WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Свідчення давніх переказів та літописні відомості щодо заснування Михайлівської Золотоверхої обителі - Реферат

Свідчення давніх переказів та літописні відомості щодо заснування Михайлівської Золотоверхої обителі - Реферат

Димитрія в Києві [29, 6].
Цілком природно було князю Святополку-Михаїлу, який зійшов на київський престол у 1093 р. після смерті дядька, кн. Всеволода I, збудувати свій храм на честь перемоги Архістратига Божого Михаїла над дияволом, біля храмів батька і брата [23, 274]. У літописі говориться, що Михайлівський храм протягом довгого часу був дуже малочисельний. Достовірним метричним свідченням щодо заснування кам'яної церкви св. Архістратига Михаїла Святополком Ізяславовичем є запис у літописі під 1108 р.: "Закладена була церква св. Михаїла Золотоверха Святополком князем місяця липня в одинадцятий день"[42, 272]. У цей день відзначались роковини смерті княгині Ольги. Літописець згадує тільки про закладення храму і нічого не говорить про Михайлівський монастир. Але щодо інших відомих монастирів, він згадує часто тільки про церкву, особливо якщо ця церква кам'яна. Наприклад, відносно монастиря св. Феодора "Вотча" літописець говорить: "Заложи церков Мстиславъ князь каменну св. Феодора" [42, 284] або ж в іншому місці: "Заложена бысть церква Спаса Святаго въ Володимери" [42, 334].
Князі ж не мали звичаю будувати церкви без монастирів при них, що ми бачимо у більшості випадків, але кожен великий князь, по можливості, й інші вважали своїм обов'язком створити власний ктиторський монастир. Так, Ярослав будує Георгіївський та Ірининський монастирі. З його дітей - Ізяслав будує Димитріївський, Святослав - Симеонівський, Всеволод - Видубицький і Янчин. Ця традиція будівництва монастирів продовжувалась і далі. Ось чому можна стверджувати, що і Святополк, задумавши збудувати церкву, передбачав і влаштування монастиря при ній [25, 7-8].
Є й інші свідчення літопису про Михайлівський Золотоверхий монастир: "Померлий в 1113 р. місяця квітня в 11 день благовірний князь Михаїл, званий Святополком, покладений був у церкві св. Михаїла (Золотоверхого), яку сам збудував [30, 349-350]. Вбитий киянами в 1147 р. князь Ігор, до погребіння його в отчому Симеоновому монастирі, тимчасово покладений був в церкві св. Михаїла. Померлий 19 квітня 1190 р. князь Святополк Георгієвич, покладений був у церкві св. Михаїла (Златоверхого), яку збудував прадід його великий князь Святополк [30, 351-360]. Померлий в березні 1195 р. благовірний князь Гліб Георгієвич Туровський (брат померлого), привезений був в Київ і покладений в церкві св. Михаїла Золотоверхого" [30, 358]. Князь Михаїл-Святополк, за літописом, був "хворобливим, непитущим, книжником і сентиментальним женолюбцем" [30, 171]. Ось і все достовірне, що ми знаємо з літописів про Києво-Михайлівський собор і монастир на початковому етапі його існування впродовж досить довгих років.
Зрозуміло, цього дуже мало для будь-яких узагальнень, а тому ті, хто писав про цей монастир, обходять початковий період його історії майже повним мовчанням. Але певні співставлення історичних відомостей дозволяють зробити деякі висновки. Після зникнення храмів св. Димитрія і св. Петра, впродовж довгих років запустіння Києва, які зруйнувалися самі по собі під час неодноразових погромів хана Батия та інших, монастир згадується під іменем Свято-Михайлівського Золотоверхого від назви храму, який уцілів [28, 9]. Так само Видубицький монастир став називатися Георгіївським після зведення церкви св. Георгія і зруйнування церкви св. Михаїла, Флорівський жіночий монастир отримав назву Вознесенського після побудови в ньому головного храму Вознесіння Господнього біля колишньої церкви св. Флора і Лавра.
