WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Свідчення давніх переказів та літописні відомості щодо заснування Михайлівської Золотоверхої обителі - Реферат

Свідчення давніх переказів та літописні відомості щодо заснування Михайлівської Золотоверхої обителі - Реферат


Реферат на тему:
Свідчення давніх переказів та літописні відомості щодо заснування Михайлівської Золотоверхої обителі
Святий Архістратиг Божий Михаїл з усіма воїнствами небесними здавна був оборонцем та покровителем золоточолого Києва, а особливо - Золотоверхого монастиря. Тому й монастир та храм його імені простояв на київських горах більше восьми віків, споглядаючи на історію розквітів і занепадів цього славного міста. Що тільки не пережила Золотоверха обитель протягом цих років! З приходом "злого генія" у 30-х роках XX ст. монастир був закритий, і почалась планова руйнація пам'ятки старовини та Святині усього українського народу. І з тих часів аж до 1990-х років святе місце залишалося пусткою, ніби нагадуючи про слова пророка Даниїла, що бачив у видінні мерзоту запустіння у святому місці, яка сталася через гріхи людські.
Та Бог посоромленим не буває! На наших очах він показав свою силу: добро перемогло зло [53, 13]. І у третє тисячоліття Київ вступив осяяний золотими банями відновленого Михайлівського Золотоверхого монастиря. Ця подія стала однією з найяскравіших сторінок духовного й культурного життя міста та усієї країни на зламі століть.
День Києва 2000 р. залишився вкарбованим у золоті й величні сторінки української церковної історії. Величний гучний передзвін сповістив про нове народження Золотоверхої обителі [11, 14 - 19]. Отже, прийшов час, і постала зруйнована святиня з небуття. Так, повинен настати час не лише відновлення споруд монастиря, але й повернення його прадавнього історичного минулого, яке більш як за 900-літній час нагромадило великий внутрішній потенціал, який постійно жевріє у видатних особистостях - настоятелях, ієромонахах та звичайних ченцях цієї обителі.
Історія виникнення Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві з давніх часів була сповнена великою кількістю стародавніх легенд та переказів. Ігнорувати цю інформацію ми не маємо права з тієї причини, що не завжди ці повісті чи легенди не правдиві. Літопис зберіг для нас дуже малу кількість повідомлень про Михайлівський та інші монастирі Києва, крім Києво-Печерського, що дійшли до нас. Багато з відомих істориків обстоюють думку про заснування давнього Михайлівського Золотоверхого монастиря ще першим митрополитом Київським Михаїлом, у зв'язку з подіями, пов'язаними з хрещенням Русі за князя Володимира Великого, та у зв'язку із скиненням ідолів з Михайлівської гори [25, 162]. Це твердження почало широко розповсюджуватись, починаючи із XVII ст., завдяки твору, який приписують архімандриту Києво-Печерського монастиря Інокентію (Гізелю), під заголовком "Синопсис Київський" [16]. Він відносить цю подію до 989 р. й говорить: "Переказують, що перший при Володимирі митрополит Михаїл, який посадив іноків на горі, недалеко від того беремища чортового, в своє ім'я церкву Св. Архістратига Михаїла збудував, з тієї причини, що Святий Архістратиг Михаїл чорта з неба скинув, і тут він допоміг із гори чорта в ідолі бувшого скинути" [25, 3].
Початкове відкриття і занесення в історію цієї звістки належить, без сумніву, о. Феодосію Софоновичу, ігумену Михайлівського Золотоверхого монастиря (1655-1676). У своїй "Хроніці", яка доведена до 1673 р., він подає повідомлення [44, 103-104], в основі якого був давній переказ, який, за висловом "Синопсиса" у третій його редакції [8, 71], "носиться ще від старих людей" [7, 167-253].
