WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Становлення української державності в роки першої світової війни: пошук союзників - Реферат

Становлення української державності в роки першої світової війни: пошук союзників - Реферат

державами, буде обов'язковим для України тільки тоді, коли умови цього миру будуть прийняті й підписані урядом УНР. Знову підкреслювалася позиція Генерального Секретаріату щодо загальнодемократичного миру, водночас повідомлялося про необхідність для УНР мати власне представництво у Брест-Литовську [18].
Хитання і нерішучість Центральної Ради в справі мирних переговорів, постійні посилання на порозуміння із союзниками давали останнім надії на утримання України у війні, незважаючи на мирні заходи УНР. Цим була викликана особлива увага до України з боку Франції, Англії, Румунії, США в грудні 1917 - січні 1918 року. Прагнення УНР отримати міжнародне визнання та рішення про участь у мирних переговорах підштовхнули Францію та Великобританію до активних дій щодо встановлення офіційних відносин з УНР. Однак те, яким чином це було зроблено, робило дискусійним питання, які саме відносини було встановлено, і чи означали вони визнання Францією та Великобританією України.
16 (29) грудня генерал Табуї отримав телеграму від французького посла в Румунії Сент-Олера, якою повідомлялося, що французький уряд призначив його комісаром Французької республіки в Україні [19]. Наступного дня Табуї отримав іншу телеграму з Ясс, від головнокомандуючого союзними військами на Румунському фронті Бертело, в якій повідомлялося, що генерал Бертело отримав від французького уряду з Парижа телеграму такого змісту: "1. Українські справи повністю доручені вам (генералу Бертело - авт.), генерал Табуї перебуває під вашим керівництвом. 2. Цей генерал призначається комісаром Французької республіки в Україні. 3. Що стосується політичних питань, ви дасте всі необхідні інструкції по узгодженню їх з п.Сент-Олером" [20].
21 грудня (3 січня) генерал Табуї вже як "комісар Французької республіки при уряді Української республіки" надіслав ноту на ім'я генерального секретаря з міжнаціональних справ, якою повідомляв про своє призначення. Під час офіційного прийому, що відбувся 22 грудня (4 січня), генерал Табуї звернувся до голови уряду УНР з промовою, в якій зазначалося: "Бажаючи підтвердити свої дружні наміри щодо Центральної Ради, уряд Французької республіки повідомив мене телеграфним шляхом - єдино зараз можливим - що він мене призначає представником Французької республіки при уряді Української республіки… Я вам приношу безумовне запевнення в тім, що Франція, яка перша робить цей урочистий жест, підтримає всіма своїми силами, моральними і матеріальними, всі зусилля, які робитиме Українська республіка, щоб іти тим шляхом, який намітили собі союзники…" [21]. У офіційній ноті Табуї від 29 грудня (11 січня) зазначалося, що Франція вступила в офіційні відносини з Україною.
Після Франції свого офіційного представника при уряді УНР акредитувала Великобританія. 8 січня 1918 року В.Винниченко прийняв П.Багге, який заявив, що уряд призначив його представником Великобританії в Україні. Це також було здійснено по телеграфу [22].
Українські діячі вважали, що призначення офіційних представників Франції та Великобританії при уряді УНР вже означало визнання України цими державами і підготувало ґрунт для проголошення її незалежності. Доводячи, що Україна була визнана Францією і Великобританією, О.Шульгін писав, що "встановлення дипломатичних зносин з державою є вже акт її визнання й урочистий акт може лише підтвердити даний факт. Позаяк же між нашим урядом і урядами Англії і Франції встановлені були ці дипломатичні зносини, хоч і в надзвичайній, викликаній обставинами формі, то треба ясно і твердо сказати: Англія і Франція визнали УНР" [23].
Проте після підписання Україною Брест-Литовського миру під час зустрічі з новим міністром закордонних справ УНР В.Голубовичем Ж.Табуї та П.Багге відмовилися від визнання України [24]. Французький посол у Петрограді Ж.Нуланс також заперечив визнання Францією УНР взимку 1917/18 років. За словами Нуланса, призначення Табуї відбулося за ініціативи офіцерів французької військової місії в Києві, які прагнули поліпшити своє особисте становище й отримати вигоду з природних багатств України. Використовуючи свій особистий вплив у французькому уряді, ця група могла домогтися призначення Табуї офіційним представником Франції в Україні. На думку Нуланса, зима 1917/18 років була несприятливим часом для визнання Францією України, бо Центральній Раді бракувало ефективної влади, яка є необхідною умовою законного визнання. Проте Нуланс не відмовлявся від того, що реорганізація України викликала інтерес з боку Франції, яким вона не могла нехтувати [25].
Постає питання, в якій якості могла бути визнана Україна. Адже у той час ще не було проголошено її незалежність. Статус України як складової частини майбутньої федеративної Російської республіки, зафіксований у Третьому Універсалі, не давав підстав для її визнання як самостійної держави.
Офіційну точку зору керівництва Великобританії і Франції щодо України було викладено в спільному англо-французькому меморандумі від 22 грудня 1917 року, підготовленому у зв'язку з досягненням угоди про розподіл сфер впливу в Росії. За цією угодою Україна належала до французької сфери впливу.
В меморандумі зазначалася доцільність підтримувати необхідні зв'язки з Україною, козаками, Фінляндією, Сибіром, Кавказом тощо, "бо ці різні напівавтономні провінції являють собою дуже велику частину сил Росії" [26]. Визначалися дві причини необхідності допомагати Україні. По-перше, від неї залежало постачання продуктами харчування румунів. По-друге, найважливішим вважалося не допустити більшовиків в зернові райони, щоб вони не потрапили під контроль Центральних держав. Найважливіші цілі союзників в меморандумі визначалися так: врятувати, якщо це можливо, Румунію; не допустити, щоб російські припаси потрапили до Німеччини.
Завдання союзників щодо України та інших національних районів передбачали: по-перше, їх фінансування; по-друге, призначення агентів і офіцерів для надання підтримки місцевим урядам та їх арміям; по-третє, призначення від кожної країни головного офіцера, відповідального за проведення політики своїх урядів.
Цей документ багато в чому пояснює подальші кроки союзників щодо України. В ньому виявлений інтерес держав Антанти до України, по-перше, як до хлібного регіону, по-друге, як до учасниці в боротьбі проти Центральних держав. В документі не йшлося про визнання України як держави. Проте йшлося про підтримку і допомогу їй - як фінансами, так і шляхом призначення відповідальних офіцерів. Скоріш за все призначення Ж.Табуї і П.Багге повноважними представниками в Україні було виконанням плану, визначеного в меморандумі.
24 грудня 1917 року Верховна Рада союзників проголосила, що кожна країна, яка буде продовжувати війну з Центральними державами, отримає союзницьку допомогу і підтримку. Отже, союзницька угода про розподіл сфер впливу в Росії не торкалась ні ідеологічних питань, ні вирішеннянаціональної проблеми. Політика союзників обумовлювалася виключно військовими інтересами. Направляючи Багге і Табуї до Києва, держави Антанти здійснювали радше спостережницьку політику.
Loading...

 
 

Цікаве