WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Становлення української державності в роки першої світової війни: пошук союзників - Реферат

Становлення української державності в роки першої світової війни: пошук союзників - Реферат

та участю української делегації у Брест-Литовських мирних переговорах, УНР виходить на міжнародну арену як самостійний міжнародний суб'єкт. У цей час військове становище на фронтах склалося для держав Антанти надзвичайно несприятливо. Як зазначав радник президента США Ч.Сеймур, "проблема тепер була не в тому, яким чином найкраще розбити Німеччину - проблема була в тому, як уникнути поразки" [7].
Невідкладним завданням держав Антанти наприкінці 1917 року ставало збереження Східного фронту шляхом залучення до його оборони усіх можливих сил. Передусім це була Румунія. За планом подальшої кампанії на сході, складеним союзниками, румуни мали співробітничати з Україною, Доном, Північним Кавказом, поляками і чеськими полками, а також іншими національними військами, які вони сподівалися зібрати. Плани представників Антанти щодо України зводилися до того, щоб утворити з українців кілька корпусів, які разом із чехословацькими полками, сформованими з австрійських полонених і мобілізованих чехів-колоністів з України, а також поляками, мали зайняти найважливіші в стратегічному відношенні пункти на Румунському й Південно-західному фронтах і таким чином утримували б на цих фронтах певну кількість німецько-австрійських військ [8].
В ході переговорів із генеральними секретарями С.Петлюрою, О.Шульгіним, М.Туган-Барановським англійські та французькі військові цікавилися політичним становищем України, станом української армії, ситуацією на фронті та планами українського військового командування, пропонували УНР фінансову допомогу [9].
В середині листопада (ст.ст.) 1917 року в ході візиту французьких офіцерів на чолі з генералом Табуї та англійського майора Фіцвільямса до генерального секретаря міжнаціональних справ О.Шульгіна оголошено заяву про те, що союзники взагалі й французи зокрема з великою симпатією ставляться до культурного і політичного відродження України. Генерал Табуї запропонував Україні допомогу від імені союзних урядів і висловив прагнення з'ясувати, яка саме допомога їй потрібна. Через деякий час ці пропозиції було викладено у письмовій формі (нота генерала Табуї від 5 (18) грудня) [10]. У відповідь на пропозиції західних дипломатів О.Шульгін заявив, що перш ніж обговорювати ці проблеми, необхідно, щоб держави Антанти визнали певним актом Українську Народну Республіку, або принаймні встановили з нею дипломатичні зносини, надіславши свого офіційного представника. Це був важливий пункт, на якому український уряд наполягав протягом усього часу переговорів.
5 (18) грудня генерал Табуї звернувся до голови Генерального Секретаріату з нотою про те, що йому вже доводилося передавати О.Шульгіну "симпатії союзників до тих зусиль, які робить український уряд у цілях установлення порядку, відновлення опорної сили і бажання лишитися вірним союзником". Генерал виступив з ініціативою, не чекаючи офіційного мандата, "щоб не гаяти дорогоцінного часу" підготувати програму фінансової і технічної допомоги, яку б союзники могли надати Україні" [11].
Аналогічні пропозиції висловлювалися й надалі. Так, 29 грудня (11 січня) Табуї звернувся до Генерального Секретаріату з нотою, в якій "маючи на увазі швидкий хід подій і щоб запобігти великої втрати часу", прохав дати відповідь "найскоріше" з приводу пропозицій фінансової й технічної допомоги [12].
Того ж дня, обговоривши пропозиції Франції щодо позики УНР на суму 500 млн. карбованців, уряд ухвалив відкласти прийняття рішення з цього питання [13]. До його обговорення Генеральний Секретаріат повернувся лише через два тижні на засіданні 4 (17 січня), ухваливши "конкретно й офіційно" з'ясувати умови, на яких Франція може надати Україні фінансову позику. Через три дні було створено спеціальну комісію для з'ясування конкретних умов позики [14]. Відповідь на ноту Табуї від 29 грудня (11 січня) Генеральний Секретаріат мав дати після наради, яку планувалося провести близько 10 (23) січня 1918 року, але подальший розвиток подій, а саме втрата Центральною Радою Києва, зробив французьку допомогу непотрібною.
Пропозиції Франції про фінансову і технічну допомогу відповідали тогочасним потребам УНР. Адже її фінансове становище було критичним. Воно ще більше ускладнилося у зв'язку з розпочатою у грудні 1917 року війною з більшовицькою Росією. Але навіть за умов, коли відсутність фінансів загрожувала крахом Республіки, український уряд не реагував на відповідні пропозиції Франції. Його позиція була надто нерішучою. Так, пропозиція Табуї від 29 грудня, що вимагала негайної відповіді, мала розглядатися урядом лише через два тижні. Врешті українське керівництво не використало жодної пропозиції союзних держав про допомогу, залишивши їх без відповіді.
Проте, оцінюючи дії уряду Винниченка, слід мати на увазі, що, ведучи переговори з представниками Антанти, він опинився у досить невизначеному становищі. З одного боку, на переговорах мова йшла про утримання України у війні і її співпрацю із союзниками Росії по Антанті, з іншого боку, Третім Універсалом Центральна Рада проголосила, що вона твердо наполягає на найшвидшому проголошенні миру і початку мирних переговорів з Четверним союзом.
Перший крок у напрямку виходу УНР із світової війни Центральна Рада зробила 21 листопада (4 грудня) 1917 року, ухваливши резолюцію про направлення представників Генерального Секретаріату на Румунський та Південно-західний фронти для ведення переговорів у справі перемир'я та негайне вироблення програми миру як основи для мирних переговорів [15]. І хоча українські соціал-демократи і соціалісти-революціонери обстоювали необхідність перемир'я і мирних переговорів, питання про сепаратний мир ніхто з них не ставив. Натомість Голова Генерального Секретаріату В.Винниченко у своїй промові наголошував на необхідності порозумітися у цій справі з Англією та Францією. За свідченням учасника тих подій М.Галагана, переважна більшість Центральної Ради плекала ілюзію, що новонароджена УНР своєю ініціативою у справі мирних переговорів з Центральними державами зможе привести до загального миру між усіма воюючими державами [16].
Уряди союзних держав та їхні місії у Києві повідомлялися, що "хоч Україна приступила до переговорів про тимчасове перемир'я і прагне перевести його в мир, але вона визнає мир лише загальний, а не сепаратний". 23 листопада (6 грудня) Генеральний Секретаріат об'єднав Південно-західний і Румунський фронти в єдиний Український фронт і підпорядкував його своєму керівництву. У його постанові відзначалося давнє бажання українського народу усіма силами захищати свій фронт [17].
Після укладення Радою Народних Комісарів Росії на початку грудня 1917 року перемир'я на всіх фронтах і у зв'язку з початком переговорів про сепаратний мир Генеральний Секретаріат звернувся 11 (24) грудня з нотою до воюючих і нейтральних держав про ставлення УНР до переговорів у Брест-Литовську. У ноті проголошувалося, що УНР, маючи на своїй території свій фронт, виступає самостійно вміжнародних справах на чолі зі своїм урядом. Мир, який може бути укладений в результаті переговорів Росії з Центральними
Loading...

 
 

Цікаве