WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Самовираження особистості як форма потреби в саморозвитку - Реферат

Самовираження особистості як форма потреби в саморозвитку - Реферат

впливає виховання дитини, насамперед, у сім'ї. Перефразуємо відому приказку й отримаємо: "Скажи мені, які застосовували покарання, і я скажу, який ти". Типи спілкування з дитиною, терпіння та дозвіл батьків на самостійну діяльність дитини, любов до дитини мають великий вплив на розвиток особистості. Дитячі покарання - дорослі проблеми. Наведемо приклади видів дитячих покарань та результатів подібного "виховання":
1. Якщо дитину часто ставили в куток, то в дорослому віці в компанії друзів або під час ділової зустрічі така особа, про всяк випадок, тримається відокремлено, більше часу мовчить, щоб випадково не викликати гнів.
2. Караючи дитину за провину, батьки довго не розмовляли з нею. В майбутньому у цієї людини виникає хвилювання, що її можуть не почути. В цьому криється причина надмірної балакучості, бажання кілька разів повторювати одне й те саме.
3. Батьки довго і нудно читали нотації, постійно зверталися до совісті дитини, що спричинило надмірне загострення почуття вини, примусило вважати всі природні бажання чимось низьким, якоюсь мірою небезпечним. Такий метод виховання приводить до звички заздалегідь вибачатись і виправдовуватися перед усіма.
4. Застосування до дітей тілесних покарань в дорослому віці спричиняє некеровані емоції.
5. Якщо дитину соромлять перед друзями і знайомими, то в дорослому віці людина не може переносити мінімальної критики [5].
Батькам і педагогам треба замислитися над методикою виховання. Бо в результаті неправильного виховання у дитини виникає багато комплексів, вона стає сором'язливою, невпевненою в собі. Сором'язливі люди здають іспити кожної секунди (впевнені, що за ними постійно спостерігають і їх оцінюють). Один побіжний погляд, одне необачне слово породжує неспокій, тому такі люди постійно знаходяться в напрузі. Недооцінка себе, відсутність самоповаги і самопізнання породжує негативні емоції і почуття, які своїм чином впливають на розвиток особистості.
Творче мислення є одним із головних компонентів творчого потенціалу, саморозвитку особистості. Дитина не лише зображує, але й бачить оточуюче, керуючись, насамперед, смисловими установками. Силою уяви дитина вирізняє ті властивості даного об'єкта , які найбільш адекватно відображують його загальну, цілісну природу.
За словами Л.С.Виготського: "Якщо розуміти творчість в її прямому психологічному смислі, як утворення нового, легко дійти висновку, що творчість є справою всіх у більшій чи меншій мірі, вона ж є постійним супутником дитячого розвитку" [1, 3].
У практичній діяльності педагога, психолога можна використовувати тести на виявлення рівня тривожності, сором'язливості, застосовувати арт-терапевтичні методи діагностики та психокорекції. У даній статті ми обрали саме арт-терапевтичну методику, пов'язану з уявленням про те, що в кожній людині (як підготовленій, так і непідготовленій) закладено здатність до проектування своїх внутрішніх конфліктів у візуальній формі. Вираження змісту власного внутрішнього світу у візуальній формі сприяє його усвідомленню, а отже - й удосконаленню.
Термін А. Хілла "арт-терапія" (30-і роки минулого століття) в галузі теоретичного та практичного знання відображає процес інтеграції трьох самостійних напрямів - медичного, соціального та педагогічного - і виявляється у застосуванні художньої творчості як лікувального, відволікаючого та гармонійного фактора.
М.Наумбург (США) підкреслювала, що "арт-терапевтична практика ґрунтується на тому, що найбільш важливі думки та переживання людини є породженням його підсвідомого і можуть знаходити вираження більше у вигляді образів, ніж у словах". Інший погляд на атр-терапію та пов'язані з нею фактори лікувальної взаємодії підтримувала співвітчизниця М.Наумбург - Едіт Крамер, яка вважала, що позитивний ефект арт-терапії здійснюється, насамперед, за рахунок "зцілення" в процесі пізнання художньої творчості, яка викликає співпереживання, а отже, дає можливість пережити внутрішні конфлікти.
