WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Роль історичної школи М. Грушевського у формуванні державницької концепції української історії, її реалізацію у Львівській школі української історіогр - Реферат

Роль історичної школи М. Грушевського у формуванні державницької концепції української історії, її реалізацію у Львівській школі української історіогр - Реферат

потрібно саме з документальних джерел, тим самим залучав своїх учнів до архівної діяльності. М. Грушевський підкреслював, що неможливо задовольнятися тільки знаннями минулого, необхідні всебічний синтез та критика історичних фактів.
Велику увагу публікаціям джерел з історії української державності приділяла Археографічна комісія, яку разом з І. Франком та С. Томашівським очолив М. Грушевський. Її робота спрямовувалась на підготовку корпусу документів з історії України-Руси. Джерельні матеріали в архівах Варшави, Кракова, Києва, Петербурга, Москви, Харкова, Чернігова, бібліотечні та приватні колекції визначних історичних пам'яток були опрацьовані завдяки старанням саме членів цієї комісії. Колосальну кількість виявлених і досліджених джерел за період до 1914 р. було опубліковано в "Українсько-руському архіві" (14 томів) та в спеціальному виданні "Джерела до історії України-Руси" (11 томів).
Слід відзначити, що М. Грушевський починав як народник, а завершив як історик державницького напряму української історіографії. Кожний вихованець Львівської історичної школи виступав, перш за все, як представник своєї батьківщини й у власних дослідженнях відображав державницькі устремління українського народу. Те ж саме відбувалося в Німеччині і Франції, щоправда процес переходу істориків на державницький ґрунт проходив там дещо раніше.
Історична школа М. Грушевського у Львові на порозі XX ст. відіграла значну роль. Наукові видання НТШ ("Записки", "Збірники", "Студії", "Хроніки", часописи), за оцінкою західних наукових кіл, своїм рівнем не поступалися подібним публікаціям іноземних академій наук. Вони демонстрували перед науковим світом появу у Львові сильного українського академічного центру.
Відомий український історик, котрий згодом працював у діаспорі, Б. Крупницький писав: "Державникипоставили на перше місце не народ, а державу, і це зрозуміло в часи, коли після першої світової війни реально постала проблема української держави"[19,4]. М. Грушевський стверджував, що "... політичне, державне життя... - чинник важний, але поруч нього існують інші чинники - економічний, культурний, що мають часом менше, часом більше значення від політичного, але в кожнім разі не повинні лишатися в тіні поза ним..."[9, 172-173].
На думку І. Гирича, М. Грушевського можна вважати "державником", прибічником відомого гегелівського положення про те, що держава сама по собі є метою і втіленням на землі божественної ідеї, оскільки його творчість несла в собі відчутний національно-державницький потенціал і була новим етапом в українській історіографії, який став мостом від народницького до державницького напряму[6,153]. Це яскраво проглядається і в критичних зауваженнях М. Грушевського на творчість В. Антоновича [10,1-14] -виразно окресленого представника народницького напряму.
Після смерті М. Грушевського І. Крип'якевич відзначав заслуги його у вивченні не тільки історії народу, але й держави: "Грушевський ясно поставив (справу), що український нарід від найдавніших часів жив окремим життям, був творцем своєї держави й культури й навіть в часах занепаду не затрачував своєї національної окремішності, виявляв змагання до волі (...) З радістю змальовував давній розквіт нашого життя, могутність держави, високий стан культури, старався показати всьому світові, яке значіння мала колись Україна в житті Європи (...) Він усе проголошував погляд, що держава повинна служити народним масам, дбати про їх добробут та культуру, бо тільки тоді вона стоїть на сильних основах" [18, 54-55].
У розвитку української історичної науки із заснуванням Львівської історичної школи вперше утворився організований осередок всеукраїнського державницького спрямування, що стало переконливим виявом зрілості українського суспільства стосовно творення своєї національної держави. Саме тут було аргументовано й розпочато роботу над втіленням у життя наукової схеми і концепції неперервного історичного піднесення українського народу, його самобутності та окремішності. М. Грушевський та його учні продовжили справу минулих поколінь українських істориків, утворили науковий синтез історії України з позицій позитивізму та державницької ідеї.
Історична школа М. Грушевського стала ядром НТШ, яке В.Дорошенко оцінив так: "В історії української науки Наукове Товариство ім. Шевченка займає незвичайно важливе, можна сказати виключне становище. Аджеж довгі роки це була єдина на цілу соборну Україну справді українська наукова установа, що всебічно розвивала українську науку в найширшому значенні цього слова".
Література
1. Білецький Л. Рецензія: Возняк М. Українська державність // Громадський вісник. -1922.- №73.
2. Винар Л. Молодість М. Грушевського(1866-1894). - Мюнхен-Нью-Йорк, 1967; Винар Л. Галицька доба життя Грушевського // Український історик. - 1967. - Ч. 1-2.
3. Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866-1934) // Винар Л. Силуети епох. - Дрогобич,1992.
4. Винар Л. Найвидатніший історик України. Михайло Грушевський ( у 50-ліття смерті: 1934-1984) // Сучасність. - 1985. - лютий. - Ч. 2.
5. Герасимчук В. Михайло Грушевський як історіограф України // Записки НТШ. - Львів, 1922. - Т. СХХХІІІ.
6. Гирич І. М.Грушевський та В.Антонович: творчі контакти та суспільно-політичні погляди // Академія пам'яті Володимира Антоновича. Доповіді та матеріали. - К., 1994.
7. Грушевський М. Автобіографія. В кн. Великий українець. - К., 1992.
8. Грушевський М. Передмова до першого видання "Історії України-Руси ". - Т.1. - К., 1991.
9. Грушевський М. Звичайна схема "руської" історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства // Любомир Винар. Силуети епох. - Дрогобич, 1992.
10. Грушевський М. Примітки до історії козаччини з поводу Книжки: Бесіди про часи козацькі на Україні // ЗНТШ.- 1898.- Кн. 27.
11. Грушевський М. Три академії // Вісник Академії Наук України. -1991.- № 11.
12. Джиджора І. Матеріяли московського архіва Міністерства Юстиції до історії Гетьманщини // Записки НТШ.- Т. 76.
Loading...

 
 

Цікаве