Цієї "повісті" дотримувалися такі шановані та знані дослідники й історики, як: митр. Сильвестр (Косов) [39, 154-186], митр. Євгеній (Болховітінов) [12, 79-80], митр. Макарій (Булгаков) [32, 151], ієром. Євстратій (Голованський) [13, 1, 103], А.Кальнофойський [14, 503], М.Берлінський [5, 84], Л.Похилевич [43, 47], М.Максимович [33, 22], І.Максимович [37, 75], Н.Сементовський [46, 54], В.Зверинський [15, 146]. Також і в "Степеній книзі" (XVI ст.) говориться про заснування Михайлівської обителі митрополитом Михаїлом [21, 6]. Митр. Євгеній (Болховітінов), Н.Сементовський, І.Максимович та ієром. Євстратій (Голованський) стверджують на основі цього, що Михайлівський монастир був кафедрою митрополита і, що ймовірно, при цій першій церкві митрополичій зображення Архістратига Михаїла здавна було прийнято за герб м. Києва [12, 80].
Історик М.Закревський, роблячи логічні висновки, повинен був прийти до заперечення цього переказу, який викладений в "Синопсисі". Але він цього не робить, а допускає існування давньої дерев'яної церкви на місці Михайлівського монастиря, до розбудування його князем Святополком-Михаїлом у 1108 р. Свій висновок М. Закревський стверджує на благоговійному збереженні Православною Церквою своїх переказів і на тих же самих місцях літопису, про які сам говорив раніше, що вони нічого не означають [14, 504-505].
Отож М.Закревський, повторюючи свого попередника М. Карамзіна, говорить щодо заснування Михайлівського монастиря митр. Михаїлом: "Ні літопис, ні древні акти нічого про це не говорять". А Карамзін, наслідуючи В.Татіщева [49, 111-112], вважає, що це був той самий єпископ, якого прислав Патріарх Константинопольський Фотій (857-867) [51, 787] до руських християн Аскольдового часу (866) і який дійсно названий Михаїлом в Кормчій книзі та в передмові до "Патерика" [24, 5]. Йому й приписують чудо незгоряючого Євангелія у Києві.
Цю думку аргументовано обстоював український історик М.Брайчевський. Київські християни могли зберегти нетлінні мощі Михайла як святиню до хрещення Володимирового, які, першопочатково, ймовірно, перебували у Михайлівському монастирі. Про митрополита Михаїла також докладно пише історик Є.Голубінський [9, 276], проф. І.Малишевський [34, 123-151], В.Калинников [22, 529].
Існування на місці Михайлівської обителі монастиря можна відносити ще до часів князювання Володимира [21, 5-7]. Адже, як відомо, християнство у Києві між варягами було ще за півтора століття до офіційного хрещення Русі. "Досить важко допустити, - говорить Є. Голубинський, - щоб при тодішній впевненій схильності до монашества це півторавікове християнство залишалося без монастирів і монахів" [10, 552-554].
Отже, як би там не було, але монастир на місці Золотоверхої обителі, можливо, теж під іменем Михайлівського, існував ще до літописної згадки під 1108 р. Митрополит Іларіон у своєму "Слові про Закон і Благодать" говорить, що за часів Володимира "…монастирі на горах стали" [20, 251]. Під 1037 р. літопис говорить: "чорноризці почали множитись, і монастирі почали бути" [42, 19-123]. А під 1051 р. є запис про Антонія Печерського, який прийшов у Київ із гори Афонської у кінці правління князя Ярослава Мудрого, і "…ходив по монастирям" [38, 4]. Та з літопису відомо лише про один чоловічий монастир цього часу - Георгієвський, збудований самим князем Ярославом [21, 7(зв.)]. Подібно і Феодосій Великий, прийшовши до Києва на початку князювання Ізяслава, "…обходив усі (ще не влаштовані по істинному уставу) монастирі і просив, щоб його прийняли…" [38, 5]. А "мнихъ Іаковъ" у своїй "Похвале" говорить, що кн. Володимир мав традиціюна свята накривати три трапези, з
Loading...

 
 

Цікаве