Досить обґрунтовану думку щодо замовчування літопису про Михайлівський монастир висловлює дослідник проф. С.Голубєв. Він вважає, що не тільки про Михайлівський, але й про інші монастирі, крім Києво-Печерської лаври, літопис замовчує [8, 59]. Також він звертає увагу на те, що особистість князя Святополка, будівничого Михайлівського храму, була в киян у великій непошані, не дивлячись на те, що при кінці свого життя він стає благочестивим і навіть сприяє канонізації преп. Феодосія Великого (1108) й у всьому керується настановами старців Печерського монастиря [42, 272-273]. Після його смерті піднявся бунт, хоча вдова щедро роздавала майно, але симпатії киян були на протилежній династичній стороні Всеволодовичів, а саме - Володимира Мономаха. Якраз до нього звернулися багаті кияни, щоб він навів порядок у місті й врятував їх і монастирі від подальших грабунків. Тому, говорить дослідник, зрозуміла причина приниження Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря протягом домонгольського періоду: монастир, заснований князем-нелюбом, який був наче його власністю і власністю його роду, теж для киян - нелюба, не мав належних умов для процвітання, не дивлячись на прекрасну Золотоверху церкву, яка не могла не привертати до себе уваги [8, 63].
Давній вигляд Свято-Михайлівської Золотоверхої церкви довгий час достовірно не встановлений. В останньому списку Никонівського літопису говориться, що церква Св. Михаїла Золотоверха мала п'ятнадцять позолочених куполів. Це твердження, як і попередні, повторювали багато авторів XIX ст. А один з дослідників вважав, що церква мала п'ять куполів [31, 37]. Протистоїть цим твердженням план Михайлівської церкви, який був знайдений у московському архіві Міністерства закордоних справ, де вона зображена як однокупольна, з прибудовою з південної сторони. План цей був зроблений для московських царів Івана, Петра і сестри їх Софії, перед якими інокині жіночого Михайлівського монастиря, що знаходився тоді на території чоловічого, клопотали про побудову власної церкви [45, 83]. Зокрема інокині монастиря Анна й Анастасія у 1688 р. їздили з цим планом у столицю і таки домоглися позитивного рішення щодо будівництва церкви [54, 1].
На плані Києва в "Тератургімі" (1638) лаврського ченця Афанасія Кальнофойського, на малюнку (1651) голландського художника А. ван Вестерфельда [17, 159-160] та на малюнку М.Груневега церква зображена з однією шоломоподібною банею та невеликим верхом на осі нартекса. Отже, храм був шестистовпний, з трьома абсидами на східному фасаді й одним куполом, який, на відміну від бань інших церков, був позолочений. Диякон П.Алепський писав: "Монастир Св. Михаїла знаменитий своїм золотим куполом" [45, 177]. Це стверджував і мандрівник Еріх Лясота в 1594 р., а також ґрунтовно доводив учений Є.Голубинський [10, 76]. Від позолоченого купола церква й отримала назву Золотоверхої.
Стіни храму були зведені за існуючими тоді нормами будівництва з рожевої плінфи та бутового каменю, традиційним способом кладки, вони наче випромінювали тепло. Підлога церкви була викладена великими плитами червоного овруцького шиферу [45, 32]. Площини фасадів прикрашали широкі пілястри, поверх проходив меандровий фриз, барабан купола був окантований стрічкою невеликих ніш.
Дослідження і відкриття археологів протягом останніх років уточнюють деякі деталі, дають змогу дещо по-іншому уявити зовнішній вигляд собору. Це був шестистовпний, хрещатий, триапсидний, двоярусний храм з яскравовиявленим нартексом. Розміри - 28,8х18,86 м. Стіни викладено у техніці змішаного мурування із
Loading...

 
 

Цікаве