Арт-терапевтичні підходи прийнятні у всіх основних напрямках психопрофілактики і психотерапії. Не важливо, яку парадигму сповідує психолог чи психотерапевт (психодинамічну чи гуманістичну), проводить біхевіоральну терапію, - в усіх випадках може бути використана арт-терапія або її елементи.
Щоб сформувати образ "Я", запропонуємо виконати "малюнок у повний зріст". Цей метод можна застосовувати для різних вікових груп. Інструментарій - аркуш паперу розміром 2 х 1,5 м, матеріали для малювання, колажу, ножиці, літературні твори, аудіозапис. Дається завдання: намалюйте себе в повний зріст, спробуйте зосередитися на своїх емоціях та відчуттях по відношенню до власного тіла. Опишіть себе, свій образ і ставлення до свого тіла. Можна використовувати музику під час роботи, а також під час самопрезентації своєї роботи стосовно образу "Я". Роз'яснюється хід роботи: закріпити листок паперу на стіні або на підлозі. Протягом 30 хвилин намалювати себе в повний зріст, застосовуючи фарби, олівці, колаж. При роботі в парі можна допомогти один одному обвести контури тіла, якщо робота індивідуальна, - потрібна допомога психолога.
Після виконання малюнка пропонується описати ставлення до образу, скласти особисту розповідь, під час самопрезентації провести діалог між виконавцем і образом.
Незважаючи на достатню кількість психотерапевтичних технік, останнім часом з'являються спроби використання наративу (розповіді суб'єкта проособисту історію) як нової моделі психотерапевтичного процесу. Наратив розглядається як засіб організації і співвідношення особистісного досвіду, що відображає певні внутрішні структури й емоційний стан людини.
Оскільки одним з основних елементів самопрезентації є резюме та розповідь про себе, важливою умовою ефективності цього процесу буде те, який саме образ вилучить об'єкт із текстового повідомлення. Опосередкованість сприйняття системи значень, наявних у свідомості людини, часто зумовлює утворення з однієї й тієї самої інформації зовсім несхожих між собою образів.
Отже, характер самоповаги відіграє велику роль у процесах самореалізації та саморозвитку. Особистість не тільки цілеспрямована, а й самоорганізуюча система. Об'єкт її діяльності й уваги - не лише зовнішній світ, але й вона сама, що виявляється в почутті "Я", яке є уявленням про себе, самооцінкою, програмою самовдосконалення, здатністю до самоспостереження, самоаналізу й саморегуляції.
Арт-терапевтичні підходи можливі в руслі всіх основних напрямків психопрофілактики і психотерапії. Застосування арт-терапевтичних методів допомагає психологу проаналізувати образ людини глибше.
Завдяки наративу суб'єкт усвідомлює себе, свій досвід, порівнює, презентує певний погляд, утверджує себе таким, яким він прагне бути, а також створює своє майбутнє. Тобто людина, проживаючи своє життя, під впливом ставлення до образу "Я", конструює власну історію. В ході діалогу психолога і клієнта відбувається переосмислення, перебудова особистої історії. Це не означає, що виникне можливість відмінити якийсь епізод життя, але можна спробувати надати йому нового змісту, внаслідок чого травмуючі події, що завдали людині болю, страждань, займуть певне місце в уявленнях людини про себе, а особистий досвід, що заперечувався, буде прийнятий і включений у систему Я-концепції. Саме завдяки цьому і здійснюються зміни - особистість приходить до більш цілісного, позитивного й оптимістичного сприймання свого життя і самої себе.
Література
1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. - М.: Просвещение, 1991.
2. Дятленко Н.М. Самоповага дитини як умова її майбутнього "акме" // Наукові записки Інституту психології Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26. - Т. 2. - С. 24.
3. Дяченко Я.С. Творчість як істотний феномен дитячої обдарованості // Наукові записки Інституту психології Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26. - Т. 2. - С. 29.
4. Древіцька О. Арт-терапевтичні підходи в психотерапевтичній і психопрофілактичній роботі з дітьми // Простір арт-терапії: можливості і перспективи: Збірник наукових статей / За ред. А.П.Чуприкова. - К.: КИТ, 2005. - С. 45.
5. Ежова Н.Н. Научись общаться!: коммуникативный тренинг. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. - С. 39.
6. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1984. - 335с.
7. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - С. 215.
Loading...

 
 

Цікаве