WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Роман Володимира Малика «Горить свіча» у контексті художнього відображення історичного минулого - Реферат

Роман Володимира Малика «Горить свіча» у контексті художнього відображення історичного минулого - Реферат

також віднести і роман "Князь Кий". Скупий рядок літопису автор розгортає у цілісні картини. Йому вдається з високим ступенем імовірності передати атмосферу, звичаї, побут.
Романи "Горить свіча", "Князь Ігор" є своєрідним симбіозом, поєднанням художньо-історичного типу роману з уважним ставленням автора до історії, його дослідницькою, архівною роботою, підкресленою соціальністю, достовірністю зображених подій, різноплановим показом постатей, які мали вплив на подальший хід історії, на долю народів, та історико-художнього роману, що несе проекцію на сучасність, філософічність, динамічність сюжету.
Твори письменника привертають увагу сучасних критиків та літературознавців, але критичні праці, пристосовані до умов періодики, мають часом звужений чи оглядовий характер. Найповніше дослідженими зараз є романи, що склали тетралогію "Таємний посол" [ 4, 12, 13, 14]. Так Лукашенко В. [17], Сидоренко Г.[22] аналізують роман "Князь Кий", зокрема моделювання письменником образів історичних осіб, давньої епохи; Гетьманець М. [6] досліджує образи роману "Черлені щити", їх роль у розкритті ідейно-тематичного задуму письменника; у працях І.Дзюби [7], І.Ільницького [9] предметом аналізу є жанрові особливості тетралогії "Таємний посол", "Князь Кий", "Черлені щити", специфіка сюжетотворення, образи та мотиви. Життєвому і творчому шляху письменника присвячені роботи К.Волинського [5], І.Бокого [3], А.Дяченка [8], Д.Міщенка [21], В.Карпенка [10], Н.Хоменко [23], Б.Чайковського [24].
До цього часу недослідженим залишається роман "Горить свіча". У короткій статті, присвяченій цьому творові, П.Лубенський розглядає історію його створення та ділиться спогадами про автора [16].
Мета пропонованої статті - розглянути роман "Горить свіча" як окрему художню систему, з'ясувати проблематику твору, роль художніх образів у розкритті ідейно-тематичного задуму, особливості їх створення, визначити місце роману у творчому доробку автора та у контексті сучасної історичної романістики.
"Горить свіча" - твір багатогранний, присвячений історичним подіям 1240 р., падінню Києва під ударами Батиєвих полчищ, руйнуванню Південної Русі. В. Малик, докладно вивчивши історичні джерела, використавши фактичний матеріал Київського, Галицько-Волинського літописів, "Повісті про руйнування Рязані Батиєм", "Сказання про убієння в орді Михайла Чернігівського і його боярина Федора", не лише показує падіння древньої столиці, а й розкриває причини, що призвели до цього лиха, корені незнищенності української нації, яка відроджувалась навіть на руїнах цивілізації.
Зміст роману охоплює невеликий проміжок часу: грудень 1240 р. - літо 1242 р. Історичні події визначають розвиток дії роману, його сюжетно-композиційну структуру. Головним ідейно-композиційним центром твору є зображення героїчної боротьби киян проти загарбників. Вузловими моментами сюжету є перипетії особистих доль історичних осіб та вигаданих героїв: Добрині, тисяцького Дмитра, Янки, Іллі і Маріам, князя Михайла, сотника Жадігера, хана Бачмана. Сюжетні колізії роману досить напружені, з безліччю несподіваних конфліктів. Драматизм сюжету обумовлюється трагічністю доль більшості героїв.
Достовірність, переконливість зображення досягається тим, що послідовність історичних подій - взяття Батиєм Поросся, дев'яностошестиденна облога Києва і його падіння, кривавий шлях до "останнього моря" через галицько-волинські землі - показано через окремих людей, взятих у співвідношенні з часом і простором.
Письменник виявляє посилену увагу до моральної сутності людини, бо в долі кожного героя відбилася доля народу. Це є складником тих багатьох причин, які прирекли Київ і українські землі на "криваве ярмо", і водночас - це те, що допомогло українському народу вистояти, зберегтися, не зникнути у безмежжі жорсткого часу, як половцям та іншим поневоленим народам. Кожен герой твору постає перед вибором, не тільки здійснює ті чи інші вчинки, а й намагається осмислити свій час і себе у ньому.
Головний герой твору - смерд Добриня, колишній половецький полонений, монгольський раб, стоїть перед проблемою здобути волю, допомігши Жокте, умовити киян здатися чи попередити співвітчизників про підступність ворога навіть ціною власного життя. Він обирає останнє. Не піддається Добриня спокусі і вдруге, захищаючи Княжу гору, наперед знаючи про повну приреченість. "Добриня занімів, його штовхають на зраду! Пропонують владу і почесті за життя і свободу сотень рідних людей... Так, все це він знає, та все ж слова посла обурили його, і він гнівно сказав: Ворота не відчиню! І ніхто з нас не відчинить! Тут зрадників не було і не буде!" [18, 162]. Кияни теж готові оборонятися до останнього подиху і якщо вже не перемогти, то хоча б "перемолоти монгольську силу", жертвуючи власним життям, життям своїх близьких. Тисяцький і воєвода Дмитро не погоджуються здати Київ у обмін на життя наймолодшого сина Іллі. По-іншому вирішує для себе це питання колишній тіун князя Михайла з Путивля Доман. Він рятує власне життя, спокусившись на багатство, вмовляє киян здатися, а потім саме він підказує Батиєві слабкі місця у київських валах, а згодом із просто зрадника перетворюється на жорстокого вбивцю, втрачає людські якості, морально деградує. Через ці персонажі-антиподи, долі яких несподівано перехрещуються протягом усієї оповіді, автор розкриває не тільки проблему зради й патріотизму, а й проблему збереження людського в людині у межовій ситуації буття. Та не лише зрадництво стає причиною поразки. Роз'єднаність, розбрат - ось головна біда. Воєвода Дмитро з болем говорить: "Отож і виходить, що не він (Батий) нас перемагає, а ми самі себе губимо. Київ залишився сам, і ніхто не допоможе йому. Розпалася Русь, розлетілася в різні боки, як розв'язаний куль соломи на вітрі і ніяка сила вже не збере її докупи!" [18, 40]; "Не велика сила Батиєва, хоч вона і справді велика, а князівський розбрат і нерозум, честолюбство і поділили могутню країну на князівства, уділи, вотчини, не дозволили купно стати проти страшного ворога і призвели всі до загибелі" [18, 119]. Осмислює це і князь Данило, який намагається об'єднати всі сили на боротьбу з ворогом, реально оцінює складну ситуацію. Через роздуми героя, авторську, портретну характеристики інших персонажів автор створює образ мудрого правителя - для збереження рідної землі, життя і незалежності свого народу він ладен забути особисті образи, навіть поступитися власною гідністю.
Продовження теми людина і влада, народ і його ватажок, найповніше її розкриття, знаходимо в образі Воєводи Дмитра. Після втечі князя Михайла Дмитро очолює підготовку, а потім і оборону Києва. Він сприймає своє становище не як привілей чи відзнаку, а як
Loading...

 
 

Цікаве