 

Цікаве